Іспансько-хорватські відносини
| Іспансько-хорватські відносини | |
|---|---|
 | |
 Іспанія |
 Хорватія |
Іспансько-хорватські відносини (ісп. relaciones hispano-croatas, хорв. španjolsko-hrvatski odnosi) — історичні та поточні двосторонні відносини між Іспанією та Хорватією.
Взаємини між цими країнами переважно позитивні, а на нинішньому етапі — винятково добрі, дружні та союзницькі[1]. Обидві держави — повноправні члени Європейського Союзу і НАТО, вступ Хорватії до яких повністю підтримувала Іспанія. Остання в особі голови уряду Педро Санчеса також висловила підтримку Іспанії приєднанню Хорватії до єврозони та Шенгенської зони[2].
Іспанія має посольство в Загребі та почесні консульства у Дубровнику і Спліті[3], а Хорватія має посольство в Мадриді та консульство у Памплоні[4].
Історія[ред. | ред. код]
Початки[ред. | ред. код]
Хорватсько-іспанські відносини сягають сивої давнини. Вважається, що хорвати вперше ступили на Піренейський півострів у Х столітті як воїни удачі при дворі кордовських халіфів, де, за словами іспанських істориків, вони відзначилися в боях проти берберів.[5] Визначний середньовічний учений і філософ Герман Далматинський працював у знаменитій Толедській школі перекладачів.[5] Тим часом торгівці зі східного узбережжя Піренейського півострова почали прибувати до міст на східному узбережжі Адріатики, а Арагонське королівство настільки поширило свою владу вздовж Середземного моря, що король Арагону та завойовник Середземномор'я Альфонсо V Великодушний титулував себе «королем Далмації, Хорватії, Сербії та Болгарії». У XV столітті в Дубровнику був консул, який відповідав за каталонські торговельні судна та інтереси.
У XVI сторіччі під час Ускоцької війни 1516—1518 років Іспанська імперія офіційно виступила на боці Хорватського королівства проти Венеції та Османської імперії. Обравши в 1527 році династію Габсбургів своїм сувереном, Хорватія опинилася під тією ж короною, що й Іспанія, тому в рамках цієї структури було здійснено низку політичних і військових контактів. Іспанські війська часто перебували на хорватських землях, де брали участь у битвах. Аж до ХХ ст. в усній народній творчості Конавле зберігалася історія про іспанських вояків, які наважувалися на вилазки в околиці Дубровника зі свого форту в Герцег-Новий[5].
У XVI сторіччі Дубровницька республіка мала консульства в іспанських портах Валенсія, Аліканте, Картахена та Кадіс. Вона виробила нову форму альянсу з іспанським двором: шляхом прямих переговорів у дворі (Марин Заманя), а також через іспанського посла у Венеції та двір іспанського віцекороля в Неаполі, Дубровницька республіка, спираючись на колишні консульські зв'язки, погодилася на постійну, але таємну розвідувальну службу, яка б інформувала іспанців про ситуацію в Османській імперії. Крім того, торгівці з Дубровницької республіки часто відігравали вирішальну роль під час ключових переговорів між іспанцями та османами в Стамбулі та під час викупу або обміну іспанських бранців навзамін за те, що іспанці надали їм торговельні привілеї в частинах Середземномор'я, що перебували під управлінням Іспанії.[5]
У XIX столітті з міркувань торгівлі іспанці дуже зацікавилися портом Рієка, відтак вони відкрили там консульство, яке піклувалося про їхні торговельні інтереси та судноплавні компанії, які підтримували жваву торгівлю між західним і східним узбережжям Середземного моря.[5]
Югославські часи та доба НДХ[ред. | ред. код]
