Ораторіани Ісуса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ораторіани Ісуса
Congregatio Oratorii Iesu et Mariae
Конгрегація ораторіан Ісуса та Марії
OrJM.jpg
Церква Римо-Католицька Церква
Девіз 'Entra qui pot, en surt qui vol'
Заснування 11 листопада 1613 року
Утвердження Павлом V 10 травня 1613 року
Сайт http://www.oratoire.org

'Конгрегація ораторіан Ісуса та Марії' (лат. Congregatio Oratorii Iesu et Mariae) - це товариство апостольського життя Католицької церкви, що складається з священиків і мирян, які живуть в співтоваристві без чернечих обітниць.

Історія[ред.ред. код]

У віці восьми років Бальзак був відправлений в гімназію ораторіан у Вандом.

Натхненні ораторіанцями, які були засновані св.Філіпо Нері в РиміПарижі була заснована 11 листопада 1611 року кардиналом П'єром де Берюллем (1575 - 1629). В той час, коли багато священиків не дзвонять(не служать) і думають про економічну вигоду від церковної кар'єри він хотів утворити "товариство священиків, без зобов'язання, які мають тенденцію до вдосконалення всіх священицьких сил, щоб виконувати всі свої функції і для навчання тих, хто цього прагне ". Ораторіани Франції були затверджені Павлом V в 1613 році. У сімнадцятому та вісімнадцятому століттях у них було значне поширення у Франції, де вони брали участь в навчанні, будучи конкурентами єзуїтів в цій області. Придушені революційною владою в 1792, були відновлені в 1852 Альфонсом Гратрі (1805 - 1872) і П'єром Петьйотом (1801 - 1888). З тих пір в основному займалися управлінням коледжів і семінарій. Новий орден,щоб диференціювати себе від старого, назвався Ораторіани Непорочного Зачаття і в 1864 році після папського указу взяли з ім'я Ораторіани Ісуса Христа нашого Пана і Непорочного Зачаття Марії.

Наприкінці 2005 року було 55 членів (з них 53 священиків) та 8 домів.[1] Її членами були Шарль де Кондра, Жак Джозеф Дугует Ніколя Мальбранш, Річард Саймон, Жан-Батист Массілліон, Жозеф Фуше, Паск'є Квеснель, Альфонс Гратрі і Люсьєн Лабертонньєр.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистика 'Annuario Pontificio за рік 2007, Ватикан, 2007, ст.1510