Зубр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зубр
Wisent.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Bovinae
Рід: Бізон (Bison)
Вид: Зубр
Біноміальна назва
Bison bonasus
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bison bonasus
Commons-logo.svg Вікісховище: Bison bonasus
ITIS logo.jpg ITIS: 183836
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 2814
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9902
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bison bonasus
Fossilworks: 149695

Бізон європейський, або Зубр (Bison bonasus) — європейський вид роду бізонів (Bison) родини бикових (Bovidae).

Родинні стосунки[ред.ред. код]

Близький до бізона американського, з яким входить до одного роду. Обидва види можуть без обмежень схрещуватися, з цієї причини їх іноді розглядають як один вид.

Опис[ред.ред. код]

Зубр це великий і могутній бик. Його біловезький підвид вважається найбільшим серед усього роду Bison. Маса сучасних дорослих самців біловезького підвиду досягає 850 кілограмів, кавказького 700. Довжина тулуба 3 метри чи навіть більше, висота в плечах від 1,6 до 2 метрів. Дані про звичний для них ріст у 2 метри і масу до тонни, що зустрічаються в енциклопедіях та довідниках, ґрунтуються на обмірах тварин у XIX — першій половині-середині XX століття. Сучасні зубри дещо здрібнішали й поступаються за розмірами як своїм предкам (і їхнім опудалам) так і сучасним американським бізонам атабаським (підвид американських бізонів).

Передня частина тіла в зубра краще розвинута — вона значно масивніша, вища та ширша від задньої, загривок та перед спини видається горбом. Живіт підібраний і не провисає. Голова тварини масивна, вкорочена,з широким опуклим лобом, нахилена донизу. Роги в зубра невеликі та чорні, округлі, опуклі направлені вигином назовні (в сторони), а кінчиками догори. Вуха короткі й широкі густо зарослі шерстю. Очі маленькі й широко розставлені. Шия могутня, товста, без характерного для багатьох биків відвислого підгрудку. Ноги в зубра сильні, товсті, причому передні значно коротші задніх. Копита великі, опуклі, є також маленькі бокові копитця, які не досягають землі (рудименти). Хвіст у зубрів досить короткий з густою волосяною китицею на кінчику.

Крім рогів та копит, зубр вкритий густою шерстю і лише середина верхньої губи та передній край ніздрів голі. Спереду тулуба та на грудях шерсть довга і схожа на гриву, а на горлі та підборідді на бороду. Голова та лоб вкриті кучерявою шерстю. Ззаду шерсть коротка, що особливо впадає у вічі порівняно з довгою шерстю спереду, тож часом складається помилкове враження ніби задня частина в зубра гола, але це не так — уся шкіра в зубра вкрита шерстю.

Корови менші за биків на зріст, мають тонші та гладкіші роги. Шерсть на голові та шиї, а також борода менші ніж у самців. Зубренята відрізняються від домашніх телят великими головами, високим горбатим загривком та бородою, яка звішується з нижньої частини мордочки. Шерсть в молодих зубрів коротша, ніж у дорослих.

Літнє забарвлення зубра каштаново-буре. Голова помітно темніша за тулуб. Борода чорна, грива світло-каштанова. Зимове забарвлення темніше, окрім того зимова шерсть довша, густіша та кучерявіша від літньої. Хвіст взимку також волохатіший.

Весняна линька відбувається у середині травня-червні, причому до червня стара шерсть вилазить настільки, що зубри здалеку здаються голими. У вересні шерсть коротка, але підшерсток такий густий, що крізь нього не видно шкіру. До зими шерсть видовжується, особливо в передній частині тіла й на головах у самців. Шерсть на холці зубрів стирчить догори, тому тварини здаються набагато вищими.

Наявність зубрів у певній місцевості можна побачити за їхніми слідами та послідом, а також за об'їденою папороттю — у східноєвропейських лісах і на Кавказі нині немає інших тварин, які б їли папороть. Послід зубрів дуже схожий на коров'ячий.

Поширення[ред.ред. код]

Сучасне поширення зубра

Був поширений у давнину в лісах Європи, в Україні зник в XVI–XVII ст. За «Червоною книгою України» (2009)[3], «Історичний ареал виду від Піренеїв для Зх. Сибіру, Англія і пд. Скандинавія.

