Братусь Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Дмитрович Братусь
Василь Дмитрович Братусь
Братусь Василь Дмитрович.jpg
Народився 26 грудня 1916 (8 січня 1917)(1917-01-08)
селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан
Помер 11 жовтня 2008(2008-10-11) (91 рік)
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Alma mater Київський медичний інститут
Куйбишевська військово-медична академія
Галузь наукових інтересів хірургія
Заклад Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Науковий керівник М. Н. Ахутін, М. І. Коломійченко
Відомий завдяки: міністр охорони здоров'я УРСР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Премія НАН України імені О. О. Богомольця

Василь Дмитрович Братусь (* 26 грудня 1916 (8 січня 1917)(19170108), селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан — † 11 жовтня 2008 р.) — член-кореспондент Академії медичних наук України, обраний 1993 р. за спеціальністю хірургія, член-кореспондент НАН України (1974 р.), доктор медичних наук (1962 р.), професор (1963 р.), лауреат премії ім. 0. 0. Богомольця НАН України (1968 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р.), Заслужений діяч науки (1988 р.), професор кафедри факультетської хірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 8 січня 1917 року в селищі Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан. Дитинство минуло в селі Рогозів Бориспільського району. З четвертого курсу Київського медичного інституту Братуся, було переведено 1939 року в новоорганізовану в Куйбишеві Військово-медичну академію, яку закінчив 1940 р. У фінській кампанії він брав участь як лікар лижного батальйону. Як кадровий армійський хірург пройшов другу світову війну.

1947 року успішно захищає кандидатську дисертацію, згодом стає доцентом Київського інституту удосконалення лікарів. Впродовж 19571959 — директор цього інституту. З 1959 до 1966 був ректором Київського медичного інституту[1]

В 1962 р. захистив докторську дисертацію «Хірургічне лікування термічних опіків». Учень професорів М. Н. Ахутіна, М. І. Коломійченко. З 1963 — завідуючий кафедрою Київського медичного інституту.

Талант науковця, педагога й організатора не залишився не поміченим. Василя Дмитровича запрошують на роботу до Міністерства охорони здоров'я УРСР. Спочатку він працює начальником управління навчальних медичних закладів, згодом стає заступником міністра, а впродовж 19541956 та 19691975 — міністр охорони здоров'я УРСР.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Автор 458 наукових праць, в тому числі 12 монографій, присвячених хірургічному лікуванню захворювань органів травлення, особливо виразкової хвороби і холециститів, опіків, історії розвитку медичної науки і охорони здоров'я в Україні. 15 праць опубліковані в зарубіжних виданнях, 8 авторських свідоцтв. Підготував 4 докторів та 14 кандидатів медичних наук.

Основні наукові праці:

  • «Термические ожоги» (1963 р.);
  • «Острые желудочные кровотечения» (1971 р.);
  • «Интенсивная терапия в неотложной хирургии» (1980 р.);
  • «На пути к антисептике и обезболиванию в хирургие»(1985 р.);
  • «Геморрагический шок» (1989 р.).
  • Автор книги «Спогади про минуле, погляди на сучасне» (2007 р.)

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Депутат Верховної Ради УРСР 4-го та 8-го скликань.

Член Правління міжнародного товариства хірургів. З 1974 року заступник голови Правління Республіканського наукового товариства хірургів, член редколегії журналу «Клиническая хирургия». Протягом 30 років працював на громадських засадах президентом медичної секції Українського товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.

1956 року був делегатом Української РСР на XIII сесії ООН у Нью-Йорку, тричі виступав із доповідями. За його ініціативи на ХІІІ сесії ООН 1959 рік було оголошено Міжнародним роком здоров'я.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]