Координати: 49°1′47″ пн. ш. 24°32′15″ сх. д. / 49.02972° пн. ш. 24.53750° сх. д. / 49.02972; 24.53750
Очікує на перевірку

Боднарів (Калуський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Боднарів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Рада Боднарівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA26060170030021440
Облікова картка картка 
Основні дані
Перша згадка 1442
Населення 2431
Площа 13,9 км²
Густота населення 174,89 осіб/км²
Поштовий індекс 77350
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°1′47″ пн. ш. 24°32′15″ сх. д. / 49.02972° пн. ш. 24.53750° сх. д. / 49.02972; 24.53750
Середня висота
над рівнем моря 		309 м
Водойми Луква
Найближча залізнична станція Боднарів
Місцева влада
Адреса ради 77350, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Боднарів, вул. Шевченка, 3
Карта
Боднарів. Карта розташування: Україна
Боднарів
Боднарів
Боднарів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Боднарів
Боднарів
Мапа
Мапа

CMNS: Боднарів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Боднарів.

Бо́днарів — село Калуського району Івано-Франківської області. Входить до складу Калуської міської громади.

Історія

[ред. | ред. код]

Дату заснування села неможливо встановити через відсутність писемних документів тої сивої давнини — львівський архів серед заходів колонізації спалили поляки в 1440 році. Боднарів належить до найдавніших сіл Галичини, родючі землі якої здавна були заселені слов'янським населенням і яка в VI ст. стала джерелом його розселення на Балкани. В ІХ ст. Галичина була охрещена Кирилом і Мефодієм, а в 981 р. внаслідок військового походу київського князя Володимира Святославича включена до складу Русі. Наявні ж документи з XV ст., і в них ми бачимо згадки про село. Дехто безпідставно трактує першу збережену згадку як дату заснування, хоча зміст згадки заперечує таке трактування. Перша згадка про село датується 1442 роком, коли на теренах села відбувалася битва, у якій була розгромлена татарська армія[1].

Згадується село 20 жовтня 1466 року в книгах галицького суду[2].

В 1578 році в селі було 2 великі землевласники: Беднарські мали 4 лани (72 га) оброблюваних земель, Сулятицькі — 1 лан (18 га).[3]

Хрест знесення панщини

1 січня 1875 року введена в дію Залізниця Ерцгерцога Альбрехта і відкрита станція Боднарів[4].

У 1889  р. був збудований костел, аналогічний збудованому в 1881 р. в Підмихайлі. До 1900 р. костел набрав аж 19 парафіян.

За переписом 1900 року в селі було 310 житлових будинків і 1613 жителів, за конфесіями: 19 римокатоликів, 1526 грекокатоликів і 68 юдеїв; етнічно: 87 поляків і 1526 українців (хоч 68 юдеїв записались поляками, все рівно залишились євреями, інших же 19 поляків уже були римокатоликами і більш подібними на поляків, тільки от питання: розмовляли вони польською чи українською мовою?), були 317 коней, 723 голови великої рогатої худоби і 346 свиней, селяни володіли 1186 га землі. А на землях боднарівського фільварку площею 180 га було 5 будинків і проживали 22 мешканці, за конфесіями: 3 грекокатолики і 19 юдеїв; етнічно: 3 українці і 19 поляків (отож, грекокатолики записались українцями, а юдеї — поляками), були 4 коні та 5 голів великої рогатої худоби. Загалом було 1366 га угідь (з них 1303 га оподатковуваних: 675 га ріллі, 456 га лук, 19 га садів, 67 га пасовищ і 86 га лісу).[5](нім.)

На початку серпня 1917 року під час поїздки у визволені від російського окупанта Підкарпаття і Буковини через село проїздив Цісар Карл I. Саме тут зупинився його потяг. Оскільки далі залізниця була зруйнована, він до Коломиї і Чернівців поїхав машиною. Потім він знову повернувся до села і від'їхав до Відня.[джерело?]

Боднарів був сільською ґміною Станиславівського повіту Станиславівського воєводства Польської республіки, а після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року — адміністративним центром ґміни Беднарув того ж повіту. В селі розміщувався відділок (постерунок) поліції, котрому підлягали також села Бринь, Майдан, Височанка і присілки Гутиська і Луквиця, а з 15 липня 1935 року — вся територія ґміни (9 сіл і присілки Гутиська, Зигмунтівка, Клепки, Комарівка, Луквиця, Остоя). Адміністрація ґміни і поліція вели насильну полонізацію[6]. Селяни протиставили згуртування і підйом національної свідомості, проти чого влада кинула всі сили: звільняли з роботи[7], ув'язнювали[8], забороняли українські громадські організації[9]. Громада спорудила двоповерхову школу в 1939 р., але не встигла викінчити через початок війни, тож перші учні пішли до неї лише в 1950-их роках[10].

