Севан (озеро)
| Севан Սևանա |
|
|---|---|
 |
|
| Розташування | |
| Розташування | марз Гегаркунік |
| Прибережні країни |  Вірменія |
| Розміри | |
| Площа поверхні, км2 | 1 243 км² |
| Висота над рівнем моря, м | 1 896 м |
| Середня глибина, м | 26,0 м |
| Макс. глибина, м | 78,4 м |
| Довжина, км | 78 км |
| Ширина, км | 56 км |
| Об'єм, км3 | 33,2 км³ |
| Солоність | прісна |
| Вливаються річки | 28 річок та струмків |
| Витікають річки | Раздан |
| Інше | |
| Міста та поселення | Мартуні, Севан |
  озеро Севан
|
|
Севан, (вірм. Սևանա լիճ, раніше також називалося Гегаркуні́к вірм. Գեղարքունիք [1], Гега́мське море вірм. Գեղամա ծով[2][3]) — озеро у Вірменії, найбільше на Кавказі.
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Севан розташований на висоті 1900 м; площа 1240 км2, глибина до 83 м. У озеро впадає 28 річок, а витікає річка Раздан (притока Араксу). Озеро тектонічного запрудного характеру. Улоговина тектонічного походження, а запруда утворилася порівняно недавно, унаслідок виливання голоценових лав.[4] Севан оточений гірськими хребтами: з північного заходу — Памбакським, з північного сходу — Севанським і Арегуні, із заходу і півдня — Гегамським і Варденисським хребтами.
Шоржинським підводним валом-порогом і двома мисами, що вдаються до озера, — Артанішським (зі сходу) і Норатусським (із заходу) озеро ділиться на дві частини: Малий і Великий Севан. Малий Севан відрізняється великою глибиною і порізаними берегами. Саме у цій частині озера знаходиться бі́льша частина води. Найбільш глибоке місце Севана розташоване недалеко від підніжжя хребта Арегуні. У Великому Севані дно рівне, береги мало порізані. Озеро Севан — прісноводе, водна поверхня має блакитно-синій колір. Мінералізація води близько 700 міліграма/л, сухий залишок складає 0,5 г/л.
[ред.] Проблема Севана
Озеро Севан — єдине крупне гарантоване джерело прісної води у Вірменії і найбільший на всьому Кавказі, у зв'язку з цим з давніх часів ставилося питання про ефективне використання водних ресурсів озера. У 1848 році було піднято питання про використання води озера для зрошування земель по лівому берегу Раздану.[5]
На початку XX століття з'являється декілька пропозицій по використанню вод озера в практичних цілях. У їх числі — запропонований в 1910 році Манасер'яном проект спуску рівня озера. Було підраховано, що зі всього об'єму стоку 95 % води випаровується через велику поверхню дзеркала, таким чином, нібито, значна частина водних ресурсів просто «пропадає». Пропонувалося зменшити глибину озера на 45 метрів і використовувати водні ресурси, що звільнилися, для зрошування Араратської рівнини і вироблення електроенергії.
1923 року був реалізований план по використанню вод в потребах народного господарства, а у 1931 році з'являється перша схема пониження рівня озера, згідно з якою, за 50 років він повинен був знижений на 55 метрів, периметр склав би тоді 80 км., а об'єм — 5 км³. При цьому від всього Севана повинне було залишитися невелике озеро площею 299 км² на місці Малого Севана. Площу, що звільнилася, передбачалося використовувати для посадки ліщини, дубу тощо. У 1933 році після схвалення проекту почалися роботи із створення штучних шляхів стоку і поглибленню сточища річки Раздан. Стоки були тунельними спорудами на глибині 40 метрів. З 1937 року почалося інтенсивне використання вод озера. Початок експлуатації Севан-Разданського іригаційно-енергетичного комплексу послужив могутнім поштовхом для розвитку економіки Вірменськой РСР.
З початком Другої світової війни роботи були припинені і завершилися тільки у 1949 році. Тоді щорічно рівень води опускався більш ніж на метр. В кінці 1950-х почався перегляд проекту зниження рівня озера. Це було зроблено з кількох причин:
- Виникли проблеми з освоєнням земель, що звільнилися, які виявилися абсолютно неродючими.
- З'явилася можливість заміни побудованих на Раздані гідроелектростанцій на ТЕС, тим більш, що перші не могли задовольнити потреби народного господарства Вірменії.
