94-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
| 94-та піхотна дивізія (Третій Рейх) 94. Infanterie-Division | |
|---|---|
 Емблема 94-ї піхотної дивізії Вермахту | |
| На службі |
18 вересня 1939 — 29 січня 1943 1 березня 1943 — 22 квітня 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Роль | піхота |
| Чисельність | піхотна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Цайтгайн |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
генерал-лейтенант Георг Пфайффер |
| Знаки розрізнення | |
| Знак розрізнення |
 варіант варіант |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
94-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 94. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Дивізія 5-ї хвилі мобілізації Сухопутних військ Третього Рейху брала участь у кампаніях у Франції, на Східному фронті. У Сталінградській битві була знищена й незабаром відновлена, після чого відправлена на Італійський фронт, де наприкінці війни капітулювала військам союзників.
Історія[ред. | ред. код]
94-та піхотна дивізія сформована 18 вересня 1939 на базі військового навчального центру Цайтгайн (нім. Truppenübungsplätzen Zeithain) з особового складу резерву IV-го і VIII-го військових округів під час 5-ї хвилі мобілізації Вермахту. Озброєння та військова техніка, що надходила до дивізії, у переважній більшості була чеського виробництва, з запасів захопленого військового майна під час окупації Чехословаччини Вермахтом. До 1 листопада 1939 особовий склад 94-ї піхотної дивізії пройшов повний курс бойової підготовки і готовність дивізії до ведення бойових дій була оголошена, як завершена.
Західний фронт[ред. | ред. код]
У листопаді 1939 дивізія передислокована на Західний фронт на лінію Зігфрида в регіон Васгау. Оборонні рубежі на фортифікаційних позиціях Західної лінії формування разом з іншими частинами IX-го армійського корпусу займало поблизу Бад-Бергцаберна.
З 13 травня 1940 року 94-та піхотна дивізія, що перебувала у безпосередньому підпорядкуванні командування 1-ї польової армії, перетнула державний кордон поблизу Тріра й, пройшовши прискореним маршем через окупований Люксембург, і далі через Бельгію, вторглася на територію Північної Франції. Німецькі війська швидко подолали опір французької армії та продовжили стрімкий наступ до Седану, околиць якого дісталися 20 травня 1940. Надалі підрозділи генерала Г.Фолькмана форсували Маас поблизу Сіньї-л'Аббе й з боями просувалися до Анкура. Згодом дивізія брала участь у боях на річці Сомма та за місто Вуаєнн. Разом з німецькими військами IV-го армійського корпусу просувалася до Катіньї, який захопила 8 червня 1940. 10 червня частини дивізії опанували Комп'єнь.
За планом операції «Рот», дивізія продовжувала наступ у південному напрямку до центру французької держави і прискореним маршем переслідувала французькі війська, що відступали через Мо та Мелен на Орлеан. На момент підписання Комп'єнського перемир'я та завершення Французької кампанії війська генерала Г.Фолькмана дісталися Шательро, де отримали розпорядження про капітуляцію Франції й припинення вогню.
По завершенню військових дій, 94-та дивізія залишилася в складі окупаційних німецьких військ на території Франції і протягом літа 1940-весни 1941 дислокувалася спочатку в Шалон-ан-Шампань, а пізніше в Понт-а-Муссон.
4 серпня 1940, командир дивізії генерал від інфантерії Гельмут Фолькман був важко поранений в автомобільній аварії і помер за два тижні в лікарні. На посаду командира дивізії був призначений генерал-майор Георг Пфайффер.
Східний фронт[ред. | ред. код]
З початком німецько-радянської війни, формування дивізії перебували в стадії передислокації з Франції на південний фланг Східного фронту в розпорядження командувача групою армій «Південь» генерал-фельдмаршала Г. фон Рундштедта. 1 липня 1941 війська дивізії прибули залізницею до району Ярослав у Генеральній губернії, звідки маршем продовжили рух на Львів та Тернопіль.
15 липня формування досягли міста Тернополя, звідки разом з 454-ю дивізією охорони, продовжили шлях до Вінниці. Далі, увійшла в підпорядкування тимчасово утвореного об'єднання групи генерала фон Шведлера 17-ї армії, вела наступальні дії в напрямку Кагарлик-Канів. 4 вересня 1941 форсувала Дніпро поблизу Черкас, 267-й полк вступив у бої з радянськими військами на річці Бобриця, згодом дивізія генерала Г. Пфайффера взяла участь в оточенні та роззброєнні військ Південно-Західного фронту генерала М.Кирпоноса.