На 1 січня 1939 року в селі проживало 2020 мешканців, з них 1770 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів (у кінці 1930-х перейшли на римо-католицький обряд), 10 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв[11]. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до тимчасового Боднарівського району, а з 17.01.1940 — до Галицького району. У вересні 1940 року в селі був зорганізований колгосп шляхом відбирання в селян майна і земель з недопусканням їх обробітку та засівання, що спричинило голод у 1941—1942 роках[12]; німці ж того року податки не збирали. Поляки перейшли на службу радянському режиму, а далі — гітлерівському[13], що і спричинило їх ультимативне виселення 8.03.1944 р. Взяттям і утриманням 26-28 липня 1944 р. Боднарова німцями був створений «Калуський казан», у якому були знищені відрізані частини Червоної армії.[14][15]

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Галицькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Мединя, Боднарів і Селище.[16]

Національна свідомість піднімала селян до боротьби проти окупантів у рядах ОУН-УПА[17], підняла згодом і до виборювання незалежності в рядах Народного Руху України. 9 березня 1990 р. відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[18]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2417 99.42%
російська 11 0.45%
білоруська 2 0.08%
румунська 1 0.05%
Усього 2431 100%

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
  • Найбільший у районі Будинок культури (клуб).
  • На окраїні села розташовані руїни заводу з переробки льону-довгунця.
  • Загальньоосвітня школа І-ІІІ ст.[19][20][21][22]
  • Дитячий навчальний заклад «Льонок» збудований у 1987 році[23], поєднує дитячий садок на 75 місць і початкову школу на 120 місць[24][25].
  • Фельдшерсько-акушерський пункт[26][27].
  • Залізнична станція в оточенні 140-річних каштанів.
  • Будинок культури
    Будинок культури
  • Пам’ятник Шевченку
    Пам’ятник Шевченку
  • Боднарівська ЗОШ І-ІІІ ст.
    Боднарівська ЗОШ І-ІІІ ст.
  • Історико-етнографічний музей
    Історико-етнографічний музей
  • Каплиця
    Каплиця
  • Стадіон
    Стадіон
  • Сільрада і пошта
    Сільрада і пошта
  • Старий цвинтар
    Старий цвинтар
  • ФАП
    ФАП
  • Прохідна льонозаводу
    Прохідна льонозаводу
  • Руїни льонозаводу
    Руїни льонозаводу

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

В селі є греко-католицька церква, зведена в 1994 році[28][29][30], є деканальною для Боднарівського протопресвітеріату[31]. Також є громади інших релігійних організацій.

Вулиці

[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[32]:

  • Антонович Мирослави[33]
  • провулок Береговий
  • Брищі
  • Василя Стефаника
  • Василя Стуса
  • Височана
  • Володимира Великого
  • Галицька[34]
  • Дрогомирецького Василя[35]
  • Дяченка
  • провулок Зелений
  • Івана Франка
  • Івасюка
  • Зарічна
  • Короля Данила[36]
  • Лесі Українки
  • Леся Мартовича
  • Луцького
  • Марка Вовчка
  • Миру
  • Михайла Грушевського
  • Молодіжна
  • Ольги Кобилянської[37]
  • Привокзальна
  • Романа Шухевича
  • Січових Стрільців
  • Степана Бандери
  • Тараса Шевченка
  • Травнева
  • Шкільна

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Дяченко Михайло Васильович, псевда: «Гомін», «Марко Боєслав» (1910—1952) — воїн, референт пропаганди ОУН-УПА, редактор багатьох повстанських журналів, поет. Нагороджений Срібним хрестом заслуги ІІ ступеня, а також посмертно пластовим Залізним хрестом заслуги. Йому, а також Олександру Луцькому, зведено пам'ятник[38].
  • Луцький Олександр Андрійович (псевда: «Довбня», «Богун», «Марко», «Беркут», «Богдан», «Андрієнко», «Клименко», «Боднар») — (16 жовтня 1910 — 13 листопада 1946, Київ) — діяч ОУН, організатор та командир половини УПА (тієї, що діяла на Галичині, Буковині, Закарпатті та Закерзонні) — Української Народної Самооборони та УПА-Захід.
  • Мирослава Антонович — діячка ОУН, педагог
  • Луцький Роман Михайлович — український актор, що, зокрема, виконав головну роль у фільмі «Сторожова застава»[39]
  • Розалія Петрівна Шуляр «Калина»(*24.01.1914—†24.01.1946) — підпільниця ОУН, керівник УЧХ Галицького району, якій Михайло Дяченко присвятив оповідання «Калина»[40]
  • Вислобіцький Петро Андрійович (*6.02.1940—†11.11.1998, м. Київ) — кандидат технічних наук, фахівець у сфері кріплення свердловин та надійності трубопроводів, автор 40 винаходів і понад 75 наукових робіт.[41]
  • Шумський Йосип Федорович (*20.12.1896 — †11.05.1939, с. Угринів Долішній) — старший десятник УСС, начальник станції в Боднарові в часи ЗУНР, далі 12 років очолював молочарню в Боднарові[42]
  • Микола Левкун — капітан нацгвардії, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.[43]
  • Юлія Луцька — срібна призерка чемпіонату України з легкої атлетики серед юніорів на дистанції 10 000 метрів зі спортивної ходьби.[44]