Зубр завдяки розмірам був дуже зручним та вигідним об'єктом полювання тож наприкінці XIX на початку ХХ століття вціліло лише дві природні популяції — у Біловезькій пущі та на Північному Кавказі у верхів'ях річок Лаби та Білої. В Біловезькій пущі наприкінці XIX століття жило до 1700 голів — тварин охороняли і регулярно влаштовували царські полювання. Саме з мисливською метою зубрів привезли також до Криму та до Ґатчини. Активне полювання зменшило біловезьку популяцію до 737 особин в 1914 році. Перша світова війна та пов'язане з нею браконьєрство призвели до катастрофічного скорочення поголів'я. В 1917 році у Пущі залишилося 168 зубрів, а в 1918 лише 76. Частину тварин було вивезено до Німеччини. В лютому 1919 року був вбитий останній вільний біловезький зубр. Приблизно в той же час загинули невеликі популяції в Криму та Ґатчині. Внаслідок громадянської війни припинилася охорона зубрів і на Кавказі. Бракон'єри винищили основну популяцію до 1924 року, в 1926 році бачили останніх особин. Кавказький підвид зубра було знищено.

Така велика та гарна тварина як зубр привертала до себе увагу, тож з'явилася ідея відродити цих тварин. У 1923 році виникло Міжнародне товариство з охорони зубра. Було здійснено облік усіх зубрів, що залишалися у зоопарках світу — було знайдено 53 особини. До 1938 року чисельність зубрів збільшилася до 97 — 43 биків та 54 корів, причому лише один зубр був народжений на волі 1913 року у Біловезькій Пущі. Зубр став одним з перших видів, який зберігся у зоопарках після винищення в природі. Великого удару зубрам завдала Друга світова війна, коли загинуло біля половини всього стада і лише по її закінченні кількість зубрів почала поступово зростати. Спершу зубрів випустили на волю у Біловезькій Пущі, як в польській, так і в білоруській (тоді ще радянській) її частині. Пізніше в міру збільшення поголів'я зубрів випустили і в інших місцевостях. Загалом можна сказати, що біловезький підвид зубра було врятовано.

По-іншому склалася доля кавказького підвиду. Чистокровних кавказьких зубрів після винищення природної популяції не збереглося. Щоправда в деяких зоопарках були тварини з домішкою крові кавказького зубра — гібриди з біловезькими зубрами чи американськими бізонами. В 1940 році розпочалася робота з відновлення кавказького зубра методом племінної роботи та селекції завдяки поглинальному схрещуванню. Тварини загинули під час Другої світової війни, тож первісний підвид кавказького зубра було втрачено. Однак у другій половині XX століття було вирішено відновити кавказьку популяцію — було створене стадо з зубрів та зубробізонів, яких випустили в деякі заповідники на Північному Кавказі. З часом, буквально за кілька поколінь, ці тварини, в яких практично не було крові кавказьких зубрів, почали дуже сильно нагадувати підвид, який тут колись жив. Вони помітно змінилися морфологічно, ще більше змінилася їхня поведінка. Тому хоч за походження популяція сучасних кавказьких зубрів не є спадкоємицею історичної, але морфологічно та поведінково схожа на неї.

В Україні на початок 1990-х рр. утримувалися 10 популяцій у Волинський, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях. Хоча вид має статус «Зниклий у природі», за тим же виданням виходить, що «Зараз зубр зберігся скрізь, крім Чернігівської області».

Популяція була відтворена на основі тварин, які збереглися на першу половину XX ст. у зоологічних парках і приватних угіддях. В Україні вид розселяють, починаючи з 1965. 1988 в Україні на волі налічувалося близько 440 особин: у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях.

Перебуває в лісах з вирубками, луками та болотами. Тримається невеликими стадами — до 50 особин.

Підвиди[ред.ред. код]

Оскільки біловезький та кавказький зубри помітно відрізняються морфологічно, то їх виділяють у два підвиди.

Біловезький підвид (лат. Bison bonasus bonasus (L.)) більший, висота дорослих самців в плечах досягає 185–200 сантиметрів. Має видовжені копита довжина яких на передніх ногах дорослого бика 9-10,5 сантиметрів, на задніх 10-11,5 сантиметрів. Довжина бокових копитець на передніх ногах 4-5,5 сантиметрів, на задніх 4-5,5 сантиметрів. Волосяний покрив прямий, або часом слабозакручений на боках та в області тазу. Довжина бороди дорослого самця 37-40 сантиметрів, а волосся на нижній стороні шиї 18-25 сантиметрів. Забарвлення біловезького зубра відносно світле — сірувато-буре з охристим відтінком.

