Пегматит
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Пегматит | |
|---|---|
 |
|
| Загальні відомості | |
| Генезис | гіпабісальні, переважно жильні породи |
| Мінеральний склад | польові шпати, найчастіше калієві, кварц, слюда |
| Кислотність | ультракисла |
| Ідентифікація | |
| Колір | рожевий, червонуватий, світло-сірий, жовтуватий і інший |
| Структура (петрографія) | пегматитова (графічна) |
| Текстура (петрографія) | евтектоїдна |
| Форма залягання | жили, штоки, лінзи |
| Окремість | пластова |
| Різновиди | гранітні пегматити |
| Питома вага | 2,5—2,7 г/см³ |
| Практичне значення | |
| каміння для виробів, сировина | |
Пегмати́т (єврейський камінь, письмовий граніт) (грец. pégmatos (рос. пегматит, англ. pegmatite, нім. Pegmatit m)— скріпляє, зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд.
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Складається г.ч., з польових шпатів, кварцу, біотиту, мусковіту. Виник під час кристалізації залишкового магматичного розплаву і звичайно характеризується підвищеним вмістом SiO2, лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов’язана з магмами гранітного складу, а також лужними магмами і значно рідше - з основними. Деякі П. містять поряд з гол. мінералами (загальними для П. і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: Li, Rb, Cs, Be, Nb, Та, Zr, Hf, Th, U, Sc і ін. П. формуються в умовах помірних і значних глибин, у широкому температурному діапазоні (приблизно від 650-700 до 250-200 °С), що відповідає кінцю магматичного – початку гідротермального процесу, при високій активності летких компонентів-мінералізаторів (води, флуору і ін.). З П. пов’язані родовища дорогоцінного каменю, слюди, польових шпатів тощо. Використовують у фаянсовій і склоробній промисловості.
Кислотність SiO2 >75 %. Хімічний склад: польові шпати, найчастіше калієві, кварц, слюда. Можлива присутність берилу, бавеніту, турмаліну. Колір: рожевий, червонуватий, світло-сірий, жовтуватий і інший. Структура повнокристалічна, грубозерниста. У пегматитах часто розвиваються своєрідні структури закономірного проростання польового шпату правильно орієнтованими зернами кварцу — пегматитова (графічна) структура. Текстура евтектоїдна. Питома вага 2,5—2,7.
Форма залягання. Жили, штоки, лінзи. Розміри пегматитових жил сильно варіюють і можуть досягати декількох кілометрів в довжину при декількох метрах у потужності. Окремість — пласт.
Генезис: гіпабісальні, переважно жильні породи. Гранітні пегматити пов'язані з гранітною магмою.
[ред.] Родовища
Південний Урал, Бразилія (Мінас-Жерайс), Норвегія (Гитере поблизу Арендаля, Крагере в Телемарке), Швеція (Іттербі), Карелія і інші. В Україні є в межах Українського щита.
[ред.] Практичне значення
Власне гірська порода «пегматит» (письмовий граніт) використовується як недорогий камінь для виробів. Пегматитові жили є основним джерелом польових шпатів для керамічної і скляної промисловості. Порожнечі центральних частин пегматитових жил часто містять слюду і п'єзокварц — для електротехнічної промисловості, а також коштовні камені. У них містяться рідкометальні і рідкоземельні мінерали, а також (сподумен, берил, колумбіт, танталіт, лепідоліт, каситерит, поллуцит і ін.).
[ред.] Різновиди
Розрізняють:
- П. десиліфікований (різновид, який виникає у випадку, коли гранітний пегматитовий розплав зустрічається з ультраосновною або карбонатною породою і відбувається його десиліфікація. З такими пегматитами пов’язані родовища корунду та смарагдів),
- П. керамічний (пегматит складений калієвим польовим шпатом, або альбітом з кварцом, або нефеліном з невеликими кількостями ін. мінералів. Керамічна сировина. Є в США, РФ, Швеції, Норвегії, Україні),
- П. корундовий (гранітний пегматит перетворений в результаті взаємодії з вмісною породою; складається з плагіоклазу і корунду; належить до десиліфікованих пегматитів),
- П. письменний (різновид, у якому взаємно пророщені польовий шпат і кварц утворюють структуру, що нагадує давні письмена. Див.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
