Бондар Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Васильович Бондар
Viktor Bondar.JPG
Віктор Бондар. Вересень 2007 р.
Народився 5 листопада 1975(1975-11-05) (46 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політичний діяч
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України
Термін VII та VIII скликання.
Партія Голова партії «Відродження»
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня офіцер ордена «За заслуги перед Литвою»
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Почесна грамота Верховної Ради України
Україна Народний депутат України
7-го скликання
фракція Партії регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
позапартійний, виборчий округ № 191
Депутатська група «Відродження» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
9-го скликання
позапартійний, виборчий округ № 191
Депутатська група "За майбутнє" 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Ві́ктор Васи́льович Бо́ндар (нар. 5 листопада 1975, Ленінград, СРСР[1]) — український політик, чиновник і підприємець, колишній міністр транспорту та зв'язку України (2005—2006), заступник голови Секретаріату Президента (2006—2007), голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації (2007—2010). Народний депутат України VII, VIII та IX скликань.

З вересня 2019 року — керівник депутатської групи «За майбутнє» у Верховній Раді.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 5 листопада 1975 року у Ленінграді СРСР[2].

Освіта повна вища. У 1992 році закінчив Київське Суворівське військове училище. У 1997 закінчив юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за фахом правознавство, кваліфікація — юрист. У 2004 закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології», кваліфікація — аналітик комп'ютерних систем.

Має такі нагороди та почесні звання:

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України, 2002 р.,
  • Подяка Прем'єр-міністра України, 2005 р.;
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України, 2006 р.;
  • Хрест офіцера Ордену «За заслуги перед Литвою», 2006 р.;
  • орден «За заслуги», ІІІ ступеня, 2008 р.;
  • нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, 2008 р.;
  • нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІ ступеня, 2009 р.;
  • Почесна грамота ВРУ, 2010 р.;
  • нагрудний знак Митної служби "Золота зірка «За заслуги», 2011 р.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Віктор Бондар, голова Державної адміністрації Дніпропетровської області. 2009 р.

З березня 1996 року по вересень 2000 року працював на посадах юридичного радника Фінансово-промислової групи «Сігма» (м. Харків); заступника директора Європейського фонду розвитку (м. Харків); голови правління ВАТ «Донецький м'ясокомбінат» (м. Донецьк); віце-президент ТОВ «Українські комунікації» (м. Київ)

З вересня 2000 року по липень 2005 року працював у Секретаріаті Кабінету Міністрів України на посадах керівника Центру інформаційних ресурсів, заступника начальника Управління інформаційних ресурсів, начальника Управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій Департаменту внутрішньої політики, заступника директора Департаменту зв'язків з Верховною Радою України та моніторингу інформації.

В 2005—2006 роках очолював Міністерство транспорту та зв'язку України.

З вересня 2006 року по вересень 2007 року працював заступником Голови Секретаріату Президента України.

З вересня 2007 року по лютий 2010 року очолював Дніпропетровську обласну державну адміністрацію.

З 2010 року по 2012 рік працював на посаді заступника Голови Державної митної служби України.

У 2012 році обраний народним депутатом України.

У 2014 році повторно обраний народним депутатом України.

З 2015 року по червень 2019 голова Партії Відродження, керівник депутатської групи "Партія «Відродження».

У 2019 році втретє обраний народним депутатом України. Керівник депутатської групи в Верховній Раді України «За майбутнє». Входить до складу Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури[3]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З липня 2008 по квітень 2009 року був заступником лідер партії «Єдиний центр», ініціатива створення якої належала голові адміністрації президента Ющенка — Віктору Балозі. Організувавши фінансування партійного осередку в Дніпропетровській області в результаті протиріч про роль партії в президентських виборах — написав заяву про вихід з партії[4].