Кавказький зубр (лат. Bison bonasus caucasicus) був легший, стрункіший та тонконогіший. Розміри менші — зріст дорослого бика в плечах біля 160 сантиметрів. Копита короткі, високі та заокруглені. Довжина передніх 7-8,5 сантиметрів, задніх 7,5-9 сантиметрів. Довжина бокових копитець, як передніх так і задніх, 2,5-3,5 сантиметри. Шерсть дуже кучерява, на тілі закрутанці маленькі, на голові та шиї великі. Борода в кавказького зубра значно коротша, ніж в біловезького і не перевищує 25 сантиметрів, волосся на нижній стороні шиї до 15 сантиметрів. Забарвлення темніше ніж у біловежця, коричнево-буре з шоколадним відтінком. Дотепер чистокровні особини кавказького зубра не збереглися, лише в неволі є особини з домішкою крові цього підвиду. Теперішні кавказькі зубри є наново створеною популяцією з зубрів та зубробізонів. Однак дуже цікавим є той факт, що за кілька поколінь ця популяція зазнала суттєвих морфологічних змін і зараз за своїм виглядом та поведінкою дуже нагадує зниклих ще в 1926 році справжніх кавказьких зубрів.

Мешкання[ред.ред. код]

Зубри історично мешканці дорослих змішаних лісів, при цьому біловезька популяція мешкала в рівнинних, а кавказька у гірських лісах. Зазвичай зубри обирають собі певну ділянку, зазвичай біля річки, на якій і пасуться. В разі нестачі корму тварини шукають собі нових ділянок. Болотистих місцин зубри уникають і відвідують їх лише в посуху коли навіть такі ділянки підсихають. В давнину, коли в європейських лісах ще жили тури, ці два види биків ділили між собою екологічні ніші — тури жили у вологих та болотистих низинах, а зубри у сухих лісах. Навесні зубри тримаються біля річок, а з початком літа переходять пастися у глибину лісу. В найбільшу спеку ховаються в найгустіших тінистих заростях. Від кусючих комах тварини рятуються в сухих місцях та в місцинах де ліси продуваються вітром.

Біловезькі зубри жили переважно у листяних лісах, кавказькі - в ялицевих з домішками буку, в'язу, грабу та інших листяних порід. Паслися вони переважно на галявинах та схилах балок, але при цьому віддаючи перевагу найрівнішим ділянкам. Влітку кавказькі зубри піднімалися до верхньої межі лісів де було чимало корму, а самі тварини не страждали від спеки та докучливих комах.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Охота в зубрів відбувається наприкінці літа на початку осені — в серпні-вересні. В сезон розмноження бики риють копитами землю, труться об дерева, б'ються між собою, але при цьому на відміну від домашньої худоби не ревуть. Як і в людей вагітність триває 9 місяців, тож пологи припадають на кінець квітня-травень. В корови народжується одне зубренятко яке вона рік вигодовує молоком, але дитинча не покидає матір протягом двох років, хоч на другий вже харчується самостійно. Статевої зрілості зубри досягають у шестирічному віці, іноді раніше. Охота в самок трапляється раз на 3 роки.

Влітку зубри харчуються переважно травою і значно менше корою дерев, взимку їдять багато гілочок та кори, а часом можуть навіть їсти хвою. В наших широтах зубр — єдина тварина, що регулярно їсть папороть.

Більшу частину дня зубри сплять чи дрімають, хоч зрідка можуть пастися і вдень, але зазвичай на пашу чи до водопою вони йдуть звечора за три-чотири години до заходу сонця.

Історично зубри стадні тварини — навіть старі самці зазвичай трималися маленькими групками, а звичайними були стада в 6-8 та більше голів. В Біловезькій пущі траплялися стада до 50-60 голів, на Кавказі таких великих не було. Зараз зазвичай популяції в заповідниках невеликі, що відбивається на розмірі колективів які утворюють тварини. В нормі стадо зубрів складається з корів, їхніх телят та молодих бичків 2-3 років. Дорослі самці тримаються окремо.

На відміну від домашніх корів зубри мовчазні тварини, мукають вони лише зрідка і дуже тихо — їх не чути вже за кілька десятків кроків.

До інших тварин зубри ставляться вороже — особливо до інших великих травоїдних. В Біловезькій пущі біля годівниць зубрів знаходили трупи вбитих ними коней, лосіі та оленів. Людей зубри зазвичай уникають, якщо людина підходить дуже близько, то можуть погрожувати — метеляти головою, наставляти роги, злостиво сопіти. Нападають на людей украй рідко.

