Андріївка (Великоновосілківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Андріївка
Andriyivka vnov gerb.png
Герб Андріївки (Великоновосілківський район)
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Великоновосілківський
Рада/громада Андріївська сільська рада
Код КОАТУУ 1421280201
Облікова картка Андріївка 
Основні дані
Засноване 1660
Населення 1229 (01.01.2014)
Площа 0.5877 км²
Густота населення 2091 осіб/км²
Поштовий індекс 85540
Телефонний код +380 6243
Географічні дані
Географічні координати 48°01′21″ пн. ш. 37°03′25″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
123 м
Водойми р. Вовча, балка Орлова
Відстань до
обласного центру
66,9 км
Відстань до
районного центру
29,7 км
Найближча залізнична станція Роя
Відстань до
залізничної станції
22,4 км
Місцева влада
Адреса ради 85540, с. Андріївка, пров. Матросова, 8; 93-5-91
Сільський голова Кравченко Ганна Анатоліївна
Карта
Андріївка. Карта розташування: Україна
Андріївка
Андріївка
Андріївка. Карта розташування: Донецька область
Андріївка
Андріївка

Андрі́ївка — село в Україні, у Великоновосілківському районі Донецької області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розташоване на правому березі р. Вовча. Відстань до райцентру становить близько 29 км і проходить переважно автошляхом Т 0518.

Землі села межують із територією с. Ясенове Покровського району Донецької області.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Андріївку засновано у 1660 році на місці зимівника козацького старшини Андрія Сологуба.

У 1680 році тут в очеретах річки Вовча ховалися частина запорізької берегової варти.

У 1757—1768 роках у запорожців в селі була каплиця з іконою Покрови Божої Матері, а для богослужінь в каплиці утримували ієромонаха Самарського монастиря.[1]

За даними на 1859 рік у казенному селі Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 2616 осіб (1336 чоловічої статі та 1280 — жіночої), налічувалось 397 дворових господарств, існувала православна церква, відбувались 2 ярмарки на рік[2].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Андріївської волості, мешкало 3250 осіб, налічувалось 575 дворових господарств, існували молитовний будинок, школа й 6 лавок, склад спирту, відбувались 2 ярмарки на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5277 осіб (2622 чоловічої статі та 2655 — жіночої), з яких 5015 — православної віри[4].

У 1908 році в селі мешкало 7010 осіб (3505 чоловічої статі та 3505 — жіночої), налічувалось 925 дворових господарств[5].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1652 особи, з них 93,7 % зазначили рідною мову українську, 5,57 % — російську та 0,48 % — вірменську мову[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880. стр. 730
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1005) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 18-1)
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область

Джерела[ред. | ред. код]