Працювали

[ред. | ред. код]
  • Луцький Микола Іванович — український самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог, учасник національно-визвольних змагань, січовий стрілець.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Боднарів (Калуський район) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 123. (пол.)
  2. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.314, № 3316 (лат.)
  3. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 92 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  4. ↑ Опубліковано світлини залізничних станцій Калуша і Боднарова кінця ХІХ століття. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
  5. ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
  6. ↑ Вибори 1939 року: під керівництвом і спостереженням польської поліції на українській землі
  7. ↑ Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 22, арк. 48
  8. ↑ Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 27, арк.96, 139
  9. ↑ Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 27, арк.146-150
  10. ↑ Шкільний довгобуд. У Боднарові вже 25 років ніяк не можуть побудувати новий навчальний заклад. ФОТО. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 17 лютого 2017.
  11. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 82, 122.
  12. ↑ О Дрогомирецький. Перший запис смерті від голоду в Боднарові з’явився навесні 1942 року. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  13. ↑ Протокол списаний дня 5.02.1944 в справі співпраці з Гестапо Кущоба Михайла — польського священика в Боднарові, Станіславівського повіту. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016.
  14. ↑ О Дрогомирецький. Калуський казан. Історія про чергову ганьбу Червоної армії. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  15. ↑ У Калуші демонтують ще один барельєф радянської епохи — медсестерам Клюєвій та Гусєвій
  16. ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019.
  17. ↑ Іван ЖИРИК. Життя, офіруване Україні. — «Галичина», 01 лютого 2018 року. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  18. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  19. ↑ Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  20. ↑ Боднарівський сільський голова про недобудовану школу. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  21. ↑ Кабмін виділив 5 млн гривень на об'єкти Калуського і Галицького районів. ПЕРЕЛІК. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 24 травня 2017.
  22. ↑ Школу в Боднарові добудують за 93 млн гривень. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 1 жовтня 2020.
  23. ↑ Будівлю колишнього дитсадка у Боднарові виставили на продаж
  24. ↑ Директор розвитку ООН в Україні Янтомас Хімстра із робочим візитом побував у селі Боднарів
  25. ↑ «Ініціативи села Боднарів» отримали сертифікат про успішне завершення мікропроекту. Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  26. ↑ Боднарівський ФАП переселився
  27. ↑ На будівництво амбулаторії в Боднарові передбачили 3 млн гривень
  28. ↑ Парафія «Введення в храм Пресвятої Богородиці» з Боднарева відсвяткувала 20-річчя
  29. ↑ Краєзнавців вразив дзвін-сигнатурка Фельчинських у Боднарові. ФОТО. — «Вікна», 2018.07.05. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.
  30. ↑ Перший іконостас Василь Диндин створив для церкви в Боднарові. ФОТО
  31. ↑ Боднарівський протопресвітеріат[недоступне посилання]
  32. ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012.
  33. ↑ У селах Калуської громади деколонізували назви 13 вулиць
  34. ↑ На Калущині розпочали капремонт дороги Залуква — Бондарів. ФОТО
  35. ↑ На передовій загинув військовий із Боднарова Василь Дрогомирецький.
  36. ↑ 124 мешканці сіл Калуської громади голосували в інтернеті за перейменування вулиць.
  37. ↑ В селі Боднарів пошкоджено автомобільну дорогу — проїзд обмежений
  38. ↑ Двох знаменитих земляків пошанували у Боднарові з нагоди їх 100-річчя від дня народження. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 18 січня 2016.
  39. ↑ До Боднарівської школи завітав відомий український актор. ФОТО. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
  40. ↑ Бойчук З. О. У серці мали те, що не вмирає : художньо-публіцистичне видання. — Івано-Франківськ : Сіверсія МВ, 2005. — С. 91-176. — 224 с. — 1000 екз. — ISBN 966-7515-31-3.
  41. ↑ Професіонали галузі (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018.
  42. ↑ Петро АРСЕНИЧ. Січові стрільці в боротьбі за волю України. — «Галичина», 05 серпня 2014 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
  43. ↑ Капітану Нацгвардії з Боднарова протезують у США обидві кінцівки
  44. ↑ Легкоатлетка Юлія Луцька з Боднарова виступить на чемпіонаті Європи та світу. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]


Івано-Франківська область Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боднарів_(Калуський_район)&oldid=42762425