Пилип (апостол)

Пилип

Апостол,Євангеліст,Великомученик
Народився	I століття,Віфсадія
Помер	Сирія, Каменований
Шанується	усіма християнами
День пам'яті	3 травня (Католицизм) 27 листопада;30 червня (Православ'я)
Праці	Євангеліє від Пилипа (Неканонічне)
Подвижництво	Апостольська Проповідь

Пилип - один з 12 апостолів Ісуса Христа, уродженець міста Віфсаїди (Галілея). Про нього кілька разів говориться у святому Євангелії: він привів до Христа Апостола Нафанаїла (Іоанна); його Господь запитав, скільки потрібно грошей для закупівлі хліба п’яти тисячам людей; він привів елінів, які хотіли побачити Христа; нарешті, він під час Таємної вечері запитував Христа про Бога Отця.

Після Вознесіння Христа Апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так він воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері. Пройшов Апостол Пилип Грецію, Сірію, Малу Азію, Лідію, Місію, всюди проповідуючи Євангеліє.

Прибувши в місто Єраполіс (Фрігія), за наказом правителя Анфіпата був схоплений і розіп’ятий на хресті. 27 липня 2011 року в місцині Памуккале, де у давні часи було містечко Єраполіс (сучасне турецьке місто Денізлі), археологи на чолі з Франческо Андріа відшукали поховання апостола. Його знайшли серед руїн старої церкви.

Свято Апостола Пилипа: Пилипівка

Свято Пилипа — це останній день напередодні посту, 27 листопада. В кожній оселі готували чимало смаковитих страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м’ясо, птицю. За давнім звичаєм, до батьків обов’язково мали прийти “на вечерю” дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувалися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан.

Слово по слову, і в гурті зав’язувалася цікава розмова про врожай, господарські статки, молоді літа. А тим часом вправні руки господині швидко сервірували стіл. Всі сідали за вечерю. Співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли надходив час розходитися по домівках, молодиці зголошувалися про сходки — після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно.

На Заговини збиралися також хлопці й дівчата. Тим, хто не встиг заслати сватів або не дочекався їх, доводилося продовжувати парубкування та дівування. В таких випадках казали: “Пилип не до всіх прилип”. Якщо для жінок Різдвяний піст, що триває до Різдва, — найвідповідальніший для прядива, то чоловікам належало удосталь заготовити на зиму дров: як-не-як, з цього часу морози й заметілі. Тому й жартували: “Як хочеш лози, то в Пилипівку вози”.

Отже, після Пилипа починав свій відлік Різдвяний піст.

Піст вводив обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювалися правила поведінки. Так дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою. І, можливо, через оті строгощі такими очікуваними й радісними були зимові святки. Під цю пору припадає найкоротше сонцестояння, а тому, як слушно мовить прислів’я: “У Пилипівку день — до обіду”.