Мова тюрки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мова тюрки
ترکی
Регіон Середня Азія, Поволжя, Каспійський регіон, Приуралля, Кавказ, Крим, Мала Азія
Носії мертва мова
Писемність арабське письмо
Класифікація

Алтайські мови

Тюркські мови
Уйгурські мови
Карлуцькі мови
Офіційний статус
Коди мови

Тюрки́тюркська літературна мова, використовувана на письмі від XIII до початку XX століття представниками здебільшого тюркських народів[1].

Виникнення та розвиток[ред. | ред. код]

Мова тюрки виникла на основі (карлуцько-хорезмійських) мов[2].

Попри наявність кількох регіональних варіантів, існувала певна єдність мови тюрки. Ця єдність була насамперед обумовлена:

  • близькістю тюркських мов одна до одної;
  • активними культурно-мовними взаємозв'язками між різними тюрксько-ісламськими ареалами;
  • використанням літер мови фарсі, тобто перської писемності, що виникла з арабської, у якій голосні звуки графічно не відображалися повністю, тому те саме слово в різних регіонах читалося варіативно, відповідно до місцевої вимовної традиції;
  • великим обсягом арабо-перських лексичних запозичень[3].

Регіональні варіанти тюрки[ред. | ред. код]

Регіональні варіанти тюрки й тюркські мовні ареали, що перебували під впливом цієї мови:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Мовою тюрки написано такі твори тюркської літератури, як-от: поема «Кийсса-і Йосиф» Кул Галі, «Гулістан бит-тюрки» Сейфа Сараї, «Мухаббат-наме» ал-Хорезмі, «Хосров і Ширін» Кутба, «Нахдж ал-фарадис» Махмуда ас-Сараї ал-Булгарі, «Історяя пророків» Рабгузі, «Төхфеї мердан» і «Нури-Содур» Мухамед'яра та багато інших.

У художній літературі й різноманітних царинах суспільного життя мова тюрки активно функціонувала до початку XX століття.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тюркские языки. Языки мира (статті «Чагатайский язык» и «Тюрки язык»)
  2. Тенишев Э. Р. Язык межнационального общения золотоордынской эпохи
  3. Закиев М. З. Татары: проблемы истории и языка — Казань, 1995 г. Архів оригіналу за 21 січень 2007. Процитовано 21 січень 2007. 

Література[ред. | ред. код]

Казембек А. К. Общая грамматика турецко-татарского языка…, обогащенное многими новыми филологическими исследованиями автора, 2 издание, испр. и доп., 1846.