Мова тюрки
| Мова тюрки | |
|---|---|
| ترکی | |
| Поширена в |
 Узбекистан,  Казахстан,  Туркменістан,  Киргизстан і  Росія |
| Регіон | Середня Азія, Поволжя, Каспійський регіон, Приуралля, Кавказ, Крим, Мала Азія |
| Носії | мертва мова |
| Писемність | арабська абетка |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
Тюрки́ — тюркська літературна мова, використовувана на письмі від XIII до початку XX століття представниками здебільшого тюркських народів[1].
Виникнення та розвиток[ред. | ред. код]
Мова тюрки виникла на основі (карлуцько-хорезмійських) мов[2].
Попри наявність кількох регіональних варіантів, існувала певна єдність мови тюрки. Ця єдність була насамперед обумовлена:
- близькістю тюркських мов одна до одної;
- активними культурно-мовними взаємозв'язками між різними тюрксько-ісламськими ареалами;
- використанням літер мови фарсі, тобто перської писемності, що виникла з арабської, у якій голосні звуки графічно не відображалися повністю, тому те саме слово в різних регіонах читалося варіативно, відповідно до місцевої вимовної традиції;
- великим обсягом арабо-перських лексичних запозичень[3].
Регіональні варіанти тюрки[ред. | ред. код]
Регіональні варіанти тюрки й тюркські мовні ареали, що перебували під впливом цієї мови:
- золотоординський середньоазійський (карлуцько-хорезмійський) — карлуцько-хорезмійський (узбецький, уйгурський);
- золотоординський кипчацький (арало-каспійський) — кипчацько-ногайський (каракалпацький, казахський, кипчацько-узбецький), киргизько-кыпчацький (киргизький);
- золотоординський східноогузький — східноогузький (туркменський, хорезмський (діалект узбецької мови), хорасансько-тюркський);
- золотоординський поволзький — кипчацько-булгарський (татарський, башкирський);
- північнокавказький — кипчацький (кумицький, карачаєво-балкарський), кипчацько-огузька (північна сельджуцька) — північний азербайджанський; кипчацько-ногайський (ногайський);
- малоазійський — південний огузо-сельджуцький (турецький);
- кримський — кримськотатарські ареали огузо-сельджуцький, кипчацько-булгарський, кипчацько-ногайський залежно від діалекту.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Мовою тюрки написано такі твори тюркської літератури, як-от: поема «Кийсса-і Йосиф» Кул Галі, «Гулістан бит-тюрки» Сейфа Сараї, «Мухаббат-наме» ал-Хорезмі, «Хосров і Ширін» Кутба, «Нахдж ал-фарадис» Махмуда ас-Сараї ал-Булгарі, «Історяя пророків» Рабгузі, «Төхфеї мердан» і «Нури-Содур» Мухамед'яра та багато інших.
У художній літературі й різноманітних царинах суспільного життя мова тюрки активно функціонувала до початку XX століття.
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тюркские языки. Языки мира (статті «Чагатайский язык» и «Тюрки язык»)
- ↑ Тенишев Э. Р. Язык межнационального общения золотоордынской эпохи. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.
- ↑ Закиев М. З. Татары: проблемы истории и языка — Казань, 1995 г. Архів оригіналу за 21 січня 2007. Процитовано 21 січня 2007.
Література[ред. | ред. код]
Казембек А. К. Общая грамматика турецко-татарского языка…, обогащенное многими новыми филологическими исследованиями автора, 2 издание, испр. и доп., 1846.
| |||||||||||||||||