У вересні-листопаді в складі IV-го армійського корпусу продовжує наступ на Лівобережній Україні, бої за опанування Чигирина, Краматорська, Артемівська, Олександрівки, Іванівкі, у грудні запеклі сутички з відступаючими формуваннями Червоної армії на рубежі річки Сіверський Донець.
У другій половині грудня 1941 відведена в тилову смугу в район східніше Артемівська, де доукомплектовувалася та проходила переоснащення озброєнням і технікою до середини березня 1942 року.
З весни 1942 94-та піхотна дивізія IV-го армійського корпусу 17-ї армії вела оборонні бої на південному фланзі радянсько-німецького фронту. З липня 1942 дивізія перейшла в наступ за планом операції «Блау» і просувалася на схід в напрямку Сталінграду через Константиновський район Ростовської області.
У жовтні 1942 дивізія перепідпорядкована XIV-му танковому корпусу 4-ї танкової армії групи армій «B» і билася безпосередньо на південних підступах Сталінграду. З 15 жовтня усі піхотні полки переформовані на штати гренадерських полків.
19 листопада радянські війська розпочали масштабний контрнаступ одночасно військами трьох фронтів: Південно-Західного, Сталінградського і Донського, з метою оточення і знищення німецького угруповання у районі міста Сталінград. 94-та дивізія виявилася оточеної в межах кільця поблизу населеного пункту Орловка разом з формуваннями 6-ї німецької польової армії генерал-полковника Ф.Паулюса. ІІ-й батальйон 276-го гренадерського полку опинився в оточенні поблизу сталінградського району «Ринок».
З кінця листопада 1942 до кінця січня 1943 особовий склад дивізії бився в умовах оточення, практично до повного знищення та втрати бойових можливостей своїх підрозділів. 11 грудня командир дивізії генерал-майор Георг Пфайффер був евакуйований з «мішка» повітрям.
29 січня 1943 дивізія разом з іншими німецькими дивізіями угруповання оточених військ Вермахту капітулювала військам Донського фронту генерала К.Рокоссовського. Через декілька днів капітулювала решта оточених військ 6-ї армії генерал-фельдмаршала Ф.Паулюса (14-та, 16-та і 24-та танкові, 3-тя, 29-та і 60-та моторизовані, 100-та егерська, 44-та, 71-ша, 76-та, 79-та, 113-та, 295-та, 297-ма, 305-та, 371-ша, 376-та, 384-та і 389-та піхотні дивізії).
Італійський фронт[ред. | ред. код]
Вдруге формування 94-ї піхотної дивізії розпочалося 1 березня 1943 з резервів Сухопутних військ на території окупованої Франції у бретанському Лор'яні. В основу формування пішли формування 878-го і 875-го гренадерських полків, і військовики 94-ї дивізії, що залишилися в живих і були евакуйовані зі Сталінградського «котла».
До червня 1943 дивізія вийшла на рівень повної бойової готовності й призначена для берегової охорони західного узбережжя Франції.
У липні 94-та піхотна дивізія другого формування перекинута на Італійський театр війни до Лігурії, де вона увійшла до складу LXXXVII-го армійського корпусу Вермахту. З'єднання розгорнулося в районі Вогера-Кастель-Сан-Джованні-Торрилья.
У вересні 1943 частини дивізії брали учать у роззброєнні італійських військ після капітуляції Королівства Італія й в організації берегової оборони поздовж лігурійського узбережжя з дислокацією штабу дивізії в Імперії.
В листопаді 1943 94-та дивізія переміщена на передову «Зимової лінії», де зайняла оборонні позиції поздовж річки Гарільяно. Вела запеклі бої проти 10-го британського корпусу біля Мінтурно. З висадкою американських військ поблизу Анціо підрозділи 94-ї дивізії протистояли спробам 85-ї та 88-ї американських дивізій прорватися в сторону Риму. Німецькі війська перебували під постійним обстрілом корабельної артилерії союзних військ та ударами бомбардувальної авіації. 20 травня 1944 через значні втрати в живій силі та техніці, дивізія відведена на доукомплектування та відновлення боєздатності в тил, у район Ареццо.