- В умовах збільшення споживання водних ресурсів, Севан залишався єдиним резервним джерелом прісної води в республіці.
- У 1961 році була опублікована доповідь АН Вірменської РСР. У ній мовилося про необхідність припинити спуск рівня озера, який вже встиг опуститися на 13,7 м. У зв'язку з тим, що потужності Севан-Разданського каскаду виявилися незатребуваними, було ухвалено рішення про перекидання в озеро вод з Воротану і Арпи. Було підраховано, що найбільший спуск рівня води досягне 18 м. Реалізація проекту почалася у 1981 році, коли був побудований тунель завдовжки 49 кілометрів з водосховища Кечут на Арпі в озеро біля села Арцваніст, після чого почалося будівництво тунеля від Воротана. У 1988 році будівництво припинилося через економічну блокаду з боку Азербайджану.
Падіння рівня озера в сукупності із збільшенням викидів стічних вод зробило негативний вплив на біохімічному обороті речовин, привело до порушення нормальної діяльності екосистем, що зрештою спричинило за собою процес евтрофікації — збільшення накопичення органічних речовин у воді з 25 тис. т в 1930-х роках до 150 тис. т в 1999 році. Евтрофікація виражається в періодичному цвітінні озера і загрожує погіршенням якості води, непридатністю до використання в питних і господарських цілях[6]. Уряд Вірменії завершив будівництво тунеля тільки у 2003 році, але його експлуатація ще не почата. Рівень стабілізувався на відмітці 20 метрів нижче початкового.
На початку 2006 року підйом рівня води в порівнянні з минулим роком склав 41 см. Ухвалено рішення підняти його ще на 3 метри, після чого провести додаткові дослідження.
[ред.] Фауна
Форель (ішхан, Salmo ischchan) Севана є ендемічним видом озера, але її існування знаходиться під загрозою через конкуруючі види риб, що завезені або потрапили в озеро з інших місць. Зокрема, сиг (Coregonus lavaretus) був завезений з Ладозького і Чудського озер, золота рибка (Carrasius auratus) і рак вузькопалий (Astacus leptodactylus). На березі озера були створені рибальські господарства для штучного розмноження ішхана. В той час, як в Севані ішхан знаходиться під загрозою вимирання, судячи з усього, він виживе в озері Іссик-Куль, куди він був завезений з Вірменії.
У басейні Севана створений національний парк «Севан» з чотирма заповідниками і десятьма заказниками. Озеро є важливим центром популяції вірменської чайки (Larus armenicus), чисельність якої тут досягає 4000—5000 пар. Інші птахи, що зупиняються на озері, — американський лебідь (Cygnus columbianus), мала гуска (Anser erythropus), червондзьоба чернь (Netta rufina), білоока чернь (Aythya nyroca) і чорноголовий реготун (Larus ichthyaetus).
[ред.] Узбережжя
Озеро Севан відоме пам'ятниками культури, що знаходяться на узбережжі, і рекреаційними ресурсами: мінеральними джерелами, чистим повітрям, красивою природою. На березі озера росте штучний ліс (сосна, широколисті породи і обліпиха).
З історичних пам'ятників найзнаменитішим є монастир Севанаванк, розташований на півострові поблизу міста Севан в північно-західній частині озера. Спочатку монастир був розташований на острові, але через пониження рівня води утворився перешийок, що з'єднав острів з сушею. Інший монастир — розташований на західному схилі Айріванк. На березі озера розташовано село Норадуз, відоме найбільшим кладовищем хачкарів, що налічує близько 900 хачкарів різних епох і стилів. Хачкари також є в селі Неркин Геташен на південному узбережжі. Після пониження рівня води були виявлені численні археологічні артефакти віком 2000 років і більше (деякі з них — бронзового віку). Більшість цих артефактів знаходяться в музеях Єревану.
[ред.] Див. також
[ред.] Виноски
- ↑ Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона(рос.)
- ↑ Озеро Севан (рос.)
- ↑ Киракос Гандзакеци. Краткая история.(рос.)
- ↑ Фізична географія Закавказзя. Видавництво Єреванського університету. 1986.
- ↑ sevan.am — якнайповніша інформація про озеро.
- ↑ Національна програма дій з боротьби зі зростанням пустель у Вірменії
[ред.] Посилання
