Прус італійський
| Прус італійський | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Імаго самиці пруса італійського
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Calliptamus italicus (L, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Прус італійський (Calliptamus italicus) — вид комах родини саранові, поширений на півдні Європи від Португалії до південного Уралу, в Казахстані та низці регіонів Центральної Азії. У часи масового розмноження може завдавати шкоди сільськогосподарським культурам.
Опис[ред. | ред. код]
Тіло імаго бурувато-сіре, іноді темніше чи світліше, довжиною 1,8-3,4 см. Передньогруди між передніми ногами мають характерний виступ. На передньоспинці є бокові гребні, її забарвлення однотонне. Задні крила рожеві біля основи. Задні стегна короткі та широкі, з внутрішнього боку червоні чи фіолетові. Гомілки задніх ніг червоного кольору.[1]
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Мешкає у відкритих біотопах з великою частиною оголеного ґрунту, сухих луках, на пустищах, узбіччях доріг. На півночі ареалу займає переважно штучні ландшафти: купи піску та гравію, закинуті кар'єри, залізничні насипи. Обирає місця з щільними кущиками та ділянками голої землі.[2]
Поширення[ред. | ред. код]
Прус італійський населяє Південну Європу та острови Середземномор'я, у Центральній Європі зустрічається рідше. Країни ареалу: Португалія, Іспанія, Франція, південна Німеччина, Швейцарія, Австрія, Словенія, Чехія, Словаччина, південна Польща, Хорватія, Сербія, Чорногорія, Албанія, Греція, Північна Македонія, Болгарія, Румунія, європейська частина Туреччини, Молдова, Україна, Білорусь, середня смуга та південь Європейської частини Росії. Також відома з Казахстану, району Аральського моря (дельта Амудар'ї). Південніше межує ареал близького виду Calliptamus barbarus[sv][3]. На сході досягає степів Монголії, а на півдні зустрічається в північних та центральних регіонах Ірану та Афганістану.[4]
Значення для людини[ред. | ред. код]
Охорона[ред. | ред. код]
Внесений до національних Червоних списків Польщі та Німеччини як вид під загрозою. У Німеччині вид захищається законом та охороняється в низці заповідних територій. У Швейцарії та Австрії внесений до списків як «вразливий», а в Чехії - як «майже під загрозою». У Бельгії вважається локально вимерлим.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 83.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка)(рос.) - ↑ а б Hochkirch, A., Fontana, P., Rutschmann, F., Presa, J.J., Szovenyi, G., Chobanov, D.P., Kleukers, R., Willemse, L.P.M. & Kristin, A. 2016. Calliptamus italicus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T15038693A72598188. Downloaded on 06 August 2018. (англ.)
- ↑ Jeffrey Lockwood; Alexandre Latchininsky; Michael G. Sergeev (30 вересня 2000). Grasshoppers and Grassland Health: Managing Grasshopper Outbreaks without Risking Environmental Disaster. Springer Science & Business Media. с. 87–. ISBN 978-0-7923-6529-7.
- ↑ Шевченко Т. А. Прус італійський[недоступне посилання з липня 2019].
Джерела[ред. | ред. код]
- Шевченко Т. А. Прус італійський[недоступне посилання з липня 2019].
- Hochkirch, A., Fontana, P., Rutschmann, F., Presa, J.J., Szovenyi, G., Chobanov, D.P., Kleukers, R., Willemse, L.P.M. & Kristin, A. 2016. Calliptamus italicus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T15038693A72598188. Downloaded on 06 August 2018. (англ.)
- Сергеев М. Г., Чильдебаев М. К., Ванькова И. А., Гаппаров Ф. А., Камбули нВ. Е., Коканова Э., Лачининский А. В., Пшеницына Л. Б., Темрешев И. И., Черняховский М. Е., Соболев Н. Н., Молодцов В. В. Итальянская саранча Calliptamus italicus (Linnaeus, 1758): морфология, распространение, экология, управление популяциями [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.] / Под ред. М. Г. Сергеева и М. К. Чильдебаева. Рим: Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН, 2016. 330 с., 80 илл., 20 табл. (рос.)