Пузач Анатолій Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Пузач
Пузач Анатолій Кирилович.jpg
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Кирилович Пузач
Народження 3 червня 1941(1941-06-03)
  селище Красний Кут
(Саратовська область), Росія
Смерть 19 березня 2006(2006-03-19) (64 роки)
  Київ
Зріст 171 см
Вага 70 кг
Прізвисько «Чайник» (за велику голову)
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1957–1959

1960

1961–1964

1965–1973
«Прогрес» (Бердичів)
(любителі)
«Полісся» (Житомир)
(клас «Б»)
СКА (Львів)
(клас «Б»)
«Динамо» (Київ)






215 (49)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1969–1972 СРСР СРСР 14 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1991
1992
1992/93
СРСР «Динамо» (Київ)
Україна «Динамо»
«Динамо»
5
2
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2008.

Анатолій Пу́зач (3 червня 1941, селище Красний Кут, Саратовська область, Росія — 19 березня 2006, Київ) — радянський та український футболіст і тренер. Заслужений майстер спорту. Заслужений тренер України. Увійшов до історії, як учасник першої заміни на чемпіонатах світу з футболу (1970).

Життєпис[ред. | ред. код]

Перші ігри проводив за команду заводу «Прогрес» у Бердичеві. Потім виступав за «Полісся» та львівський СКА. У 1964 р. став найкращим бомбардиром української зони класу «Б», забивши 35 голів із командних 59 львівського СКА. Цього ж року львів'яни дійшли до чвертьфіналу Кубка Радянського Союзу. Восени 1964 збірна найкращих гравців класу «Б» провела товариські матчі проти «Динамо» (Київ) (1:2, 2:2) і після тих ігор швидкого нападника з добрим ударом взяли до Києва.

У першому ж чемпіонаті (1965) нападник «Динамо» зумів отримати аж дві нагороди — срібну медаль за 2-ге місце у чемпіонаті СРСР та титул чемпіона у турнірі дублерів. За правилами гравець повинен був зіграти принаймні 50 % ігор, щоб отримати медаль, а Пузач зіграв рівно по половині матчів за «основу» та «дубль». У кінці 60-х Пузач став одним з ключових гравців команди у нападі. Він грав більше на правому боці атаки і прославився швидкими ривками, несподіваними ударами без підготовки. Партнери (в «динамівському» нападі тоді виступали, зокрема, Віталій Хмельницький, Олег Базилевич, Віктор Серебрянников, Анатолій Бишовець та Андрій Біба) цінували Анатолія Пузача за добре бачення поля та вміння віддати пас у потрібний час.

У першості 1968 Пузач став найкращим голеадором команди, забивши 11 голів. Наступного року нападник дебютував у «сборной» у товариській грі з НДР у Ляйпциґу — 25 липня 1969 року. У цьому ж матчі він відзначився першим голом.

На чемпіонаті світу з футболу 1970 у Мексиці ФІФА вперше дозволила проводити заміни протягом гри. У другому таймі матчу вікриття Мексика — СРСР (31 травня 1970) Анатолій Пузач замінив Віктора Серебрянникова й, таким чином, увійшов до історії, як учасник першої заміни на мундіалях.

Сезон 1973 став останнім у ігровій кар'єрі Пузача. Тоді в «Динамо» вже забивав новий лідер атак — Олег Блохін. У вересні 1973 року до Києва з Дніпропетровська приїхав Валерій Васильович Лобановський — у новому чемпіонаті 1974 Пузач вже входив до тренерського штабу Лобановського. До осені 1990 Анатолій Пузач був асистентом, а після від'їзду Лобановського на Близький Схід очолив «Динамо» Київ.

Перший сезон під орудою Пузача для «біло-синіх» виявився провальним — чвертьфінал Кубка Кубків УЄФА поряд з п'ятим місцем в останньому розіграші Чемпіонату СРСР і лише 1/16 розіграшу Кубка СРСР. Наступний сезон виявився своєрідним «дежавю» — вдалий виступ в Європі (чвертьфінал Кубка Європейських чемпіонів) і невдалий виступ в Україні (2 місце в чемпіонаті і лише 1/4 фіналу Кубка України). Після проваленого єврокубкового сезону в наступному сезоні і невдалого старту в чемпіонаті, Анатолія Кириловича звільнили з посади.

Анатолій Пузач повернувся до футболу після приїзду Лобановського у 1997 р. — співпраця тривала до 2001 року, коли продовжувати роботу асистентові завадили серйозні проблеми зі здоров'ям. Видатний футболіст і тренер помер після тривалої хвороби 19 березня 2006 року.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]