Буца Богдан Еманоїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Буца Богдан Емануїлович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Еманоїлович Буца
Буца Богдан Еманоїлович.jpg
10-й Міністр Кабінету Міністрів України
27 вересня 2005[1] — 4 серпня 2006
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр Юрій Єхануров
Попередник Петро Крупко
Наступник Анатолій Толстоухов
Народився 18 жовтня 1960(1960-10-18) (60 років)
с. Воютичі, Самбірський район, Львівська область
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Національний університет «Львівська політехніка»
Політична партія Наша Україна (2005–2007)
Звання UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор запасу
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
4-го скликання
безпартійний (НУ) 8 липня 2005 6 жовтня 2005[2]

Богда́н Еманої́лович Бу́ца (нар. 18 жовтня 1960, с. Воютичі, Самбірський район, Львівська область) — український політик. Народний депутат України 4-го скликання. Член партії «Наша Україна» (20052007). Міністр Кабінету Міністрів України (20052006), заступник міністра оборони України (січень 2008 — лютий 2010), депутат Львівської обласної ради (20062010).

Перший заступник Міністра оборони України (з березня 2014). Відсторонений від виконання повноважень до завершення службового розслідування.[3] 21 серпня Нацагентство з питань держслужби не встановило фактів бездіяльності й саботажу з Богдана Буци, котрого звинувачують у зриві забезпечення армії, Дмитро Тимчук: «Весною цього року Буца запропонував гроші, що виділяються на АТО, не пускати в обіг на тендери із закупки пального для армії в комерційних структурах (а мова йшла про сотні мільйонів гривень), а взяти це пальне з держрезерву, і лише перерахувати гроші на відновлення цих запасів. Той факт, що чиновники військового відомства у цьому випадку залишилися без „відкатів“ з тендерів, миттєво зробив для них Буцу ворогом номер один»[4]. 3 вересня 2014-го звільнено з посади першого заступника міністра оборони[5].

Освіта[ред. | ред. код]

У 1982 році закінчив електрофізичний факультет Львівського політехнічного інституту за фахом інженер електронної техніки, а у 2005 році отримав диплом Київського університету права за фахом юрист, «Правознавство».

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

19821984 — проходив службу в лавах Радянської армії.

19841988 — інженер, майстер дільниці СК «Фотон» виробничого об'єднання імені 50-річчя Жовтня (Львів).

19881991 — інженер-технолог, начальник бюро, заступник начальника дослідного виробництва НДІ побутової радіоелектронної апаратури (Львів).

19911992 — директор ТОВ «Рата» (Львів).

19921995 — начальник відділу, заступник начальника регіонального відділення, перший заступник начальника регіонального відділенняФонду державного майна України по Львівській області.

1995 — генеральний директор Українського центру сертифікаційних аукціонів.

19951997 — заступник голови Фонду державного майна України.

1997 — радник голови Громадського благодійного фонду «Фонд розвитку Львівщини» Андрія Садового.

19971998 — перший заступник голови Державного комітету України з питань підприємництва.

19981999 — заступник голови Львівської обласної державної адміністрації.

19992000 — радник президента Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств.

20002002 — начальник Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України[6][7].

20022005 — віце-президент Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств.

З 2005 — народний депутат України.

З квітня по липень 2005 — перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України»[8][9].

20052006 — міністр Кабінету Міністрів України.

20062007 — радник Президента України[10][11].

У січні 2008 року призначений на посаду заступника міністра оборони України[12].

У лютому 2010 уряд задовольнив заяву Богдана Буци про звільнення за власним бажанням[13]. За даними ЗМІ, чиновник подав у відставку через незгоду з політикою уряду в оборонній сфері.

Березень — вересень 2014 — перший заступник Міністра оборони України.

Член спостережної ради ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (з червня 2000); член наглядової ради ВАТ «Державний ощадний банк України» (з грудня 2006).

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 123 (20042005).

Перший заступник голови центрального виконкому політичної партії Народний Союз «Наша Україна» (до вересня 2005).

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має дочку і сина.

Нагороди та державні ранги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 27 вересня 2005 року № 1370/2005 «Про призначення Б. Буци Міністром Кабінету Міністрів України»
  2. Постанова Верховної Ради України від 6 жовтня 2005 року № 2942-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Буца Б.Е.»
  3. Першого заступника міністра оборони тимчасово відсторонили від посади
  4. Нацагентство з питань держслужби виправдало заступника міністра оборони — Д.Тимчук
  5. Перший замміністра оборони Богдан Буца звільнений з посади
  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 року № 723 «Про призначення Буци Б.Е. начальником Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України».
  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2002 року № 111 «Про звільнення Буци Б.Е. з посади начальника Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України».
  8. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 року № 252 «Про призначення Буци Б.Е. першим заступником голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"».
  9. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 року № 601 «Про звільнення Буци Б.Б. з посади першого заступника голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"».
  10. Указ Президента України від 26 вересня 2006 року № 789/2006 «Про призначення Б. Буци Радником Президента України»
  11. Указ Президента України від 6 серпня 2007 року № 683/2007 «Про звільнення Б. Буци з посади Радника Президента України»
  12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2008 року № 132-р «Про призначення Буци Б.Е. заступником Міністра оборони України».
  13. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 року № 176-р «Про відставку Буци Б.Е.».
  14. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1727 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  15. Указ Президента України від 3 серпня 2006 року № 672/2006 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  16. Указ Президента України від 1 грудня 2009 року № 996/2009 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]