Природними ворогами зубрів є ведмеді, вовки, леопарди (на Кавказі) та рисі. Жодна з цих тварин на одинці не становить загрози для дорослого зубра, однак вони можуть полювати на молодь, а зграя вовків часом небезпечна навіть дорослим особинам.

Цікавою особливістю зубрів є те, що ці масивні тварини чудово стрибають.

Полювання та охорона[ред.ред. код]

Полювання на зубра, Італія, бл. 1900 р.

Зубри були доведені до стану видів під загрозою зникнення через надмірний і неконтрольований промисел. У більшості країн зникнення зубра відбулося протягом 17-19 століть, і остаточно вид був донищений у багатьох місцях під час першої світової війни. Ця ситуація вимагала заходів з охорони виду, включно із забороною полювання, заходи з відновлення втрачених популяцій, створення заповідних ділянок в місцях поселення цих биків.

Завдяки заходам, що запроваджуються, кількість зубрів у світі та в Україні поступово відновлюється. Зокрема, з 1965 р. їхня чисельність збільшилась на 350 голів.

Вид має кілька незалежних охоронних категорій. Він занесений до:

  • Червоної книги України (постійно, починаючи з 1980 року),
  • Червоної книги МСОП (постійно),
  • Європейського Червоного списку (1991).

Ці статуси охорони не допомагають зубрам виживати. Зокрема, в Україні зубр став популярним об'єктом полювання серед політиків та депутатів усіх рівнів, а також просто багатіїв. Через це чисельність виду знову стрімко скорочується. За останні 20 років зубр зник у багатьох місцях, де раніше його було відновлено.

Полювання на зубрів у багатьох країнах заборонено або обмежено. Це пов'язано з малими темпами розмноження тварин та дуже великим попитом на них як об'єктів полювання. Там, де приріст популяцій зубра є високим (насамперед, у Білорусі), дозволені полювання. Такі полювання часто є комерційними, з метою залучення нових додаткових коштів на охоронні заходи.

Слід продовжувати розселення, створюючи невеликі, по 25-50 голів, стада в мисливських господарствах.

Комерційний відстріл зубрів в 1990-х — початку 2000-х років в Україні[ред.ред. код]

Різкому скороченню поголів'я зубрів в Україні в перші роки незалежності сприяло не тільки браконьєрство, а й відкриття державними чиновниками легального комерційного полювання на зубрів. У 1991 р. Мінприродою України було затверджено «Положення про порядок обліку, паспортізації та видачі дозволів на переселення, добування (відлов, відстріл) з метою селекції зубрів», яке дозволяло проводити комерційний відстріл зубрів під виглядом селекційного відстрілу[1]. Подібне полювання дозволялося не тільки громадянам України, але й іноземним мисливцям[2]. На отримані в результаті комерційного полювання на зубрів доходи (планувалося відстрілювати тільки старих самців) передбачалося відкрити Фонд охорони зубрів[1]. Проте Фонд так і не був створений, а комерційне полювання на зубрів перетворилося на справжнісіньке їх винищення; дозволи на селекційний відстріл зубрів видавалися Мінприродою України десятками при схваленні Національної комісії з Червоної книги України[2][1][3][4]. У деяких областях України їх легально відстрілювали по 20 голів на рік[3]. У результаті, якщо в 1992 р. зубрів в Україні налічувалося 664 (за іншими даними — 685), то в 1995 р. — вже 659 голів, у 2002 р. — 325 голів, у 2005 р. — 303 зубри, в 2007 г . — 255 зубрів[2].

Громадська компанія на захист зубрів в Україні[ред.ред. код]

На захист українських зубрів низкою громадських екологічних організацій України (Київським еколого-культурним центром, Екоправо-Київ, Дружиною охорони природи «Зелене майбутнє», Партією зелених України, волинської організацією «Зубр») було розпочато кампанію, головною метою якої було визнання незаконним і скасування «Положення про порядок обліку, паспортізації та видачі дозволів на переселення, добування (відлов, відстріл) з метою селекції зубрів»[2][3][5]. Для цього організовувалися прес-конференції для ЗМІ, подано позови до суду і скарги в Генеральну прокуратуру України. Генеральна прокуратура України провела прокурорську перевірку, визнала дане Положення незаконним і домоглася від Мінприроди України його скасування[2][6]. Київський еколого-культурний центр і Екоправо-Київ подали позов до суду на Державний комітет лісового господарства України і виграли суд. Окружний адміністративний суд Києва визнав комерційні ціни на відстріл зубрів незаконними і в результаті Державний комітет лісового господарства України був змушений їх скасувати[2]. Комерційне полювання на зубрів в Україні було припинено. Крім цього екологи провели власний облік чисельності вільноживучих українських зубрів і довели, що їх реальна чисельність майже в два рази менше офіційної, яку вказують лісники[2][3]. З метою пропаганди охорони зубра в 2009 р. був проведений Рік зубра[6].

