Бонавентура

Бонавентура
італ. Bonaventura
Ім'я при народженні	італ. Giovanni Fidanza
Народився	1221  Баньореджо, Провінція Вітербо, Лаціо, Королівство Італія
Помер	15 липня 1274  Ліон, Французьке королівство
Діяльність	богослов, regular priest, філософ, письменник, клерикальні ордени, викладач, викладач університету, містик
Галузь	богослів'я, administration and management of the churchd, схоластика, preachingd, Christian ministryd, наукове письмоd, філософія, Christian mysticismd, освіта, молитва і religious formationd
Alma mater	Паризький університет
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Вчителі	Олександр Гельский, Eudes Rigaudd і John of la Rochelled
Відомі учні	John Peckhamd і Matthew of Aquaspartad
Знання мов	середньовічна латина, medieval Italiand, давньофранцузька, італійська і латина
Заклад	Паризький університет
Magnum opus	Collationes in Hexaemerond, Breviloquiumd, Vitis mysticad, Lignum vitae, Summa theologiaed, Soliloquium de quatuor mentalibus exercitiisd, Quaestiones de perfectione evangelicad, Officium de passione Dominid, Legenda minor Sancti Franciscid, Legenda maior Sancti Franciscid, Itinerarium mentis in Deumd, De triplici viad, De sex alis Seraphind, Quaestiones disputatae de scientia Christid, De Regno Dei descripto in parabolis evangelicisd, De reductione artium ad theologiamd, De perfectione vitae ad sororesd, Quaestiones disputatae de mysterio Trinitatisd, Commentaria in quattuor libros sententiarum Magistri Petri Lombardid, Collationes de septem donis Spiritus Sanctisd і Collationes de decem praeceptisd
Посада	Cardinal-Bishop of Albanod, Minister General of the Order of Franciscansd, кардинал, єпископ і Генеральний настоятель
Конфесія	католицька церква
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Бонавенту́ра (італ. Bonaventura), в миру Джованні Фіданца (італ. Giovanni di Fidanza; 1221—1274) — італійський філософ та теолог, Учитель Церкви. Католицький святий.

Біографія

Народився у Баньорджо, в Тоскані.

Навчався в Паризькому університеті, де потім був професором: здобув там ступені магістра вільних мистецтв та доктора теології. Вступив до ордену францисканців близько 1243 року, де ще під час навчання його обрали генералом ордену в 1257 році. Папа Римський Григорій X призначив Бонавентуру кардиналом Альбано. У 1274 році Бонавентура допомагав організовувати Другий Ліонський собор, під час проведення якого він помер у липні 1274 року.

Бонавентуру було канонізовано у 1482 році папою Сікстом IV і названо вчителем Церкви у 1587 році.

Для загалом схоластичного стилю Бонавентури властиві численні елементи християнської містики. Серед впливів на нього варто виділити арістотелізм та августиніанство, які він намагався синтезувати наскільки можливо.

Джерела

• Бонавентура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Бонавентура // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 356—357. (рос. дореф.)
• Фокин А. Р., Бонавентура. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. V. — С. 689-697. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)
• Paschal Robinson,. St. Bonaventure // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)

Посилання

• Бонавентура. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Бонавентура // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

• Документи і праці Бонавентури [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Бонавентура // Кардинали Святої Римської Церкви [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Бонавентура. Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов'я. Львів: Видавництво Українського католицького університету 2014 [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.].