Хосе Антоніо Камачо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Хосе Антоніо Камачо
Jose Antonio Camacho.jpg
Особові дані
Повне ім'я Хосе Антоніо Камачо
Альфаро
Дата народження 8 червня 1955(1955-06-08) (59 років)
Місце народження Сьєса, Іспанія
Зріст 174 см
Позиція захисник, ліберо
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1972–1973 Іспанія «Альбасете»  ? (?)
1973–1989 Іспанія «Реал Мадрид» 414 (9)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1975–1988 Іспанія Іспанія 81 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Позиція
1992–1993 Іспанія «Райо Вальєкано»
1993–1996 Іспанія «Еспаньйол»
1996–1997 Іспанія «Севілья»
1997–1998 Іспанія «Еспаньйол»
1998–2002 Іспанія Іспанія
2002–2004 Португалія «Бенфіка»
2004–2005 Іспанія «Реал Мадрид»
2007–2008 Португалія «Бенфіка»
2008–2011 Іспанія «Осасуна»
2011–2013 КНР Китай

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Хосе Антоніо Камачо (ісп. José Antonio Camacho, * 8 червня 1955, Сьєса) — іспанський футболіст, що грав на позиції захисника, ліберо. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Майже усю свою ігрову кар'єру провів у складі мадридського «Реала», де він провів понад 15 років і з'явився за цей час в більш ніж 500 офіційних матчах, та допоміг завоювати команді 19 великих титулів. При цьому сам він забив всього дев'ять голів. Крім того Камачо зіграв 81 гру за збірну Іспанії, представивши команду на двох чемпіонатах світу та стількох же чемпіонатах Європи.

У якості тренера працював з низкою іспанських команд та португальською «Бенфікою», а також національними збірними Іспанії та Китаю, проте серйозних тренерських здобутків так і не досяг, вигравши за весь час лише один Кубок Португалії.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Хосе Антоніо Камачо Альфаро народився 8 червня 1955 в містечку Сьєса (Мурсія). У його матері, Доньї Грегорії, було, крім Хосе Антоніо, ще четверо дітей. Його батько, Дон Антоніо, брав участь у Громадянській війні на боці республіканців і після її завершення провів багато років у в'язниці через свої республіканські погляди. Після звільнення він вирішив покинути рідне село і з усією родиною переїхати в Альбасете, де він працював теслею. У цьому місті молодший син Дона Антоніо, любитель легкої атлетики, плавання та навіть Формули-1, почав грати у футбол.

Його першою командою став «Тальєр Ескуела Сіндікаль», з якої він незабаром перейшов в юнацьку команду «Альбасете», де також грав його брат Педро. Тоді Камачо, що грав на позиції лівого півзахисника, своїм яскравим характером та талантом привернув увагу тренерів «Альбасете», які дозволили йому дебютувати в першій команді наприкінці 1972 року. Його дебют у молодіжній збірній Іспанії в початку 1973 року разом з вдалими іграми за «Альбасете» зацікавили грандів іспанського футболу — «Реал» з «Барселоною», які виявили бажання купити футболіста. Камачо вибрав столичний клуб.

«Реал»[ред.ред. код]

Під час перегляду Хосе Антоніо у підкаті під Сантільяну отримав легку травму, але йому надали ще один шанс, після якого він підписав з «вершковими» трирічний контракт і із березня 1973 року почав грати за «Реал Мадрид Кастілья», другу «реалівську» команду. Проте вже після кілької місяців у фармі, Камачо був переведений в основну команду «Реала» за бажанням нового тренера клубу Луїса Моловни. Дебютувавши Камачо 3 березня 1974 року в виїзному матчі проти «Малаги». Камачо відіграв свій перший матч на високому рівні, але через місяць у виїзній грі проти «Расинга» Хосе Антоніо провів невдалий матч. Камачо сильно критикували, і в тому сезоні він більше не зіграв жодного матчу.

У наступному сезоні 1974/75, завдяки югославським тренеру Миляну Миляничу, Камачо став гравцем стартового складу. Йому було всього 19 років, і він зіграв всі матчі «Мадрида», а команда виграла Ла Лігу і Кубок Короля.

Наприкінці сезону 1975/76 «Реал» знову виграв Чемпіонат Іспанії, а Камачо став найбільш затребуваним гравцем основного складу. А вже з наступного року Камачо все більше награвався на позиції лівого латераля, показуючи свій талант бомбардира завдяки вибору позиції та швидкості. На цей момент Хосе Антоніо вже був основним гравцем збірної Іспанії і в листопаді 1977 року допоміг збірній завоювати путівку на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині. Але через кілька тижнів вранці 5 січня 1978 року на тренуванні Камачо порвав хрестоподібну зв'язку лівого коліна і змушений був пропустити мундіаль. Крім того операція в Мадриді не дала результату, тому довелося знову її повторити, на цей раз в Парижі, в березні 1979 року.

В підсумку Камачо змушений був пропустити біля 20 місяців, протягом яких він відновлювався. За цей час «Реал Мадрид» два титули чемпіона Іспанії поспіль. Камачо знову з'явився в складі мадридського гранда в серпні 1979 року, а через місяць вже грав за національну команду в товариському матчі проти збірної Португалії. Той сезон 1979/80 завершився золотим дублем «Реала», але цього разу Камачо прийняв безпосередню участь в досягненнях клуба, знову ставши незамінним гравцем основи.