У жовтні 1944 94-та піхотна дивізія повернута на передову, і утримувала рубежі Готської лінії проти наступу англо-американських військ північніше Вергато. Надалі вела оборонні бої під час наступу супротивника в Північній Італії, відступала на північ, до Болоньї, Верони, Роверето.
Війну закінчила під час проведення масштабного наступу союзних військ на півночі країни у Південному Тиролі, де капітулювала союзним військам 22 квітня 1945 року.
Райони бойових дій[ред. | ред. код]
- Німеччина (вересень — листопад 1939);
- Німеччина (Лінія Зігфрида) (листопад 1939 — травень 1940);
- Франція (травень 1940 — червень 1941);
- СРСР (південний напрямок) (липень 1941 — вересень 1942);
- СРСР (Сталінград) (вересень 1942 — січень 1943);
- Франція (березень — вересень 1943);
- Італія (вересень 1943 — квітень 1945).
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
- 1-ше формування
- генерал авіації (з 22 квітня 1940 року — генерал від інфантерії) Гельмут Фолькман (нім. Hellmuth Volkmann) (18 вересня 1939 — 21 серпня 1940);
- генерал-майор, з 1 червня 1942 генерал-лейтенант Георг Пфайффер (нім. Georg Pfeiffer) (21 серпня 1940 — 29 січня 1943);
- 2-ге формування
- генерал-лейтенант Георг Пфайффер (1 березня 1943 — 2 січня 1944);
- генерал-майор, з 1 червня 1944 генерал-лейтенант Бернгард Штайнмец (нім. Bernhard Steinmetz) (2 січня 1944 — 22 квітня 1945).
Підпорядкованість[ред. | ред. код]
Склад[ред. | ред. код]
| Вересень 1939[1][2] | Серпень 1943 | Травень 1944 |
|---|---|---|
| 267-й піхотний полк | 267-й гренадерський полк | |
| 274-й піхотний полк | 274-й гренадерський полк | |
| 276-й піхотний полк | 276-й гренадерський полк | |
| 194-й артилерійський полк | ||
| — | 194-й розвідувальний батальйон | |
| 194-й протитанковий дивізіон | — | |
| 194-й інженерний батальйон | ||
| 194-й дивізійний батальйон зв'язку | ||
| 194-те дивізійне управління постачання | ||
| — | 194-й запасний батальйон | |
Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]
- Нагороджені дивізії[3]
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника
- 16 травня 1942 — 9-й транспортний взвод[4] 194-го піхотного полку за дії 27 листопада 1941 (73);
- 19 липня 1942 — III-й батальйон 267-го піхотного полку за дії 28 квітня 1942 (179).
|
Кавалери Золотого Німецького Хреста | 32 |
|
Кавалери Срібного Німецького Хреста | 1 |
|
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[5] | 12 |
|
Кавалери Почесної застібки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ» |
7 |
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (1)
Див. також[ред. | ред. код]
- Десант на форт Ебен-Емаель
- Облога Кале (1940)
- Битва за Ам'єн (1940)
- Операція «Вінтергевіттер»
- Будинок Павлова
- План «Брауншвейг»
Посилання[ред. | ред. код]
- 94. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 16 грудня 2014. (нім.)
- 94. Infanterie-Division. на balsi.de. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014. (нім.)
- 94. INFANTERIE-DIVISION. на axishistory.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 16 грудня 2014. (англ.)
- 94.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 грудня 2014. (англ.)
- 94. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 16 грудня 2014. (італ.)
- 94.Infanterie-Division [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- 94. Infanterie Division
- 94. Infanterie-Division (94-th Infantry Division) [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Tessin, Georg (1979). Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945, Band 7: Die Landstreitkräfte. Nr. 131—200. 2. Auflage. Osnabrück. ISBN 3-7648-1173-0.
- Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
- Wolfgang Wiedemann: Meine Erlebnisse in der neu aufgestellten 94. Infanterie-Division August 1943 — April 1945, Herausgegeben von der Kameradschaft der 94. Inf.Div., Selbstverlag, Hildesheim 1997
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 94. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 16 грудня 2014.
- ↑ 94. INFANTERIE-DIVISION. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.
- ↑ Holders of high awards [Архівовано 5 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ військовий транспортний взвод на кінній тязі
- ↑ KNIGHT'S CROSS HOLDERS OF 94. INFANTERIE-DIVISION. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.
.svg){kind=small}
