Пилип (апостол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пилип
El martirio de San Felipe 1639 José de Ribera.jpg
Апостол,Євангеліст,Великомученик
Народився I століття,Віфсадія
Помер Сирія, Каменований
Шанується усіма християнами
День пам'яті 3 травня (Католицизм)
27 листопада;30 червня (Православ'я)
Праці Євангеліє від Пилипа? (Неканонічне)
Подвижництво Апостольська Проповідь

Пилип (Филип) - один з 12 апостолів Ісуса Христа, уродженець міста Віфсаїди (Галілея).

Євангелія[ред.ред. код]

Пилип був обраний Христом одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях Апостолів. Євангелисти Матвій, Марко і Лука (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13) лише згадують ім'я Пилипа у списку серед імен інших апостолів.

Голова (мощі) святого апостола Пилипа в селі Омодос на Кіпрі (у срібній скрині з позолотою, напис грецькою та англійською), ліворуч у церкві Монастиря Святого Хреста

Іван Богослов на відміну від них, повідомляє нам про участь Филипа в декількох деталях подій євангельської історії:

  • Филип з Витсаїди Галилейської, з міста Андрієвого та Петрового (Ів. 1:44).
  • Филип привів Натанаїла до Ісуса Христа, Який проте бачив його раніше під смоківницею (Ів. 1:45-48).
  • Ісус випробовує Филипа у розмові на початку чуда помноження хлібів[1].
  • Апостол Филип, що має грецьке ім'я, виступає посередником для греків, які хочуть доступитися у Храмі до Ісуса Христа[2].
  • Останній раз Євангеліє від Івана передає запитальні слова Пилипа до Ісуса Христа у 14 главі під час Тайної вечері: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.». На що Ісус йому відповідає «Скільки часу я з вами, — каже Ісус до нього, — а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця….»[3].

Християнська традиція[ред.ред. код]

Після Вознесіння Христа Апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так він воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері. Пройшов Апостол Пилип Грецію, Сірію, Малу Азію, Лідію, Місію, всюди проповідуючи Євангеліє. Прибувши в місто Єраполіс (Фрігія), за наказом правителя Анфіпата був схоплений і розіп'ятий на хресті. 27 липня 2011 року в місцині Памуккале, де у давні часи було містечко Єраполіс (сучасне турецьке місто Денізлі), археологи на чолі з Франческо д'Андріа відшукали можливе поховання апостола. Його знайшли серед руїн старої церкви[4]. За іншими відомостями полем його місійної діяльності також була і Скіфія на території сучасної України[5].

Свято Апостола Пилипа: Пилипівка[ред.ред. код]

Свято Пилипа — це останній день напередодні посту, 27 листопада. В кожній оселі готували чимало смаковитих страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м'ясо, птицю. За давнім звичаєм, до батьків обов'язково мали прийти «на вечерю» дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувалися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан.

Слово по слову, і в гурті зав'язувалася цікава розмова про врожай, господарські статки, молоді літа. А тим часом вправні руки господині швидко сервірували стіл. Всі сідали за вечерю. Співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли надходив час розходитися по домівках, молодиці зголошувалися про сходки — після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно.

На Заговини збиралися також хлопці й дівчата. Тим, хто не встиг заслати сватів або не дочекався їх, доводилося продовжувати парубкування та дівування. В таких випадках казали: «Пилип не до всіх прилип». Якщо для жінок Різдвяний піст, що триває до Різдва, — найвідповідальніший для прядива, то чоловікам належало удосталь заготовити на зиму дров: як-не-як, з цього часу морози й заметілі. Тому й жартували: «Як хочеш лози, то в Пилипівку вози».

Отже, після Пилипа починав свій відлік Різдвяний піст.

Піст вводив обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлювалися правила поведінки. Так дівчатам у піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам — одягати сорочки з червоною вишивкою. І, можливо, через оті строгощі такими очікуваними й радісними були зимові святки. Під цю пору припадає найкоротше сонцестояння, а тому, як слушно мовить прислів'я: «У Пилипівку день — до обіду».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ів. 6:5-7
  2. Ів. 12:20-21
  3. Ів. 14:8-9
  4. Mutmaßliches Grab von Apostel Philippus gefunden (Focus online, 27. Juli 2011)нім.
  5. Konrad Algermissen, Kirchengeschichte von den Anfängen bis zur Gegenwart (Celle 1955), ст. 10. (нім.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.