Амандус Генріх Адамсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амандус Генріх Адамсон
Amandus Adamson 1914.jpeg
Народився 12 листопада 1855(1855-11-12)[1][2][3]
Палдіскі, Paldiski Cityd, Гар'юмаа, Естонська Республіка
Помер 26 червня 1929(1929-06-26)[4][2] (73 роки)
Палдіскі, Paldiski Cityd, Гар'юмаа, Естонська Республіка
Поховання Пярну
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Estonia.svg Естонська Республіка
Діяльність скульптор, художник
Alma mater Петербурзька академія мистецтв
Жанр скульптура
Magnum opus Russalka Memoriald

Ама́ндус Ге́нріх А́дамсон (ест. Amandus Heinrich Adamson, у Російській імперії — Ама́нд Іва́нович або Аммон Іва́нович; 12 листопада 1855 — 26 червня 1929) — один із найвизначніших представників естонського мистецтва. Академік Петербурзької Академії мистецтв, працював у жанрах монументальної пластики, камерної мініатюри, живопису. Основна тема його витворів — море.

Біографія[ред. | ред. код]

Амандус Адамсон народився недалеко від Палдіскі, у родині моряка. Навчався в Ревельській Вишгородській школі для дітей із бідних сімей, де виявив схильність до мистецтва, вирізаючи фігури з дерева. 1875 р. переїхав до Санкт-Петербурга і 1876 р. вступив до тамтешньої Імператорської Академії Мистецтв, спочатку як вільний слухач по класу живопису, потім перейшов до класу скульптури.

Залишившися працювати в Петербурзі, викладав у школі Товариства заохочення мистецтв, брав участь у виставках, виконував замовлення. 1887 р. поїхав до Парижа. Його виставкові роботи «Вічно перемагає любов» і «Лірична музика» відзначили золотою медаллю Паризького салону — найвищою нагородою у світі мистецтва кінця XIX ст.

1881 р. повернувся до Петербурга. 1896 р. брав участь у конкурсі на оформлення Михайлівського палацу (зараз — Російський музей). Створив для двох найбільших залів барельєфи для фризів із сюжетами таїнств народження творів живопису, скульптури та архітектури. Сучасники назвали його роботу «скульптурною поемою». Викладав у Художньому училищі Штігліца.

1907 р. Адамсону присвоїли звання академіка. На початку XX ст. захопився монументальною пластикою й створив пам'ятник морякам російського броненосця «Русалка», встановлений 1902 р. у парку Кадріорг, у Таллінні, що нині вважається найкрасивішим пам'ятником Естонії.

Улітку 1918 р. залишив Петербург і разом з сім'єю переїхав у Палдіскі.

26 червня 1929 р. помер від хвороби серця.

Творчий доробок Амандуса Адамсона[ред. | ред. код]

Адамсон і Україна[ред. | ред. код]

Амадсон є автором Пам'ятника затопленим кораблям у Севастополі, що заввишки майже 17 м, встановлений біля набережної Приморського бульвару в морі, на штучній скелі. Це колона з бронзовим орлом, який тримає в дзьобі вінок Слави. На п'єдесталі напис: «ВЪ ПАМЯТЬ КОРАБЛЕЙ. ЗАТОПЛЕННЫХЪ въ 1854 и 1855 гг. ДЛЯ ЗАГРАЖДЕНіЯ ВХОДА НА РЕЙДЪ». У Полтаві наявний пам'ятник Петру І, а в Тамані — пам'ятник першим запорожцям, які висадилися в Тамані. На високому постаменті, із брил дикого каменю, стоїть козак у традиційному запорізькому одязі з прапором у руках. На тильній стороні пам'ятника — слова старовинної козацької пісні про цю подію.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]