Турмалін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кристал поліхромного турмаліну, висота 8 см.

Турмалі́н Назва походить від сингальського слова «турамалі» (сингальск. තුරමලි) або «торамаллі» (сингальск. තෝරමල්ලි) — під цією назвою він був завезений з Цейлону в Європу. (французьке, з сингальського сердолік) — мінерал класу силікатів, чорного, бурого, рожевого, зеленого та інших кольорів.

Використовують у радіотехніці, ювелірній справі. Колір турмаліну залежить від його хімічного складу: чорний (шерл), темно-зелений (верделіт), темно-синій (індиголіт), темно-червоний (рубеліт).

Загальний опис[ред.ред. код]

Хімічний склад: SiO2 — 30-44%; B2O3 — 8-12%; Al2O3 — 18-44%; MgO — до 25%; Na2O — 1-6%; H2O — 1-4%. Крім того, звичайно присутні FeO +Fe2O3 (до 38%), CaO (до 4%), K2O, Li2O, MnO, Cr2O3, а також F i Cl. За хімічним складом турмаліни поділяються на два ізоморфні ряди: 1) магнезіально-залізисті і 2) літієво-залізисто-марганцевисті.

Кристалографія[ред.ред. код]

Сингонія тригональна, вид симетрії дитригонально-пірамідальний. Габітус. Кристали турмаліну звичайно мають стовпчастий габітус (витягнуті по потрійній осі) і велику кількість граней. На гранях призми відмічається чітка вертикальна штриховка. Головними формами на кристалах турмаліну є тригональні і гексагональні призми - {1010} i {1120}. Кристали зазвичай закінчуються комбінаціями тригональних і дитригональних пірамід; інколи вершина створена моноедром. Агрегати. Крім стовпчастих кристалів, відомі також тичкуваті, голчасті і променисті агрегати, а також зернисті суцільні скупчення турмаліну. Радіально-променисті агрегати одержали назву турмалінових сонць.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Колір дуже різноманітний і залежить від хімічного складу. Беззалізисті — рожеві, чорні, жовті і зелені; магнезіально-залізисті — чорні, бурі і темнозелені, фіолетовий, безбарвний, тощо. Часто різні частини одного кристалу мають різне забарвлення, яке змінюється як уздовж, так і поперек кристалу; такі кристали називаються "поліхромними". Широко поширені чорні турмаліни, які під мікроскопом виявляються зеленими, синіми або бурими. Блиск скляний. Спайність практично відсутня. Твердість 7-7,5. Питома вага 2,90-3,25.

Мінерали групи[ред.ред. код]

Назва Англійська назва Формула Колір
Бюргерит Buergerite NaFe3+3Al6Si6O18(BO3)3O3F
Хромдравіт Chromdravite NaMg3Cr6Si6O18(BO3)3(OH)4
Дравіт Dravite NaMg3Al6Si6O18(BO3)3(OH)4 коричнево-жовтий
Ельбаїт Elbaite Na(Li1.5,Al1.5)Al6Si6O18(BO3)3(OH)4 темно-зелений (верделіт),

темно-синій (індиголіт),
темно-червоний, рожевий (рубеліт),
білий (ахроїт)

Ферувіт Feruvite CaFe2+3(MgAl5)Si6O18(BO3)3(OH)4
Фоїтит Foitite (Fe2+2Al)Al6Si6O18(BO3)3(OH)4
Лідікоатит Liddicoatite Ca(Li2Al)Al6Si6O18(BO3)3(OH)3F
Магнієвий фоїтит Magnesiofoitite (Mg2Al)Al6Si6O18(BO3)3(OH)4
Оленіт Olenite NaAl3Al6Si6O18(BO3)3O3OH
Повондрит Povondraite NaFe3+3(Fe3+4Mg2)Si6O18(BO3)3(OH)3O
Росманіт Rossmanite (LiAl2)Al6Si6O18(BO3)3(OH)4
Шерл Schorl NaFe2+3Al6Si6O18(BO3)3(OH)4 чорний
Увіт Uvite CaMg3(MgAl5)Si6O18(BO3)3(OH)3F
Ванадіодравіт Vanadiumdravite NaMg3V6Si6O18(BO3)3(OH)4

Умови утворення і знаходження турмаліну[ред.ред. код]

Походження ендогенне, високотемпературне, пегматитове, метаморфічне, гідротермально-метасоматичне. Переважно турмаліни виникають пневмалітовим і гідротермальним шляхом, а також в гранітних пегматитах і породах, що знаходяться з ними в контакті. Утворюють асоціацію з мінералами пегматитів — мікрокліном, альбітом, кварцем і мусковітом. У пегматитових і кварцевих жилах туурмалін найчастіше утворюється метасоматичним шляхом[1] і характеризуються підвищеною залізистістю. Інколи турмалін знаходиться в магматичних породах[2] як акцесорний мінерал. Мінерал стійкий до фізичного вивітрювання та переносу і перевідкладанню і тому накопичується в розсипах в асоціації з гематитом, корундом, цирконом, шпінелідами в кварцевих відкладах.

Родовища турмаліну[ред.ред. код]

Родовища широко розповсюджені та чисельні. Найбільш відомі знаходяться на Шрі-Ланці, Мадагаскару, в Китайї, Мозамбіку (поліхромні і червоні турмаліни), Бразилії (штати Мінас-Жерайс, Баія), Бірмі, Анголі, Австралії, Індії, ПАР, Канаді (провінція Онтаріо), США (штаті Каліфорнія, Мен, Колорадо), Італії (о. Ельба), Швейцарії, Росії (Урал). На Уралі основні родовища турмаліну знаходяться в районі сіл — Липовка, Мурзінка, Шайтанка та інші. В Росії турмалін видобувається в Забайкаллі на Малханському родовищі, Шерлова гора, Борщовочний кряж та інших. Зустрічається також на Кольському півострові (розовий і зелений турмаліни, шерл), в Карелії (шерл). В Україні залізистий турмалін — шерліт — широко розвинений на Волині та в Приазов'ї. Ювелірний турмалін відомий в Афганістані (Нурістан): в родовищах Дарає-Піч, Канокан, Джабо, Чормакс, Кантіва, Манданеша, Цоцум, Муалеві, Папру.

Більшість родовищ турмаліну пов'язані з кислими виверженими породами і поширені в багатьох гранітах і гранітоїдах, де утворюються в останній стадії застивання інтрузій. Характерні для різних гранітних пегматитів (шерл, індіголіт, поліхромні турмаліни). Зустрічаються в пневматоліто-гідротермальних родовищах, у польовошпатово-кварцових, турмаліново-кварцових жилах спільно з каситеритом, вольфрамітом, берилієм, топазом.

Практичне значення[ред.ред. код]

Гарно забарвлені прозорі відміни використовуються як самоцвіти. В залежності від кольору і прозорості одні відміни турмаліну відносяться до дорогоцінного каміння, інші - до виробного. Найбільше цінуються прозорі відміни зеленого, синього і малиново-червоного кольору, а також поліхромні зелено-червоні. Каміння зеленого кольору називають власне турмаліном, або бразильським смарагдом. Для кристалів турмаліну характерний прояв піро- і п'єзоелектрики (вони електризуються при нагріванні, терті, тиску, причому один кінець кристала заряджається позитивно, інший — негативно). Крупні кристали турмаліну застосовують в радіотехніці. На кристалах турмаліну була відкрита поляризація світла.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]