Згромадження святого Василія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Згромадження св. Василія
Congregatio Sancti Basilii
Згромадження св. Василія латинського обряду
Basilian Fathers.png
Абревіатура C.S.B.
Церква Римо-Католицька Церква
Девіз Таким був Василій Великий
Заснування XIX століття
Утвердження 1822
Сайт http://www.basilian.org

Згромадження св. Василія (чи Конгрегація Отців Василіян; лат. – Congregatio Sancti Basilii; ) – католицький монаший чин латинського обряду католицького монастиря, що жиє за чернечим статутом Василія Великого.

Історія утворення[ред.ред. код]

Ідея утворення в Конгрегації з'явилися в епоху Французької революції, коли в 1790 році у громадянській конституції духовенства було визначено положення Римо-Католицької церкви. Криза французької церкви зупинила підвищення рівня духовності та освіти духовенства. Це завдання взяло на себе десятеро католиків, які не клялися дотримуватися громадянської конституції духовенства.

У першій декаді XIX століття священики заснували школу в селі недалеко від міста Анноні, розташований в горах на південному сході Франції. Це місце мало стратегічне положення, так як мало лише одну під'їздну дорогу. У той час священики, попереджені цивільними особами (при наближенні солдат), могли сховатися в горах. У перші роки свого існування, згромадження діяло на засадах фундації, яка в 1822 році стала Конгрегацією.

У 1852 році василіани на прохання єпископа від Торонто, який був випускником семінарії в Анноні, відкрили в Канаді коледж Святого Михаїла, за взірцем шкіл у Франції. Освітня діяльність василіян у Канаді та Сполучених Штатах розвинулася у другій половині дев'ятнадцятого століття. Навчальні заклади були засновані в Віндзорі, Детройті, Мічигані, Техасі.

На початку ХХ століття антиклерикальна політика Франції змусила василіян піти із освітньої діяльності. Це погіршило координацію роботи василіан в Америці. У 1922 році відбувся розкол у конгрегації на французьку та американську гілки. Причиною розколу були також розбіжності у визначенні правил чернечого життя. Американська гілка думала, що мали би бути обітниці бідності, з якою французи не згоджувалися. Конфлікт завершився в 1954 році, коли папа Пій XII знову об'єднав дві громади.

Перша половина XX століття була особливо важкою для василіян через дві світові війни. В Америці в той же час душпастирська діяльність активно розвивалася. У 1930 році парафіяни почали працювати з мексиканським населенням в Техасі. У шістдесятих роках були утворені парафії в Мехіко, заснований монастир у Техуакані, і недалеко від міста Култапек. У 1987 році також була зансована парафія, школа і медичний центр в Калі, Колумбія.

Згромадження не мало явного засновника, який визначив би напрямок діяльності і встановив строгі правила релігійного життя. Хоча на початку існування конгрегації сфера діяльності не була до кінця визначена, то з часом стало звичним, що василіани займаються в основному роботою з молоддю працюють в сфері охорони здоров'я. Вони створили мережу навчальних закладів, в основному в США, у Франції та Англії. У зв'язку з їх діяльністю, разом з Василієм Великим, до покровителів були прийняті наступні святі: святий Франциск Ассізький - зразок бідності, Тома Аквінський - покровитель студентів і богословів, Іван Боско - покровитель молоді.

В даний час василіяни мають 45 парафій у Канаді, США, Великобританії та Франції. За даними 2005 року конгрегація нараховувала 291 ченця, серед яких було 280 висвячених до священичого стану.

Джерела[ред.ред. код]

  • Annuario Pontificio per l'anno 2007, Città del Vaticano, 2007, s. 1464.
  • Congregation of St. Basil, s. [1].