Віктюк Роман Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Григорович Віктюк
Roman Viktuk 2-1 by Alexey Nikishin.jpg
Роман Григорович Віктюк, арт-фото 2008 року
Народився 28 жовтня 1936(1936-10-28) (82 роки)
Львів, нині Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Національність українець
Місце проживання Москва, Росія
Діяльність театральний актор і режисер
Відомий завдяки засновник Театру Романа Віктюка в Москві
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd
Роки активності 1956 — тепер. час
Титул
Нагороди
Народний артист Росії Заслужений діяч мистецтв Росії Народний артист України
IMDb nm1182713

Рома́н Григо́рович Віктю́к (нар. 28 жовтня 1936, Львів) — радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України, народний артист Росії.

Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, є популярним і шанованим у Росії та в Україні. Відомий незмінною і непідробною епатажністю й оригінальністю, незаангажованістю в судженнях, в тому числі і з питань історії та сучасності, персоналій тощо.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 жовтня 1936 року у Львові, який тоді перебував у складі Польської Республіки.

Навчався у Державному інституті театрального мистецтва (ГИТИС, Москва). Після його закінчення повернувся до Львова, де працював актором у місцевому Театрі юного глядача, а згодом — режисером, створив театральну студію при Львівському палаці піонерів.

Далі творчий шлях Романа Віктюка проліг через різні театри колишнього Радянського Союзу: він працював у Твері, Вільнюсі (Російський драматичний театр Литви, 19701974), Одесі, Таллінні, Києві (Київський театр юного глядача), Саратові, Казані, Ризі, Ленінграді, Москві.

1991 — Роман Віктюк створив театр свого імені в Москві, в якому він виступає головним режисером і художнім керівником.

Є постановником близько 200 вистав. З найвідоміших — «Служниці», «Федра», «Мадам Баттерфляй», «Лоліта», «Дама без камелій».

Створив танцювальну школу в Італії, філіал театру в Ізраїлі тощо.

З рідною Україною Віктюк пов'язаний не лише походженням (на своїй українськості режисер не втомлюється наголошувати), а й активною участю в культурному і громадському житті країни. Причому постійними публікаціями, безпосередньою участю в різних проектах не свого авторства, привезенням прем'єрних вистав і гастролей до України свого театру така участь не обмежується. Так, Віктюк є засновником (разом з Ігорем Подольчаком та Ігорем Дюричем) Фонду Мазоха (1991, Львів), він постійно бере участь в українських театральних, телевізійних проектах тощо. Зокрема, декілька разів виступив як член журі популярної програми телеканалу «1+1» «Танцюю для тебе» (у Росії так само є частим гостем теле- і радіоетеру).

Є народним артистом України та Росії, членом Інституту драматичного театру в Італії, лауреатом театральної премії Maratea Центру європейської драматургії (1991), премії «Київська пектораль», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії (1997).

Нагороди[ред. | ред. код]

Погляди[ред. | ред. код]

В інтерв'ю Бі-бі-сі 2006 року Роман Віктюк заявив, що навіть в період тоталітаризму ніколи не ставив вистав, які б «обслуговували систему». Він також позитивно оцінив Помаранчеву революцію, назвавши її «духовним спалахом» і зазначив, що був вражений світлом і аурою людей, які вийшли на вулиці[1].

У 2012 році режисер підписав відкритий лист із закликом до звільнення учасниць групи «Pussy Riot»[2][3] і навіть висловив готовність поручитися за дівчат[4].

Коментуючи в 2014 році ситуацію на Донбасі, Віктюк закликав місцевих жителів вимкнути телевізори, щоб в тиші розібратися в тому, що відбувається, а також рекомендував тим, хто не вважає себе громадянином України, дати країні спокій[5].

Висловлювався за прийняття закону про захист тварин від жорстокого поводження[6][7].

Творчість[ред. | ред. код]

Вистави[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • Віктюк Р. Перевірка на покликання. Ірина Мірошниченко // Мій улюблений актор: Письменники, режисери, публіцисти про акторів кіно сб./Сост. Касьянова Людмила Іванівна. М.: Мистецтво, 1988. З.75 — 90.

Книга[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Висенс, Анна (4 декабря 2006 года). Роман Виктюк: я пережил всех вождей тоталитаризма. Би-би-си. 
  2. Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot. Эхо Москвы. 27 июня 2012 года. 
  3. Сто с лишним деятелей культуры подписали письмо в защиту Pussy Riot: от Бондарчука до Хаматовой. NEWSru.com. 27 июня 2012 года. 
  4. Иванова, Виктория (27 июня 2012 года). За Pussy Riot готовы заплатить Серебренников, Виктюк и Арабов. Известия. 
  5. Виктюк – жителям Донбасса: Если вы не считаете себя гражданами Украины, то оставьте Украину в покое. Гордон. 17 июня 2014 года. 
  6. Защита животных - это и защита людей. Новая газета. 29 января 2004 года. 
  7. Защитники прав животных не намерены прощаться с законом по защите животных от жестокости. За права человека. 10 апреля 2008 года. Архів оригіналу за 2016-04-24. 
  8. Театр імені Мосради/Сост. Валентин Школярова. М.: Мистецтво, 1985, — 294 с., Илл.
  9. Про Володимира Висоцького згадує Р. Г. Віктюк…
  10. а б в г д е ж и к л м Спільні постановки Л. А. Казакової з Романом Віктюком. Архів оригіналу за 11 січень 2011. Процитовано 24 лютий 2011. 
  11. Дороніна Т. Щоденник актриси Архівовано 5 січня 2011 у Wayback Machine.. М.: Вагріус, 1998 — ISBN 5-7027-0744-3 («Мій XX століття»). 2-е изд.: М.: Молода гвардія, 2006. — ISBN 5-235-02948-8
  12. Див, напр.: Заславський Г. Тріумф Тетяни Дороніної // Независимая газета. 2000. 15 грудня.
  13. Закінчилися зйомки фільму про Віктюка // Комерсант. 1993. 26 лютого.
  14. Трофименков М. Костянтин Лопушанський скинув з себе століття-вовкодав // Коммерсант-СПБ. 2001. 18 квітня.
  15. Физрук 4 сезон 15 серия смотреть онлайн. Физрук 4 смотреть онлайн бесплатно (ТНТ, 2017). Процитовано 2017-11-08. 

Посилання[ред. | ред. код]