Піроліз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Піроліз (рос. пиролиз, англ. pyrolysis, нім. Pyrolyse f) – розщеплення складних органічних сполук на простіші при високій температурі. Характерні реакції при П. – розщеплення вуглець-вуглецевих зв’язків, дегідрогенізація, полімеризація, ізомери-зація, конденсація. До П. належить коксування, крекінг тощо. Промислове значення має піроліз нафтової сировини, деревини, кам’яного та бурого вугілля, торфу, сланцю. Перші з-ди П. побудовані, в Україні у Києві в 70-х рр. ХІХ ст. Мета П. нафт. сировини – отримання вуглеводневого газу з високим вмістом неграничних вуглеводнів; сировиною для П. є також газоподібні вуглеводні (етан, пропан, бутан і їх суміші). Продукти П. – г.ч. етилен, іноді – пропілен, бутилен і бутадієн. Побічні корисні продукти П. – смоли, що містять моно- і поліциклічні арени (бензол, толуол, ксилоли, нафталін, антрацен і ін.). П. твердих палив (вугілля, торфу, сланцю, деревини) – коксування, карбонізація, дегазація, – здійснюється при високих – до 900–1050 °С, середніх до 700 °С і низьких температурах – до 500–550 °С. Інша назва П. – пірогенізація (заст.).
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