Багато хорватів у числі югославських добровольців брали участь у громадянській війні в Іспанії, де воювали переважно на боці республіканців. Чи не найвідомішим із них був майбутній президент комуністичної Югославії Йосип Броз Тіто. З близько 1660 югославських бійців інтернаціональних бригад майже половину становили хорвати з Хорватії та Боснії і Герцеговини. У складі інтербригади ім. Авраама Лінкольна діяв невеликий підрозділ, названий на честь Матії Губеця.[5] Хорватська громадськість дуже чутливо сприймала громадянську війну в Іспанії, яка добре висвітлювалася в хорватських засобах масової інформації та на політичній арені. Члени Партії права молодого віку надіслали телеграму підтримки націоналісту Франциско Франко, у той час як Комуністична партія Югославії виряджала добровольців на допомогу республіканцям. Партійні або католицькі ЗМІ, такі як Hrvatska straža (праві) чи Proleter (ліві), подавали інформацію згідно зі своєю ідеологією: Hrvatska straža щодня писала про переслідування релігії та злочини республіканців і закликала до «спільної борні проти червоної небезпеки та привидів атеїзму», а Proleter писав про злочини націоналістів і закликав до «міжнародного двобою проти лиха фашизму», засуджуючи церкву як співвідповідальну за злочини. Ліва преса постійно наголошувала на важливості боротьби за національні права каталонців, басків та інших, порівнюючи це з поганим становищем хорватів у Королівстві Югославія, тоді як права преса (усташі), борючись проти сербського унітаризму в Королівстві Югославія, не приділяла особливої уваги прагненням каталонців і басків в Іспанії. Католицька церква постійно підкреслювала антирелігійний та антиклерикальний характер республіканців, зображуючи Франко поборником віри, церкви та християнської традиції[6].
Франкістська Іспанія була єдиною країною поза державами Осі, яка дипломатично визнала Незалежну Державу Хорватія (НДХ) — маріонеткову державу нацистської Німеччини.[7]
Після Другої світової війни та знищення фашистської НДХ Іспанія на чолі з Франциско Франко прийняла багато тих, хто втік із визволеної партизанами території, де виникла Демократична Федеративна Югославія, включаючи диктатора Анте Павелича та його родину.
У 1972 році в Іспанії знайшли притулок хорватські терористи, які з політичних мотивів 1971 року в Стокгольмі вбили посла Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії в Королівстві Швеція Владимира Роловича.
Незалежна Хорватія[ред. | ред. код]
Після проголошення Хорватією незалежності від Югославії Іспанія визнала Хорватію 15 січня 1992 року. Дипломатичні відносини між двома державами було встановлено 9 березня 1992 року.[8]
2 лютого 1994 і 16 серпня 1995 Хорватію відвідав міністр закордонних справ Іспанії Хав'єр Солана. Своєю чергою, 28 червня 1994 року Іспанію відвідав міністр закордонних справ Хорватії Мате Гранич. 12 лютого 1996 в Хорватії перебував із візитом міністр закордонних справ Іспанії Карлос Вестендорп, а 11 листопада 2000 — міністр закордонних справ Хосеп Піке. 21 липня 1997 Іспанію відвідав прем'єр-міністр Хорватії Златко Матеша, а 10 жовтня 2000 — Президент Хорватії Степан Месич, який ще раз відвідав Іспанію 8 березня 2005. 24 листопада 2000 року в Хорватії перебував прем'єр-міністр Іспанії Хосе Марія Аснар, а 25 жовтня 2001 в Іспанії перебував прем'єр-міністр Хорватії Івиця Рачан. 1 березня 2001 року Іспанію відвідав міністр закордонних справ Хорватії Тоніно Піцула, а 9 червня 2004 — його наступник на цій посаді Міомир Жужул. 19 травня 2005 в Хорватії перебував міністр закордонних справ Іспанії Мігель Анхель Моратінос.