Зубри і браконьєри[ред.ред. код]

В Україні та суміжних країнах зубри не виживають поза мисливськими господарствами і взагалі поза турботою мисливських організацій та колективів, і їх швидко знищують браконьєри. Через великі ризики браконьєрства, великі розцінки на незаконні полювання та великі штрафи у випадку виявлення недостач господарства не зацікавлені в участі у програмах зі збереження зубра.

Випадки браконьєрства на зубра в Україні майже ніколи не розслідуються, хоча цього вимагають і природоохоронні організації, і зоологи[7]. Упродовж багатьох останніх років зубрів винищували під виглядом «селекційного відстрілу»[8], який практикується в Україні з 2001 року[9] і який не застосовують для жодного іншого виду ссавців. Це була особлива витончена форма браконьєрства, коли під таким приводом організовувалися полювання для сановитих і багатих осіб. Тепер така практика припинена.

Щорічно від рук браконьєрів в Україні гине до 30 зубрів. А народжуються й доживають до продуктивного віку близько 20 особин. При сучасному рівні браконьєрства зубри повністю зникнуть до 2025 року. У відкритому листі до браконьєрів природоохоронці у 2008 році писали: «Шановні браконьєри, всі наші листи на захист зубрів до Мінприроди, Держкомлісхозу, Прем'єр-міністрові й Президентові України залишилися без уваги. Цих державних діячів не цікавить захист унікальної тварини. Тому в нас залишається лише остання розпачлива надія просити вас, шановні браконьєри, хоча б тимчасово припинити винищувати зубрів, дати їм можливість розмножитися»[10]. У «Червону книгу України» (2009) зубра включено як винищений браконьєрами вид з категорією «Зниклий у природі»[11]. Причиною зникнення виду вказано: «браконьєрство і недбале ведення мисливського господарства.».

Факти про життя зубрів[ред.ред. код]

Зубриця з зубреням
  • Довжина тулуба — 3 м
  • Висота у холці — 2 м
  • Висота у крупі — 1,6 м
  • Маса — 1 тонна
  • Тривалість життя — 23-25 років
  • Гін — від середини липня до вересня
    • в наш час[Коли?] чітка сезонність гону порушена
  • Термін вагітності — 9 місяців (262–267 діб)
  • Статеве дозрівання — 1,5-2 роки
  • Максимальні розміри в 5-6 років
  • Бик приблизно на 1/3 більше корови
  • Перше отелення — в 4 роки
  • В сприятливих умовах розмножуються щорічно
  • Жирність молока — до 12%
  • Годують телят до 5 місяців, інколи до року.
  • Період репродукції:
    • корови — з 3 до 18 років
    • бика — з 5 до 15 років
  • Маса телят при народженні — 19-25 кг
  • Через 1,5 години після народження теля вже йде за матір'ю
  • Теля їсть траву з 19-22 днів від народження

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Положення про порядок обліку, паспортізації та видачі дозволів на переселення, добування (відлов, відстріл) з метою селекції зубрів, затверждено Мінприроди України від 19.12.1991 р.
  2. а б в г д е ж Борейко В. Е., Сесин В. А. Истребление зубров в Украине, Беларуси, Польше и России. — К.: КЭКЦ, 2007. — 80 с.
  3. а б в г Компанія Київського еколого-культурного центру «Врятуєм українських зубрів» [1]
  4. Протокол № 4 Засідання Національної комісії з питань Червноної книги України від 22.02. 2007 р.
  5. Листопад О. Прощальный крик зубренка // Зеркало недели, № 30.
  6. а б Рік зубра в Україні [2]
  7. Збережемо зубра!
  8. Про мисливське господарство та полювання. Закон від 22.02.2000 № 1478-III
  9. Про затвердження Інструкції про селекційний відстріл мисливських тварин. Наказ N 47 від 30.05.2001 Державного комітету лісового господарства Україги
  10. Дожили! Екологи б'ють поклони браконьєрам
  11. Зубр Bison bonasus (Linnaeus, 1758). Червона книга України

Посилання[ред.ред. код]