Соловйов В'ячеслав Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
В'ячеслав Соловйов
Особові дані
Повне ім'я В'ячеслав Дмитрович
Соловйов
Народження 14 січня 1925(1925-01-14)
  станція Вешняки,
Московська губернія,
СРСР
Смерть 7 вересня 1996(1996-09-07) (71 рік)
  Москва
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція нападник
півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1944–1945  «Локомотив» М 0 (0)
1946–1952  ЦБРА 125 (38)
1952–1953  МВО 5 (0)
1953–1954  «Торпедо» М 16 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1954–1957  «Крила Рад» Кб
1959–1962  «Динамо» К
1962–1964  СРСР (олімп.)
1963–1964  ЦСКА
1965–1966  «Динамо» М
1967–1968  «Динамо» Тб
1969–1971  «Динамо» Лд
1972–1975  «Пахтакор»
1980–1983  «Динамо» М
1985  «Нефтчі»
1987–1988  «Таврія»
1991  «Алга»
1992  ЦСКА (Ташкент)
Звання, нагороди
Нагороди

Орден «Знак Пошани»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

В'ячеслав Дмитрович Соловйов (нар. 14 січня 1925, станція Вешняки, Московська губернія, СРСР — пом. 7 вересня 1996, Москва) — радянський футболіст і тренер. Під його керівництвом київське «Динамо» здобуло перший чемпіонський титул (1961). Заслужений тренер УРСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Вихованець московських клубів «Локомотив» і СКІФ[1]. З 1944 року в основному складі «залізничників». 1946 року перейшов до складу ЦБЧА. У «команді лейтенантів», за необхідністю, виступав у середині поля або на вістрі атаки. 1948 року ввійшов до списку 33 найкращих гравців сезону під першим номером серед лівих хавбеків. Після переходу Всеволода Боброва до ВПС посів чільне місце у п'ятірці основних форвардів клубу (окрім Соловйова до неї входили Олексій Гринін, Валентин Ніколаєв, Борис Коверзнєв і Володимир Дьомін). У 1950 і 1951 роках був одним з найвлучніших гравців національної ліги. П'ятиразовий чемпіон СРСР і дворазовий володар національного кубка.

На Олімпійських іграх 1952 року радянська команда поступилася збірній Югославії. Головними винуватцями поразки визнали гравців ЦБРА — базового клубу. Команду розформували. В'ячеслав Соловйов був переведений до клубу МВО, де виступав до травня наступного року. Ще півтора сезони захищав кольори столичного «Торпедо» М. В 29 років вирішив завершити кар'єру професіонального футболіста. Всього у класі «А» провів 146 матчів, 39 голів.

1954 року закінчив школу тренерів при Державному інституті фізичної культури. У вересні був призначений старшим тренером команди «Крила Рад». Під його керівництвом куйбишевська команда у 1957 році здобула путівку до еліти радянського футболу. Того року був нагороджений орденом «Знак Пошани».

У липні 1959 року був призначений старшим тренером київського «Динамо». Наступного сезону українська команда здобула срібні нагороди першості СРСР. Вершиною тренерської діяльності В'ячеслава Соловйова став 1961 рік — «Динамо», вперше в своїй історії, виграло чемпіонат Радянського Союзу.

В подальшому очолював олімпійську збірну СРСР, московський ЦСКА, «динамівські» колективи Москви, Тбілісі і Ленінграду, а також ташкентський «Пахтакор», «Нефтчі» з Баку, «Таврію» (Сімферополь), клуб «Алга» з столиці Киргизії і ташкентський ЦСКА.

Під його керівництвом «динамівці» Тбілісі здобули «бронзу» чемпіонату СРСР 1967 року, «Пахтакор» переміг у першій лізі 1972 року, а «Таврія» — у чемпіонаті УРСР 1987.

Досягнення[ред.ред. код]

Гравець

Тренер

  • Чемпіон СРСР (1): 1961
  • Другий призер (1): 1960
  • Третій призер (1): 1967
  • Переможець першої ліги (1): 1972
  • Чемпіон УРСР (1): 1987

Примітки[ред.ред. код]

  1. Спортивний клуб інституту фізкультури

Посилання[ред.ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.