Кипчацькі мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тюркські мови:
   Кипчацькі мови

Кипча́цькі мо́ви (англ. Kipchak (Kypchak, Qypchaq) languages) — група тюркських мов алтайської мовної сім'ї мов. Поширені в Східній Європі та Середній Азії, на північному заході тюркомовного світу. Назва походить від тюркського імені середньовічних кочовиків-половців — «кипчаки». Інші назви — північноза́хідні тю́ркські мо́ви (англ. Northwestern Turkic languages), тау-група, половецька група.

Класифікація[ред.ред. код]

  1. Алтайські мови
    1. Тюркські мови
      1. Власне тюркські мови
        1. Кипчацькі мови (Північнозахідні тюркські мови)
          1. Кипчацько-булгарські мови (Булгаро-кипчацькі; Повлозько-кипчацькі мови)
            1. Башкирська мова
            2. Старотатарська мова
            3. Татарська мова
          2. Кипчацько-киргизькі мови (Киргизо-кипчацькі; Киргизькі мови)
            1. Киргизька мова
            2. Південноалтайська мова
          3. Кипчацько-ногайські мови (Ногайсько-кипчацькі; Ногайські мови)
            1. Алабугатсько-ногайська мова
            2. Астрахансько-ногайська мова
            3. Казахська мова
            4. Каракалпацька мова
            5. Ногайська мова
            6. Сибірсько-татарська мова
            7. Узбецько-ногайська мова
            8. Фергано-кипчакська мова
            9. Юртовсько-ногайська мова
          4. Кипчацько-половецькі мови (Половецько-кипчацькі; Половецькі мови)
            1. Вірмено-кипчацька мова
            2. Караїмська мова
            3. Карачаєво-балкарська мова
            4. Кримськотатарська мова
            5. Кримчацька мова
            6. Кумицька мова
            7. Мамлюцько-кипчацька мова
            8. Половецька мова
            9. Урумська мова

Кримськотатарська і урумська мова займають проміжне положення між кипчацькими і огузькими мовами (ряд діалектів є кипчацько-половецькими, ряд — огузькими за походженням, літературна норма має змішаний характер).

Галерея[ред.ред. код]

Map-Kypchak Language World.png
Lenguas Kypchak-Bolgar.png
Lenguas cumano-nogaya.png
Lenguas Kypchak-Cumano.png
Кипчацькі мови Кипчацько-булгарські Ногайські та киргизькі Кипчацько-половецькі
   Кипчацько-булгарські мови
   Ногайські та киргизькі мови
   Кипчацько-половецькі мови
   Татарська мова
   Башкирська мова
   Чулимська мова
   Казахська мова
   Киргизька мова
   Каракалпакська мова
   Ногайська мова
   Кумицька мова
   Караїмська мова
   Карачаєво-балкарська мова
   Кримськотатарська мова
   Урумська мова

Особливості[ред.ред. код]

Кипчацькі мови мають низку особливостей, через які лінгвісти класифікують їх сукупно. Деякі з цих особливостей є спільними з іншими тюркськими мовами, інші є унікальними, властиві лише кипчацьким мовам.

Загальнотюркські риси
  • Зміна прототюркського *d на /j/. Наприклад:
hadaq > ajaq «ступня»
  • Втрата первинного звуку *h. Наприклад:
hadaq > ajaq «ступня»
Унікальні риси
olor — olar «їх»
jetti > ʒetti «сім»
  • Дифтонги в останньому складі * /ɡ/ й * /b/. Наприклад:
taɡ > taw «гора»
sub > suw «вода»

Загальні відомості[ред.ред. код]

Поволзько-кипчацка спільність визнається не всіма вченими, існує альтернативна точка зору, відповідно до якої, татарська мова є половецько-кипчацькою, а башкирська — ногайсько-кипчацькою (саме така точка зору сформульована у книзі «Порівняльно-історична граматика тюркських мов. Регіональні реконструкції» за редакцією Е. Р. Тенішева).

Половецько-кипчацька підгрупа поділяється низкою дослідників на дві підгрупи, в першу з яких входять караїмська і кримськотатарська мови разом з усіма етнолектами, а в другу решта (кумицька, карачаєво-балкарська і вимерлі вірмено-кипчацька і мамлюксько-кипчацька)[1][2].

Також як кипчацькі розглядаються киргизько-кипчацькі мови — південноалтайська, фергансько-кипчацька і киргизька мови. Традиційно об'єднуються перш за все з ногайськими, але це вже в плані глоттохронологіі помилково: киргизько-кипчацький мовний тип сформувався раніше поділу залишившигося кипчацького ареалу на поволзький, половецький і ногайський ареали, ногайський мовний тип, навпаки, є пізнішим з кипчацьких.

Давньокиргизька (єнісейсько-киргизька) мова належала до хакасько-алтайської групі східної гілки тюркських мов, фахівці, що виводять киргизько-кипчацьку групу з давньокиргизскої, дотримуються точки зору, відповідно в процесі асиміляції сучасні киргизько-кипчацькі мови придбали чимало рис (лексичних і граматичних) сусідньої казахської мови, що і дає підставу сучасним лінгвістам зараховувати ці мови до кипчацьких.

Кипчацькі мови поширені по всій Росії від Балтики і Причорномор'я до Кавказу та Уралу аж до Сибіру, а також у Казахстані, Киргизії, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані. Чисельність мовців перевищує двадцять мільйонів.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Johanson, Lars; Csató, Éva Ágnes. The Turkic Languages. London: Routledge, 1998. ISBN 0-415-08200-5.
  • Menges, Karl H. The Turkic Languages and Peoples (2nd ed.). Wiesbaden: Harrassowitz, 1995. ISBN 3-447-03533-1.
  • Баскаков Н. А., Баскаков А. Н. Современные кыпчакские языки / Отв. ред. Д. С. Насыров. — Нукус: Каракалпакстан, 1987.
  • Языки Мира. Тюркские языки / Отв. ред. Тенишев Э. Р. — Бишкек: Кыргызстан, 1997. (репринт: Москва: Индрик, 1997 ISBN 5-85759-061-2)
  • Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков: Региональные реконструкции / Отв. ред. Тенишев Э. Р. — Москва, 2002.
  • Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие. Том I. Каталог и тексты памятников армянским письмом. — Алматы: Дешт-и-Кыпчак, 2002.
  • Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие. Том II. Памятники духовной культуры караимов, куманов-половцев и армяно-кыпчаков. — Алматы: Баур, 2007.
  • Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие. Том III. Кыпчакский словарь. — Алматы: Баур; КАСЕАН, 2010.

Посилання[ред.ред. код]