Бутусов Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Михайло Бутусов
Михайло Бутусов.jpg
Особові дані
Повне ім'я Михайло Павлович Бутусов
Народження 18 червня 1900(1900-06-18)
  Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 11 квітня 1963(1963-04-11) (62 роки)
  Ленінград, РРФСР, СРСР
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1917—1923
1924—1926
1927—1930
1931—1936
СРСР «Унітас» (Петроград)
СРСР Виборзький район «А»
СРСР «Харчовики» (Ленінград)
СРСР «Динамо» (Ленінград)



7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1924—1925 СРСР СРСР 2 (3)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1937—1938
1939—1940
1940—1941
1942—1945
1946
1947
1948—1953
СРСР «Динамо» (Ленінград)
СРСР «Динамо» (Тбілісі)
СРСР «Динамо» (Київ)
СРСР «Динамо» (Ташкент)
СРСР «Зеніт» (Ленінград)
СРСР «Динамо» (Київ)
СРСР «Динамо» (Ленінград)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Михайло Павлович Бутусов (* 5 (18) червня 1900(19000618), Санкт-Петербург — † 11 квітня 1963, Ленінград) — радянський гравець у футбол і хокей з м'ячем, футбольний тренер і функціонер. Один з найкращих футболістів Радянського Союзу у довоєнний час. Грав за збірні Ленінграда, РРФСР та СРСР як з футболу так і з хокею з м'ячем. Заслужений майстер спорту СРСР (з 1934). Орден «Знак Пошани» (1957). Брат Василя Бутусова.

Життєпис[ред.ред. код]

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

Усю кар'єру провів у ленінградських (петроградських) командах. У футбол почав грати в 1912 р. у Петербурзі в команді «Унітас», виступав за команди Фінської залізниці.

Учасник громадянської війни 1918—1920 років.

У 1917—1923 рр. виступав за першу команду «Унітасу» (Петроград), у 1924—1926 рр. — за «Спартак» Виборзький район «А» Ленінграда, потім протягом 1927—1930 рр. — за «Харчовики» (Ленінград) і за «Динамо» (Ленінград) — з 1931 по вересень 1936 року. У «Спартаку», «Харчовиках» і «Динамо» був капітаном команди.

У вищій лізі СРСР провів за «Динамо» (Ленінград) 6 ігор.

Входив до складу збірної СРСР у 1924—1934 рр. (7 ігор, 4 голи), але збірна проводила тоді лише неофіційні поєдинки, які не були визнані ФІФА. У 1924 році під час першого міжнародго матчу збірної СРСР був капітаном і забив перший гол збірної. Входив до складу збірної Петрограду/Ленінграду у 1918—1935 роках. Учасник поїздок збірної РРФСР по Скандинавії, Німеччині й Естонії в 1923 році, де забив 57 м'ячів; матчів збірної Ленінграда зі збірною Праги в 1923 році.

Був капітаном збірної Радянського Союзу, збірної Ленінграда (1930—1935), збірної РРФСР (1929—1934).

Фіналіст чемпіонату СРСР 1924 і 1932, віце-чемпіон СРСР 1935, чемпіон РРФСР 1924, і 1932, чемпіон Ленінграда 1928, 1929, 1931, 1933 та 1935 рр.

У 1926 році в опитуванні газети «Червоний спорт», яке визначило 10 найкращих футболістів країни, визнаний другим після Миколи Соколова найсильнішим гравцем Радянського Союзу. Також у неофіційних списках журналу «Фізкультура і спорт» був під № 1 у «44-х найкращих» 1928 і «33-х найкращих» 1930 років.

Добре грав у хокей з м'ячем, був центральним нападником. Виступав за збірну Петрограда/Ленінграда (1918—1936), збірну РРФСР (1922—1929), збірну СРСР (1928 рік). Чемпіон СРСР з хокею з м'ячем 1928, віце-чемпіон 1933, третій призер 1936; переможець зимової світової робочої спартакіади 1928 в Осло (Норвегія).

Стиль гри[ред.ред. код]

Грав на позиції центрального нападника. Був чудовим організатором гри, славився високою технікою, точними і сильними ударами. Коронний удар по м'ячу — з льоту з розворотом корпуса.

Тренерська діяльність[ред.ред. код]

Головний тренер «Динамо» (Ленінград) протягом 1937—1938 і 1948—1953 років, «Динамо» Тбілісі (липень 1939 — липень 1940), «Динамо» Київ (вересень 1940 — червень 1941), Динамо (Ташкент) і збірної Узбецької РСР (1942—1945), «Спартака» Ленінград (1945), «Зеніта» Ленінград (1946) і знову київського «Динамо» (1947).

Під його керівництвом «Динамо» (Тбілісі) стало віце-чемпіоном Радянського Союзу у 1939 і 1940 роках, а київське Динамо після провального сезону 1946 (останнє місце у турнірній таблиці) піднялося на 4-те місце в сезоні 1947.

Працював начальником Навчально-спортивного відділу Ленінградської міської ради «Динамо» у 1954—1963 рр. Був заступником голови президії ленінградської Секції (пізніше — Федерації) футболу, членом президії Секції (пізніше — Федерації) футболу СРСР у 1954—1963 роках, членом тренерської ради Ленінграда.

Писав для спортивної преси. Автор брошури «Футбол у СРСР» (Ленінград, 1961).

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1957).

Джерела[ред.ред. код]