Четвертий поділ Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Четвертий поділ Польщі
Тип поділ державиd
Сторони Третій Рейх і СРСР

Четвертий поділ Польщі — формулювання, вживане до і після початку Другої світової війни у польській історіографії та польській і російській публіцистиці на позначення поділу території польської держави в 1939 році,[1][2] а іноді також у 1815 та 1918 роках.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Поділ Варшавського герцогства 1815[ред. | ред. код]

Під час наполеонівських війн поляки повернули собі частину території під владою Пруссії. Звільнена територія була названа Варшавським герцогством. Ця територія була розширена у 1809 році за рахунок австрійського поділу. Проте після поразки Наполеона ця територія перейшла під контроль Росії. Його долю треба було вирішити державам-переможницям.

На Віденському конгресі 1815 року європейські лідери ухвалили рішення про ліквідацію Варшавського герцогства. Остаточного вигляду нові кордони набули у двосторонніх договорах, підписаних Росією з Австрією та Пруссією 3 травня 1815, а потім увійшли в остаточний договір, підписаний 9 червня 1815 року.

  1. Австрійська імперія зайняла Подгуже разом із солеварнями у Величці;
  2. Королівство Пруссія зайняло західну частина герцогства: Бидгощський департамент з Торуні, Познанський департамент і частина Каліша (так зване Велике князівство Познанське);
  3. Російська імперія зайняла території Варшавського герцогства (4/5 площі). Там було створено автономне Царство Польське;
  4. Було створено вільне місто Краків.

Учасники конгресу у Відні знали, що поділ Герцогства був фактично черговим поділом Польщі. Історик Адам Замойський у своїй великій праці, опублікованій англійською: «1815. Падіння Наполеона і Віденський конгрес» писав: «Запрошений на зустріч Кастрег (міністр закордонних справ Англії) погодився за умови, що він зможе публічно заявити про своє неприйняття самої ідеї поділу Польщі, позаяк він не бажає увійти в історію як людина, причетна до такого акту».[4]

У польській історіографії прийнято називати події з'їзду Четвертим поділом Польщі[5][6]

Берестейський мир 1918[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни 5 листопада 1916 року німецький кайзер і австрійський цісар оголосили про створення Королівства Польського. Під впливом цього оголошення на території Конгресової Польщі, окупованої Центральними державами, з'явилися перші за довгий час польські органи влади, такі як Регентська рада. У цей час формувалася польська адміністрація і армія, підпорядкована Центральним державам.

Проте вже наприкінці 1917 року Австрія та Німеччина здійснили поворот у своїй політиці. Натхнені можливістю отримання зерна та сировини з України, вони вирішили укласти договір з Українською Народною Республікою. За Берестейським договором від 9 лютого 1918 р. українська влада в обмін на постачання Центральним державам одержала визнання, а до її складу було включено Холмщину і Підляшшя.

Ця звістка викликала протест майже всіх політичних сил у Польщі. Поляки сприйняли Берестейський мир як державну зраду та четвертий поділ Польщі[7]

2-га бригада легіонів збунтувалася проти своїх тодішніх союзників — австрійців, перейшла фронт і приєдналася до 2-го польського корпусу, що формувався при російській армії.

Пакт Молотова — Ріббентропа. Включення Галичини та Волині до складу Української РСР 1939[ред. | ред. код]

Термін «IV поділ Польщі» вживали ще перед початком Другої світової війни радянські та німецькі дипломати:

«Не бачу для нас іншого виходу, ніж четвертий поділ Польщі.»
Володимир Потьомкін, заступник наркома закордонних справ СРСР, 4 жовтня 1938[8]

«Поляки почуваються впевненими в собі, бо вони розраховують на підтримку Франції та Англії і на матеріальну допомогу Росії, але вони помиляються. Так само, як Гітлер не вважав за можливе владнати питання Австрії та Чехословаччини без згоди Італії, так він і не мислить сьогодні про те, щоб залагодити польсько-німецький спір без Росії. Вже були три поділи Польщі; побачите четвертий!»
Карл-Генріх Боденшац, генерал Люфтваффе і близький соратник Германа Герінга, 6 травня 1939[9]

23 травня 1939 р. Адольф Гітлер на зустрічі вищого командного складу заявив, що завданням Німеччини буде ізоляція Польщі. 22 серпня 1939 р. перед верховним командуванням вермахту він чітко означив ціль — знищити Польщу: мова не про захоплення певної території чи нового кордону, а про знищення ворога. Сталін же хотів відвоювати втрачені в ході Жовтневого перевороту та громадянської війни території колишньої Російської імперії[10].

Безпосередньо перед початком Другої світової війни 23 серпня 1939 було підписано пакт Молотова — Ріббентропа, який послужив основою для взаємодії між Третім Райхом та СРСР після її початку.

