Білі отці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білі отці
Patres Albi (Missionarii Africae)
Білі отці (Місіонери Африки)
Абревіатура PA (MAfr)
Церква Римо-Католицька Церква
Засновник Шарль Лавіжері
Заснування 1868
Утвердження 1908
Сайт http://www.missionariesofafrica.org/

Білі отці (або Місіонери Африки) - місіонерське римо-католицьке товариство апостольського життя, засноване в 1868 році першим архієпископом Алжиру, пізніше кардиналом Лавіжері, як Місіонери Богоматері Африки і Алжиру, а також відоме як Товариство місіонерів Африки.

Походження[ред.ред. код]

Голод 1867 року залишив велику кількість арабських сиріт, і християнське навчання і виховання цих дітей було нагодою для заснування товариства, але з самого початку засновник мав на увазі навернення арабів і народів Центральної Африки. Місіонерські пости були створені в Кабулії та Сахарі. У 1876 і в 1881 роках два каравани з Південного Алжиру і Р'даму, які прямували з наміром відкрити місії в Судані, були вбиті їхніми ж гідами. У 1878 році десять місіонерів покинли Алжир, щоби заснувати пости на берегах озер Вікторія, Танганьїка і Ньянза. Тепер вони утворюють справжню архієпископію Кампали, Гітеги, Табори, і єпархії Кігома, Лілонгве, і Калеміе-Кірунгу. У 1894 році місія до Французького Судану (зараз Малі) була заснований - в наш час[Коли?] це Архієпископія Бамако.

Кардинал Лавіжері, Засновник Білих отців

У 1880 році на прохання Святішого Престолу, Білі отці створили в Єрусалимі греко-мелькітську семінарію для освіти духовенства мелькітської католицької церкви. Їх соціум складається з місіонерів-священиків і братів-коад'юторів. Члени зобов'язані дотримуватися присяги залучення їх до праці для перетворення Африки відповідно до Конституції їхнього суспільства. Місія не є, строго кажучи, релігійним орденом, і може зберегти своє майно, яке можна витрачатив суспільстві тільки за вказівкою зверху. Одним з головних пунктів правила по відношенню до суспільного життя в місії - кожен будинок повинен містити не менше трьох членів. На чолі суспільстває суперіор, що обирається кожні шість місяців. Він проживаєу у Мейсон-Каррі поблизу Алжиру.

Бажаючі стати священиком допускаються до рангу послушника після їх філософських навчань, і одного року загального богослов'я. Наступні три роки вони проводять у схоластикаті Карфагену в Тунісі. Суспільство визнає людей всіх національностей. Місця набору членів знаходяться в Квебеку, Бельгії, Люксембургу, Голландії, Німеччині, і Франції, в яких проживають ті, хто ще не готові для послушництва.

Одяг і регламент[ред.ред. код]

Ряса місіонерів нагадує білий одяг алжирських арабів і складається з ряси (гандури) і мантії (бурнуса). Чотки і хрест носять на шиї, імітуючи месбаху марабутів.

Община безпосередньо залежить від Конгрегації євангелізації народів. Білим отцям вдалося створити невеликі місії серед кабільських берберів, і в наш час[Коли?] християнами серед них є 962 особи, але регіонах, що межують з Великими озерами і Судані показують найкращі результати. Кількість неофітів у всіх парафіях (станом на червень 1909 р.) становить 135 000 чоловік, а число неофітів сягає 151480. Бажаючі прийняти хрещення проходять попередню перевірку терміном тривалістю чотири роки. Для релігійного навчання місіонери додають уроки з читання та письма, а також навчають, в спеціальних класах, мови європейської нації,яка управляла тою країною - переважно це французька. Брати також навчають молодих людей професій і сільського господарства. Число дітей у школах (червень 1909)сягало 22281.

У січні 2006 року товариство налічувало 9 єпископів, 1498 священиків , 156 братів, 16 священнослужителів з ​​вічними обітами , і 5 асоційованих священників. Також було 354 студенти, які готуються ввійти до товариства.

Місіонери у Африці[ред.ред. код]

Місіонери Африки були засновані понад 130 років тому для євангелізації Африки. Вони сьогодні залишаються вірними своєму заклику ділитися життям і місією Ісуса, і свідчити про Євангеліє в Африці серед африканців, де б вони не були. В окрузі Колумбія, США, Товариство місіонерів Африки є некомерційною корпорацією. У дусі солідарності та спільної відповідальності з африканськими церквами, місіонери з Африки:

  • допомогоють полегшити злидні та поневіряння, які все ще широко поширена в Африці шляхом фінансування проектів, які сприяють впевненості у собі.
  • підвищують обізнаність про тяжке становище африканських народів у галузі освіти місії різними публікаціями.
  • надають сучасному світові інформацію, що стосується справедливості і миру у країнах Африки.
  • працюють з африканцями з розрахунку на структурні зміни, які допоможуть побудувати віру в Бога і тим самим допомагаючи їм стати агентами власного звільнення.
  • допомогають загоїти душевні рани і примиритися зі світом.
  • є мостом, щоб допомогти у просуванні міжрелігійного та міжкультурного діалогу.

Установлення Церкви[ред.ред. код]

Було відзначено багатьма авторами (наприклад, Філіпом Дженкінсом у "Майбутнє християнста"), що зростання Церкви в Африці настільки динамічне, що воно може представляти майбутнє католицизму. На відміну від Сполучених Штатів та Західної Європи, покликання до священичого і релігійного життя збільшуються, причому середній вік священиків і ченців знижується щороку, тоді як кількість релігійних громад, парафій і єпархій зростає щороку.

Євангелізація[ред.ред. код]

Місіонери Африки звертаються до африканських духовенства про турботу щодо тих церков, де Євангеліє було почуто, і присвяту себе для тих, хто не чув Євангеліє.

Розвиток мирян[ред.ред. код]

Незважаючи на збільшення африканських професій, дуже великий відсоток африканських християни не можуть здійснювати Євхаристію кожної неділі чи свята. У цих районах Церква підтримується неформальними лідерами, які збирають людей, щоб помолитися. Вони ефективно управляють Церквою в своїх селах. Освіта та підтримка цих лідерів є пріоритетом для місіонерів Африки і всієї Церкви в Африці. Також пріоритетом є поглиблення віри серед освіченого і елітного класів в Африці.

Посилання[ред.ред. код]