У травні 1981 року «Реал Мадрид» поступився з мінімальним рахунком англійському «Ліверпулю» у фіналі Кубка УЄФА, після чого в команди настала чорна смуга, що завершилась лиза за п'ять років двома завойованими поспіль Кубками УЄФА (1985 і 1986 року) в матчах з угорським «Відеотоном» і німецьким «Кельном». Що стосується Чемпіонату Іспанії, то «вершковим» довелося чекати приходу нового президента Рамона Мендоси, з яким у сезоні 1985/86 мадридці знову стали чемпіонами, після чого встановили рекорд з п'яти поспіль виграних національних чемпіонатів.

Камачо завершив виступи за «вершкових» після закінчення сезону 1988/89. За ці шістнадцять сезонів Камачо дев'ять разів виборював титул чемпіона Іспанії, п'ять разів ставав володарем Суперкубка Іспанії, та по два рази виграв Кубок УЄФА та Суперкубок Іспанії.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

В лютому 1975 дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії, коли тодішній тренер збірної Ладіслав Кубала випустив Камачо в стартовому складі в матчі зі збірною Шотландії.

1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у формі головної команди країни 81 матч.

У складі збірної був учасником домашнього чемпіонату світу 1982 року, чемпіонату Європи 1984 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло», чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, та чемпіонату Європи 1988 року у ФРН, причому на двох останніх турнірах виводив команду на поле в статусі капітана.

На чемпіонаті світу 1986 року в Мексиці, коли північноірландець Колін Кларк влучив шипами своїх бутс в обличчя Камачо, скривавлений іспанець відмовився від заміни та попросив, щоб йому наклали шви, після чого продовжив матч з перев'язаною головою.

Камачо зіграв свій останній матч за збірну на Євро-1988 проти господарів турніру.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Після виходу на пенсію Хосе 1989 року почав наставницьку кар'єру в тренерському штабі рідного «Реала», а першими командами, де він зміг застосувати свій професійний досвід, отриманий у «гранда» іспанського футболу, були «Райо Вальєкано» та «Еспаньйол».

Влітку 1998 року Камачо почав тренувати «Реал Мадрид», але залишив його всього лише на 22 день через розбіжності з керівництвом клубу[1] і того ж року став тренером збірної Іспанії. Але на чемпіонаті Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах і чемпіонаті світу 2002 року в Японії і Південній Кореї вилітав на стадії чвертьфіналу, через що незабаром після мундіалю був звільнений.

2002 року Камачо перебрався до Португалії. Під керівництвом іспанця «Бенфіка» виграла Кубок Португалії та зайняла друге місце в чемпіонаті.

Влітку 2004 року Камачо повернувся в «Реал», підписавши дворічний контракт, але після ряду поразок пішов у відставку і був замінений своїм же помічником Маріано Гарсією Ремоном[2].

Після цього Камачо почав працювати коментатором на іспанському телебаченні, а 2007 року повернувся в «Бенфіку», але цього разу безуспішно[3].

13 жовтня 2008 Камачо замінив Хосе Анхеля Зігандуна посаді тренера «Осасуни»[4]. 14 лютого 2011 року Камачо був звільнений у зв'язку з тим, що його команда опинилась в зоні вильоту[5]. Зрештою клуб закінчив той сезон на дев'ятій позиції.

13 серпня 2011 року Камачо підписав трирічний контракт з китайською національною збірною[6], яку очолював в якості головного тренера до літа 2013 року[7].

Статистика[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Чемпіонат Ліга
Сезон Клуб Ліга Ігри Голи
Іспанія Ліга
1973-74 Іспанія «Реал Мадрид» Ла Ліга 5 0
1974-75 34 0
1975-76 33 1
1976-77 32 2
1977-78 15 2
1978-79 0 0
1979-80 33 0
1980-81 34 0
1981-82 33 2
1982-83 34 1
1983-84 30 1
1984-85 33 0
1985-86 29 0
1986-87 32 0
1987-88 30 0
1988-89 7 0
Всього 414 9

Збірна[ред.ред. код]

Збірна Іспанії
Роки Ігри Голи
1975 3 0
1976 3 0
1977 6 0
1978 0 0
1979 1 0
1980 0 0
1981 13 0
1982 10 0
1983 7 0
1984 12 0
1985 7 0
1986 11 0
1987 4 0
1988 4 0
Всього 81 0

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Як гравця[ред.ред. код]

«Реал Мадрид»: 1974-75, 1975-76, 1977-78, 1978-79, 1979-80, 1985-86, 1986-87, 1987-88, 1988-89
«Реал Мадрид»: 1973-74, 1974-75, 1979-80, 1981-82, 1988-89
«Реал Мадрид»: 1988, 1989
«Реал Мадрид»: 1984-85, 1985-86

Як тренера[ред.ред. код]

«Бенфіка»: 2003-04

Примітки[ред.ред. код]

  1. Biography at Real Madrid Fans (ісп.)
  2. «Camacho quits Real». BBC Sport. 20 September 2004. Процитовано 20 August 2009. 
  3. Camacho hands in Benfica notice; UEFA.com, 9 March 2008
  4. Osasuna destituye a Ziganda y su sustituto será Camacho (Osasuna fires Ziganda, Camacho will be his replacement); Marca, 13 October 2008 (ісп.)
  5. «Osasuna sack Camacho». ESPN Soccernet. 14 February 2011. Процитовано 14 February 2011. 
  6. Camacho to be new coach of China national football team; The China Times, 9 August 2011
  7. China part ways with Camacho; China National News, 24 June 2013

Посилання[ред.ред. код]