Пегматит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пегматит
Graphic Pegmatite.jpg
Загальні відомості
Генезис гіпабісальні, переважно жильні породи
Мінеральний склад польові шпати, найчастіше калієві, кварц, слюда
Кислотність ультракисла
Ідентифікація
Колір рожевий, червонуватий, світло-сірий, жовтуватий і інший
Структура пегматитова (графічна)
Текстура евтектоїдна
Форма залягання жили, штоки, лінзи
Окремість пластова
Різновиди гранітні пегматити
Питома вага 2,5—2,7 г/см³
Практичне значення
каміння для виробів, сировина

Пегмати́т (єврейський камінь, письмовий граніт) (від грец. pégmatos - скріпляє, зв'язок) — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс), що залягає у вигляді лінз, жил, штоків, гнізд.

Назва[ред.ред. код]

Термін пегматит вперше був введений французьким мінералогом Рене Жюстом Гаюї у 1801 році для гірської породи, яка сьогодні відома під назвою "письмовий граніт", "графічний пегматит", "єврейський камінь", і виокремлюється тісним закономірним проростанням кварцу з польовим шпатом, котрі проростаючи один в одного, утворюють структуру, що нагадує староєврейські писання (власне пегматитовою структурою). B геології значення терміну пегматит поширилось і на геологічні тіла, в яких є структурно-текстурні ознаки, вперше описані для гранітних пегматитів.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Складається з польових шпатів, кварцу, біотиту, мусковіту. Виникає під час кристалізації залишкового магматичного розплаву і звичайно характеризується підвищеним вмістом SiO2, лугів та летких речовин. Кристалізація пегматитів, як правило, пов’язана з магмами гранітного складу, а також лужними магмами і значно рідше - з основними. Деякі пегматити містять поряд з основними мінералами (загальними для них і материнських порід) мінерали рідкісних елементів: Li, Rb, Cs, Be, Nb, Та, Zr, Hf, Th, U, Sc і ін.

Кислотність SiO2 >75 %. Хімічний склад: польові шпати, найчастіше калієві, кварц, слюда. Можлива присутність берилу, бавеніту, турмаліну, давидиту. Колір: рожевий, червонуватий, світло-сірий, жовтуватий і інший. Структура повнокристалічна, грубозерниста. У пегматитах часто розвиваються своєрідні структури закономірного проростання польового шпату правильно орієнтованими зернами кварцу — пегматитова (графічна) структура. Такі різновиди пегматитів отримали назву «письмовий граніт», або «єврейський камінь», через велику подібність проростань кварцу до букв івриту. Текстура евтектоїдна. Питома вага 2,5—2,7.

Форма залягання. Жили, штоки, лінзи. Розміри пегматитових жил сильно варіюють і можуть досягати декількох кілометрів в довжину при декількох метрах у потужності. Окремістьпласт.

Генезис[ред.ред. код]

Пегматити — гіпабісальні, переважно жильні породи. Гранітні пегматити пов'язані з гранітною магмою. Вони формуються в умовах помірних і значних глибин, у широкому температурному діапазоні (приблизно від 650-700 до 250-200 °С), що відповідає кінцю магматичного – початку гідротермального процесу, при високій активності летких компонентів-мінералізаторів (води, флуору і ін.). Утворення гранітних пегматитів петрологи повязують з кристалізацією залишкового силікатного розплаву, в якому концентруються леткі і рідкісні елементи[1], або розглядають їх, як проміжні утворення між виверженими магматичними породами і гідротермальними жильними[2]. Існує багато промислово-генетичних, текстурно-парагенетичних і мінералого-геохімічних класифікації гранітних пегматитів.

Загальноприйнята в геології класифікація гранітних пегматитів за глибиною залягання:

  • пегматити великих глибин
  • глибині пегматити (слюдоносні)
  • пегматити помірних глибин (рідкометальні)
  • пегматити малих глибин (гірськокриштальні)

В гірництві розрізняють такі види пегматитів:

  • керамічні — є джерелом польовошпатової сировини
  • слюдоносні (мусковітові) — джерело мусковіту
  • рідкоземельні — потенціальні джерела рідких земель, скандію, дорогоцінних і вирібних каменів
  • рідкометальні — джерело літію, цезію, рубідію, берилію, танталу, олова
  • гірськокриштальні — незамінне джерело п'єзокварцу, а також моріону, кварцу для плавки, оптичного флюориту

З пегматитами пов’язані родовища дорогоцінного каменю, слюди, польових шпатів тощо. Використовують у фаянсовій і склоробній промисловості.

Родовища[ред.ред. код]

Південний Урал (Ільменські і Вишневі гори), Бразилія (Мінас-Жерайс), Норвегія (Гитере поблизу Арендаля, Крагере в Телемарке), Швеція (Іттербі), Карелія та інші. В Україні є в межах Українського щита.

Практичне значення[ред.ред. код]

Власне гірська порода «пегматит» (письмовий граніт) використовується як недорогий камінь для виробів. Пегматитові жили є основним джерелом польових шпатів для керамічної і скляної промисловості. Порожнини центральних частин пегматитових жил (занориші) часто містять слюду і п'єзокварц — для електротехнічної промисловості, а також коштовні камені. У них містяться рідкометальні і рідкоземельні мінерали, а також (сподумен, берил, колумбіт, танталіт, лепідоліт, каситерит, поллуцит і ін.).

Різновиди[ред.ред. код]

Пегматит письмовий
  • Пегматит десиліфікований — виникає у випадку, коли гранітний пегматитовий розплав зустрічається з ультраосновною або карбонатною породою і відбувається його десиліфікація[3]. З такими пегматитами пов’язані родовища корунду та смарагдів
  • Пегматит керамічний — складений калієвим польовим шпатом, або альбітом з кварцом, або нефеліном з невеликими кількостями інших мінералів. Використовється як керамічна сировина. Родовища в США, РФ, Швеції, Норвегії, Україні
  • Пегматит корундовий — перетворений в результаті взаємодії з вміщуючою породою; складається з плагіоклазу і корунду; належить до десиліфікованих пегматитів.
  • Пегматит письмовий (єврейський камінь) — у якому взаємно пророщені польовий шпат і кварц утворюють структуру, що нагадує букви івриту - єврейське письмо. [4][5][6][7] В античні часи люди вважали, що написи на камні були зроблені руками богів і вшановували зразки пегматитів, як божественні письмена.[8] З них робили амулети і обереги.[9][10]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]