Ідзковський Антон Леонардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Антон Ідзковський
Anton Idzkovsky.jpg
Особові дані
Повне ім'я Антон Леонардович Ідзковський
Народження 29 грудня 1907(1907-12-29)
  Російська імперія м. Київ, Російська імперія
Смерть 24 січня 1995(1995-01-24) (87 років)
  Україна м. Київ, Україна
Зріст 174 см
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1926-1927
1928-1941
1942-1943
1944-1945
СРСР Совторгслужбовці (Київ)
СРСР «Динамо» (Київ) [1]
СРСР «Динамо» (Казань)
СРСР «Динамо» (Київ) [2]

74 (-107)

13 (-24)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1934 СРСР СРСР 1 (-1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1946
СРСР «Динамо» (Київ)
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Анто́н Ідзко́вський (*29 грудня 1907, м. Київ — †24 січня 1995, м. Київ) — колишній радянський футболіст, воротар. Заслужений майстер спорту (1945). Заслужений тренер України (1961).

Біографія[ред. | ред. код]

Футболом Антон Леонардович зацікавився у школі № 79, що в столиці України, де був помічений представником новоствореної команди «Совторгслужбовці». Для періоду НЕПу потрапити в неї було великою вдачею — все-одно, що зараз підписати багатомільйонний контракт з фінансово могутнім клубом. Навесні 1926 року 18-річний Ідзковський став «першим номером» цього колективу, а через два сезони отримав запрошення до київського «Динамо».
Закоханий у футбол до самозабуття, юний воротар привчив себе до жорстокої самодисципліни. Він розробив спеціальні вправи, які на його думку мали сприяти розвитку реакції, координації, спритності, гнучкості, та годинами займався за індивідуальною програмою. До речі, антропометричні дані Антона Леонардовича були зовсім не воротарськими, так що самопідготовка, яку він собі вчинив, відіграла дуже важливу роль.
Ідзковський увійшов до найпершого списку найкращих футболістів СРСР, який опублікували у 1933 році. Він вирізнявся швидкістю реакції, ефектними стрибками та вважався прибічником традицій старої воротарської школи.
7 серпня 1934 року Ідзковський провів єдиний матч у складі збірної СРСР проти національної команди Туреччини, який носив неофіційний характер та закінчився перемогою радянських футболістів з рахунком 2:1.
А 1935 року у складі збірної УРСР, до якої входило чимало динамівців, мав брати участь у матчі проти професійного французького клубу «Ред Стар Олімпік», однак захворів і місце у воротах зайняв Микола Трусевич [3].
Під час війни Антон Леонардович певний час виступав за казанську команду «Динамо».
А після закінчення Великої Вітчизняної Ідзковський жив у Києві на вулиці Фучика, працював у «Динамо», ФШМ (Київ) та Федерації Футбола України.
Незадовго до смерті саме він сприяв появі у пресі фотознімка, що розвінчував легенду про «матч смерті» між київськими футболістами та німецькими окупантами у 1942 році.
Як тренер Антон Леонардович підготував таких відомих українських голкіперів як Олег Макаров, Євген Лемешко та Віктор Банніков.

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні
Індивідуальні

Участь у кінематографі[ред. | ред. код]

Кажуть, що Антон Леонардович слугував прототипом Антона Кандідова — головного героя книги «Воротар республіки» [5] відомого радянського письменника Лева Кассіля. Точного підтвердження цьому немає: хіба що імена збігаються.
Влітку 1936 року до Києва завітала група кіностудії «Ленфільм», що знімала фільм «Воротар» за мотивами вказаного роману. Головний режисер запросив основного голкіпера київського «Динамо» допомогти у навчанні воротарській майстерності актора Григорія Плужника, що виконував роль Антона Кандідова. А як вдячність довірив Ідзковському невелику роль голкіпера закордонної команди «Буйволи». Так гра Антона Леонардовича збереглася на кіноплівці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Згідно з даними сайту статистики КЛІСФ
  2. Згідно з даними сайту статистики КЛІСФ
  3. Перелом у спортивній біографії Трусевича[недоступне посилання з червень 2019]
  4. 50 найкращих. "Динамо" (частина перша)
  5. Переглянути книгу "Воротар республіки". Архів оригіналу за 4 вересень 2009. Процитовано 27 серпень 2011. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]