Експериментальний рок

Експериментальний рок
Стилістичні походження	експериментальна музика, рок
Походження	1960-ті, Велика Британія та США
Типові інструменти	гітара, бас-гітара, ударні, клавішні
Піджанри
краут-рок • пост-рок • мат-рок • нойз-рок

Експеримента́льний рок (англ. Experimental rock), або аванга́рдний рок (англ. Avant-garde rock) — музичний стиль, заснований на рок-музиці з експериментами над звучанням базових елементів жанру і технікою виконання. Зазвичай композиції експериментального року є повною протилежністю стандартної музичної структури «куплет-приспів-куплет». Так як в цілому головною ідеєю є стильова свобода і новаторство, то в цьому напрямку музики не існує усталених правил, але серед характерних ознак стилю виділяють імпровізації, вплив авангардної музики, присутність нестандартних для року інструментів, складні тексти пісень (або взагалі їх відсутність), дивні незвичайні композиційні структури та ритми, а також фундаментальне відкидання комерційних прагнень.

Представники

• Сід Барретт (1964—1974)
• Pink Floyd (1965—1995, 2013—2015)
• Velvet Underground (1965—1970)
• Soft Machine (1966—1968, 1969—1984, 2015—)
• Red Krayola (1966—)
• Ніко (1967—1988)
• Нік Дрейк (1967—1988)
• Can (1968—1979)
• Residents (1969—)
• Браян Іно (1970—)
• Faust (1971—1975, 1990—)
• Neu! (1971—1975, 1985—1986)
• Suicide (1971—2016)
• Half Japanese (1975—)
• Public Image Ltd (1978—1992, 2008—)
• Talk Talk (1981—1991)
• Sonic Youth (1981—2011)
• My Bloody Valentine (1983—1997, 2007—)
• Bark Psychosis (1986—1994, 2004—)
• Fugazi (1986—2003)
• Химера (1990—1997)
• Ivanov Down (1990—)

Моодсвінґер, Liars, Юрій Ландман, 2006

Література

• Андрей Горохов. Музпросвет. — Екатеринбург: «Кабинетный учёный», 2020. — 536 с.(рос.)
• Роман Піщалов, Андрій Орел та інші. Аутсайдер. Збірка статей про сучасну музику. — Київ: Бихун В.Ю., 2023. — 183 с.; іл.
• Bill Martin, Avant Rock: Experimental Music from the Beatles to Bjork, Open Court, 2002, 208 pp.(англ.)
• Rob Young (ed.), Undercurrents: The Hidden Wiring of Modern Music, Bloomsbury 3PL, 2002, 281 pp.(англ.)
• Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London and New York: Verso, 2009, 200 pp.(англ.)
• Richie Unterberger, Unknown Legends of Rock 'n' Roll, Backbeat Books, 1998, 422 pp.(англ.)
• Richie Unterberger, Urban Spacemen and Wayfaring Strangers: Overlooked Innovators and Eccentric Visionaries of '60s Rock, Backbeat Books, 1998, 295 pp.(англ.)

Посилання

• Андрій Горохов. Хто винен і що йому за це буде? (2001) [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Маша Нестерова. Вельветовий символ (1991) [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Андрій Орел. Talk Talk. Кілька поглядів на альтернативу розгубленості (2005) [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Роман Піщалов. Ніко (2006) [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]