1 вересня 1939 розпочалася агресія Третього Райху проти Польщі, 17 вересня — радянське вторгнення у Польщу. Агресори частину окупованої ними території Другої Речі Посполитої передали всупереч міжнародному праву іншим державам: Німеччина передала 21 листопада 1939 частину польської території, зайнятої вермахтом (Спиш і Орава) Словаччині[11], тоді як Радянський Союз частину польської території, зайнятої Червоною Армією (Вільнюс з округою), передав 10 жовтня 1939 Литві, що й передбачав Пакт про взаємодопомогу між СРСР і Литвою та про дислокацію Червоної Армії в Литві, укладений у Москві В'ячеславом Молотовим та Юозасом Урбшисом 10 жовтня 1939. На виконання його положень литовська армія вступила у Вільнюс у ніч проти 28 жовтня 1939, взявши місто під литовське управління (до 15 червня 1940, після чого воно було знову окуповане Червоною Армією[12]). Розпорядчі правові акти щодо території Другої Речі Посполитої, ухвалені всупереч ратифікованій Німеччиною та Росією Гаазькій конвенції IV (1907), були недійсними у світлі міжнародного права і не визнавалися як урядом Польщі у вигнанні, так і союзними Польщі державами, а також третіми (нейтральними) країнами упродовж усієї Другої світової війни. Вони порушували і цілу низку інших договорів: з боку Райху — Версальський договір у частині III, що описує кордони Німеччини, пакт Бріана — Келлоґа і Польсько-німецьку декларацію про незастосування сили від 26 січня 1934 та з боку СРСР — Ризький договір, Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом від 1932 і Договір Ліги Націй.

Щодо подій після 17 вересня 1939 року — розділу польської держави між Райхом і Радянським Союзом — союзні Польщі держави Велика Британія і Франція (які на напад Гітлера відреагували 3 вересня формальним оголошенням війни Німеччині[13] без будь-яких воєнних дій: т. зв. «дивна війна») обмежилися словесним осудом дій СРСР, відмовляючись визнати, що нібито «польська держава та її уряд фактично припинили своє існування»[14], як виправдовував напад Молотов[15]. Саму ж Польщу 31 жовтня 1939 року Молотов зневажливо назвав «потворним дитям Версальського договору».[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Так назвали німецько-радянське співробітництво в 1939 р. провідні польські та російські історики, дослідники польсько-російських відносин у виданій 2010 року за підтримки урядів Польщі та РФ публікації Польсько-російської групи зі складних питань Białe plamy - Czarne plamy. Sprawy trudne w relacjach polsko-rosyjskich (1918-2008)
  2. ↑ Białe plamy - Czarne plamy. Sprawy trudne w relacjach polsko-rosyjskich (1918-2008), Adam D. Rotfeld, Anatolij W. Torkunow (red.), Warszawa 2010, str. 219, 264
  3. ↑ https://kurierhistoryczny.pl/artykul/ile-bylo-iv-rozbiorow-polski,469.
  4. ↑ Kongres Wiedeński i... czwarty rozbiór Polski. passa.waw.pl (англ.). Процитовано 15 травня 2023.
  5. ↑ Jerzy Topolski Historia Polski od czasów najdawniejszych do 1990 roku. Wyd. Kopia, 1996. Str. 206
  6. ↑ Adam Kersten, Tadeusz Łepkowski Historia dla klasy II liceum ogólnokształcącego. Wyd. Państwowe Zakłady Wydawnictw Szkolnych, 1968. Str 311.
  7. ↑ Historyk: Polacy uznali pokój brzeski z 1918 r. za IV rozbiór Polski. kultura.gazetaprawna.pl (пол.). 9 лютого 2018. Процитовано 15 травня 2023.
  8. ↑ A. Bregman "Najlepszy sojusznik Hitlera", Londyn 1981, s. 12, za Coulondre R. "De Stalin a Hitler", Paris 1950 s.165
  9. ↑ A. Szymański "Rozmowa z Bodenschatzem", "Wiadomość" nr 394 z 18.10.1953
  10. ↑ Natalja Siergiejewna Lebiediewa, Inwazja Armii Czerwonej, IV rozbiór Polski, w: Białe plamy - Czarne plamy. Sprawy trudne w relacjach polsko-rosyjskich (1918-2008), Adam D. Rotfeld, Anatolij W. Torkunow (red.), Warszawa 2010, s. 266.
  11. ↑ За так званим договором Ріббентроп — Чернак (посол Словацької Республіки в Берліні), укладеним 21 листопада 1939 р. у Берліні.
  12. ↑ Sławomir Dębski. Między Berlinem a Moskwą. Stosunki niemiecko-sowieckie 1939-1941, Warszawa 2007, wyd. II poprawione, Polski Instytut Spraw Międzynarodowych ISBN 978-83-89607-08-9 s.244.
  13. ↑ Це гарантували двосторонні угоди з Польщею (польсько-французький договір про гарантії від 1 грудня 1925 та Договір про англо-польський військовий альянс від 25 серпня 1939 р.).
  14. ↑ Jerzy Łojek, Agresja 17 września 1939, PAX, Warszawa 1990. Tekst noty rządu brytyjskiego (s. 192) i francuskiego (s. 193), omówienie (s. 120 - 123).
  15. ↑ Nota rządu ZSRR z 17.09.1939
  16. ↑ Молотов В. М. Доклад о внешней политике Правительства // Внеочередная пятая сессия Верховного Совета СССР 31 октября - 2 ноября 1939 г. Стенографический отчет. — Издание Верховного Совета СССР, 1939. — С. 7-24. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Четвертий_поділ_Польщі&oldid=40874513