Боніфратри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Боніфратри
Ordo Hospitalarius Sancti Joannis de Deo
Орден госпітальєрів Святого Івана Божого
Ordre de saint jean de dieu.svg
Абревіатура OH, FBF
Церква Римо-Католицька Церква
Девіз Браття, чиніть добро!
Засновник Іван Божий
Заснування 1537
Утвердження 1561
Сайт http://www.saintjohnofgod.org/

Боніфра́три (лат. Ordo Hospitalarius Sancti Joannis de Deo, італ. Fatebenefratelli), орден госпітальєрів св. Івана Божого, «милосердні браття» — монаший орден Римо-Католицької Церкви, заснований у 1537 році у Гранаді, Іспанія.

Історія[ред.ред. код]

Боніфратри були засновані в першій половині шістнадцятого століття святим Іваном Божим. Від початку історії група присвятила себе до догляду за хворими, бідними і повіями.

До смерті Івана його послідовники сформували групу, що не мала реальної організації. Тільки з 1572 року боніфратри стали дійсно релігійним співтовариством. Вони дотримуються уставу Св. ​​Августина і сповідували обітниці бідності, чистоти і послуху, а також четвертої обітниці - допомоги хворим.

Заслуга поширення ордену за межами Іспанії лежить на одному брату - Петро Соріано, який в 1571 році привів невелику групу в битві при Лепанто для організації сестринського догляду на галерах. Близько 1572 він відкрив лікарню в Неаполі, і друга установу в Римі - в 1581 році. У 1584 році він заснував одну лікарню в Перуджі (в 1586 році), а дві інших - в Тарквінії і в Палермо.

У 1586 році папа Сикст V буллою Etsi pro debito надав братам статус релігійного ордену. Таке управління вимагало нової ієрархічної організації - за допомогою громад, кожна з яких є під керівництвом настоятеля, і які були згруповані у релігійні провінції, на чолі з провінційними начальниками, які залежали від Риму. Отець Соріано був першим верховним генералом.

Перша лікарня ордену у Франції був заснована в Парижі в 1601 році, королевою Марією Медічі. У дні Французької революції братів вигнали з сорока лікарень, де вони доглядали за 4125 пацієнтами. Проте з тих пір було створено кілька великих нових лікарень.

На додаток до цього, лікарня ордену була заснована в Назареті. У 1882 році будинок для божевільних чоловіків заснували у Стіллоргані, недалеко від дубліна, Ірландія. Інший будинок , у Скортоні (Північний Йоркшир), був заснований у 1880 році для прийому пацієнтів чоловічої статі, які страждають хронічними недугами, паралічем, або по старості, за підтримки благодійних внесків та платежів за ув'язненими. Ірландська влада визнала заслужений внесок у розвиток суспільства, і вщанувала орден спеціальною серією пам'ятних поштових марок в 1979 році, присвячених сторіччю ордена в Ірландії.

Завдяки централізованій, не пов'язаній з політикою структурі, боніфратри мають програму поширення з певною автономією не тільки у католицьких країнах Європи, а й у так званих "землях місії", особливо в Латинській Америці та Азії, в Африці та Австралії.

Проте, протягом перших трьох століть, втручання держав та різних революцій не дозволяло цивільним особам боніфратрів скликати генеральний капітул для прийняття устав, який прийняли лише у 1887 році.

Сьогодення[ред.ред. код]

Боніфратри є присвячені для підтримки хворих і нужденних. Церква визнана їх жебракуючим орденом, тобто вони не мають чернечого місця осідку чи канонічного права. Практично всі брати ордену працюють в лікарнях - або монастирських, або у світських. Багато хто з них має вищу медичну освіту. Лікарні боніфратрів завжди були відомі унікальними методами траволікування, а також ефективною допомогою людям з нервовими зривами і психічними розладами. Під час військових дій багато братів ордену працювали у військових госпіталях, оскільки на додаток до суспільної допомоги, орден також сприяє і євангелізації.

Брати проходять спеціальний курс підготовки для того, щоби пристосувати себе краще до милосердя, якому вони присвячують своє життя. У деяких провінціях деякі з них отримують освіту у галузі загальної медицини, хірургії та хіміотерапії. За прикладом своїх засновників, вони шукають свого освячення у духовно-тілесному благополуччі своїх пацієнтів. До трьох урочистих монаших обітниць вони додають четверту - обітницю служіння хворим.

В даний час орден присутній числом близько 400 благодійних організацій на п'яти континентах в таких країнах як Італія, Канада, Гана, Японія, Австралія, Франція, США, Того, Південна Корея, Нова Зеландія, Австрія, Бразилія, Бенін, Індія, Папуа-Нова Гвінея, Німеччина, Венесуела, Сенегал, В'єтнам, Угорщина, Перу, Камерун, Філіппіни, Іспанія, Еквадор, Замбія, Польща, Куба, Ліберія, Португалія, Мексика, Сьєрра-Леоне, Ірландія, Чилі, Англія, Болівія, Чехія, Аргентина, Словаччина, Колумбія, Ватикан.

Станом на 31 грудня 2009 року боніфратри налічують 218 монастирів і 1204 монахів, 136 з них - священники.

Посилання[ред.ред. код]