Булгарські мови

Булгарські мови (огурські мови, r-тюркські мови) — тюркська мовна група імовірно найдавнішої формації. Протиставлені всім іншим тюркським за рядом ознак. У деяких класифікаціях (наприклад, у М. М. Поппе) вважаються перехідною ланкою від тюркських до монгольських.

Класифікація

• Алтайські мови
  • Тюркські мови
    • Булгарські мови
      • Булгарська мова †
        • Волзько-камська булгарська мова †
        • Дунайська булгарська мова †
      • Гунська мова †
      • Тюрксько-аварська мова †
      • Хозарська мова †
      • Чуваська мова

† — мертва мова.

Мало що відомо про будь-який точний взаємозв'язок між цими мовами, й наразі є предметом суперечки чи може бути чуваська мова дочірньою до будь-якої з цих мов або просто має сестринський до них стосунок (Johanson 1998).

Особливості

До фонетичних особливостей булгарської групи можна віднести наступне:

• збереження відмінностей між довгими і короткими голосними;
• оригінальний вокалізм;
• пом'якшення в ряді позицій звуків s і t (у сучасній чуваській шиплячі рефлекси);
• ротацизм — зміна пратюркського ŕ на r ;
• ламбдаїзм — зміна пратюркського ł на l у закритому складі, и на š у відкритому — в сучасній чуваській зберігається значна кількість етимологічних дублетів;
• збереження протиставлення ŕs і ŕ і łč та ł — в інших тюркських ŕs збігається з ŕ, а łč з ł.
• реалізація в залежності від позиції пратюркського-d-у вигляді-j-(у сучасній чуваській зберігається, зливається з голосними або переходить в-v-) або-z-, можливо, також-d-(ймовірно, в хазарській); зміна - z->-r-(другий ротацизм) пізніший.

У сучасній чуваській також відбулися такі фонетичні процеси: збіг i, ɨ і ü, огублення a в першому складі, оглушення початкових дзвінких, одзвончення слабких глухих, зміна q> x (останнє спостерігалося вже у волзько-камській).

• Граматичні особливості:

• відсутність закінчення-lar у множині (зберігаються пережитки у вигляді-ar, що вказують на спочатку складовий характер-lar) - у сучасній чуваській вживається закінчення-sem (по діалектам-sam);
• збіг давального та знахідного відмінку;
• найпослідовніше розрізнення основ на голосний, у тому числі на редукований ə, і на приголосний, при обмеженості використання показника присвійності-sɨ;
• показники присвійності, що передують числовим.

Література

• Н. Н. Поппе. О родственных отношениях чувашского и тюрко-татарских языков. Чебоксары, 1925.

Ресурси Інтернету

• https://web.archive.org/web/20120605145058/http://multitree.linguistlist.org/codes/bolg