Іспанія надала рішучу підтримку вступу Хорватії до ЄС. 1 липня 2013 року Іспанія привітала приєднання Хорватії до ЄС, повісивши на мадридському палаці Сібелес винайдений хорватами червоний «крават».[9]
У жовтні 2021 року Педро Санчес здійснив перший в історії іспано-хорватських відносин офіційний візит голови уряду Іспанії в Хорватію, де в Загребі зустрівся з прем'єр-міністром Хорватії Андреєм Пленковичем.[2]
У березні 2022 року Іспанію відвідав Андрей Пленкович, зробивши перший за 25 років офіційний візит хорватського прем'єр-міністра до цієї країни.[10] Відповідні міністри науки обох держав підписали спільну декларацію, в якій оголосили про підтримку Хорватією «Міжнародної установки опромінення термоядерних матеріалів — демонстраційного джерела нейтронів» — проєкту, який збираються втілити в Гранаді.[10]
16—17 листопада 2022 року Хорватію з офіційним візитом відвідали король Іспанії Феліпе VI і королева Летиція, що стало першим в історії офіційним візитом іспанських монархів до Хорватії. У перший день візиту король зустрівся та провів розмову з Президентом Хорватії Зораном Мілановичем.[1]
Економічне співробітництво[ред. | ред. код]
Упродовж 26 років експорт Хорватії до Іспанії зріс у річному обчисленні на 10%, з 28,2 млн доларів США у 1995 році до 339 млн доларів США у 2021 році, а експорт Іспанії в Хорватію зріс у річному обчисленні на 9,78%, з 58,4 млн доларів у 1995 році до 661 мільйона доларів у 2021 році. Основними виробами, які Хорватія експортувала в Іспанію 2021 року, були трикотажні шкарпетки та панчішно-шкарпеткові вироби ($37,6 млн), вакцини, кров, антисироватки, токсини та культури ($23,8 млн) і неупаковані ліки ($22,3 млн). Основною продукцією, яку Іспанія експортувала в Хорватію 2021 року, були автомобілі ($39,9 млн), молюски ($36,9 млн) і свинина ($35,1 млн).[11]
Останнім часом між двома державами значно зросло повітряне сполучення.[12]
Див. також[ред. | ред. код]
- Хорвати в Іспанії
- Міжнародні відносини Хорватії
- Зовнішня політика Іспанії
- Іспанія в Європейському Союзі
- Хорватія в Європейському Союзі
- Відносини Хорватія — НАТО
- Іспансько-югославські відносини
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б President Milanović and Felipe VI, The King of Spain, Discuss Bilateral Cooperation and Global Current Affairs. www.predsjednik.hr. Офіційний сайт Президента Хорватії. 22 листопада 2022. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
- ↑ а б Pedro Sánchez supports Croatia's accession to the eurozone and the Schengen area. www.lamoncloa.gob.es. Міністерство у справах президента Іспанії. 6 жовтня 2021. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
- ↑ Embassy of Spain in Zagreb, Croatia. www.embassies.info. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
- ↑ Embassies of the Republic of Croatia in the world. www.mvep.gov.hr. Офіційний сайт МЗС Хорватії. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
- ↑ а б в г д е Croatian-Iberian relations - Land and People. www.croatia.eu. Процитовано 1 серпня 2023. (англ.)
- ↑ 'Rat ustaša i partizana počeo je u Španjolskoj. Republikancima je priskočilo u pomoć 900 hrvatskih ljevičara, a fašistima samo desetorica frankovaca i ustaša. Dok su se ljevičari borili za nacionalno oslobođenje Katalonaca i Baska, ustaše su bili na strani unitarista Franca, kojega je podupirala i jugoslavenska vlada'. Jutarnji.hr. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Hrvati u Madridu. www.matica.hr. Матиця хорватська. Процитовано 3 серпня 2023. (хор.)
- ↑ Date of Recognition and Establishment od Diplomatic Relations. www.mvep.gov.hr. Офіційний сайт МЗС Хорватії. Процитовано 31 липня 2023. (англ.)
- ↑ Madrid velikom kravatom pozdravio Hrvatsku u EU - Večernji.hr. Vecernji.hr. Процитовано 3 березня 2016.
- ↑ а б Pedro Sánchez pide a los 27 "patriotismo europeo" para reformar a fondo el funcionamiento del mercado energético. lamoncloa.gob. 16 березня 2022.
- ↑ Croatia (HRV) and Spain (ESP) Trade (англійською) . OEC (Observatory of Economic Complexity). Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Iberia in a Massive Croatia Expansion - Again. 15 липня 2019. (англ.)