Після першого туру президентських виборів-2010 (коли президент Ющенко набрав лише близько 5 % голосів) в січні 2010 року Віктор Бондар почав працювати на перемогу Юлії Тимошенко, не дивлячись на те, що президент Віктор Ющенко фактично працював на перемогу Януковича, закликаючи «помаранчевого виборця» голосувати «проти всіх» («помаранчевий виборець» потенційно міг голосувати саме за Тимошенко, а не за Януковича, тому заклик Ющенка «проти всіх» завдавав шкоди саме Тимошенко). 4 лютого 2010 президент Ющенко звільнив Віктора Бондаря з посади губернатора (голови Дніпропетровської облдержадміністрації) — 7 лютого відбувся вирішальний Другий тур президентських виборів-2010. Сам Бондар також зазначав, що його звільнення з посади голови ОДА було абсолютно політичним і пов'язане з відмовою допомагати Ющенко-Януковичу під час президентських виборів[5].

26 травня 2010 року Кабінет Міністрів запровадив додаткову посаду заступника голови Державної митної служби (вже працювало шестеро заступників) і призначив на неї Віктора Бондаря за квотою комуністичної партії України, яка входила в правлячу коаліцію з «Партією регіонів»[6].

16 червня 2010 року (коли розпочалися перші арешти соратників Тимошенко) Віктор Бондар зробив заяву, що взагалі виходить з політики[7].

Тим не менш, 24 грудня 2010 року Бондар був заарештований — справу порушено за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.194 і ст.353 Кримінального кодексу України (пособництво в умисному знищенні чужого майна, що завдав майнової шкоди в особливо великих розмірах, поєднане із самовільним присвоєнням владних повноважень). Більшість експертів схиляються до думки, що арешт був політично мотивованим та носив незаконний характер. Віктора Бондаря звинуватили у пособництві в умисному знищенні незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки» в Київі в 2006 році (тоді Бондар працював в уряді Єханурова на посаді заступника міністра транспорту Євгена Червоненка), мовляв, його дії спричинили збитки державі на суму понад п'яти з половиною мільйонів гривень (тобто біля $1 млн)[8]. Його арешт генпрокурор Пшонка прокоментував як доказ того, що «влада Януковича» арештовує не лише опозиціонерів, а й «чиновників свого уряду»[9].

Під арештом Бондар перебував лише кілька днів, а вже 28 грудня 2010 його звільнили під «підписку про невиїзд»[10].

Не дивлячись на «підписку про невиїзд» та слідство, Бондар не був звільнений з посади заступника голови Митної служби. 23 березня 2011 Указами Президента Януковича з займаних посад звільнені заступники голови Державної митної служби: Віктор Бондар, Сергій Сьомка, Ігор Тимофєєв, Геннадій Георгієнко, Павло Пашко, але всі вони за наказом голови Держмитслужби Ігоря Калєтніка призначені директорами департаментів Держмитслужби[11].

Лише 27 вересня 2012 року стало відомо, що ще в вересні 2011 року — справу проти Бондаря закрили «за відсутністю складу злочину»[12].

В 2011—2012 роках Бондар не брав участі у політиці, але восени 2012 року Віктор Бондар взяв участь у парламентських виборах як «незалежний кандидат» (зареєструвався як безпартійний самовисуванець) — у мажоритарному виборчому окрузі № 191 на Західній Україні, в Хмельницькій області[13]. Він виграв вибори, перемігши висуванця від Партії Регіонів, голову Хмельницької облради Миколу Дерикота[14]. У Верховній Раді Бондар разом з іншими самовисуванцями Хмельниччини вступив у фракцію Партії регіонів. При цьому Бондар публічно відмовився вступати до лав самої Партії регіонів, а також передавати їм свою депутатську карту для голосування[15].

Але, не дивлячись на входження у фракцію Партії регіонів, Віктор Бондар неодноразово голосував у розріз з партійною більшістю. Так, наприклад, 11 січня 2013 року він проголосував (разом з іншими сімома депутатами з фракції «Партії регіонів») за «Закон про декриміналізацію статей Карного Кодексу, за якими засуджено Тимошенко та Луценка»[16].

19 лютого 2014 року Віктор Бондар заявив про вихід з фракції Партії регіонів. Свій крок він пояснив тим, що під час виборів він обіцяв своїм виборцям європейський курс розвитку країни. Але керівництво країни одноосібним рішенням змінило цей курс на протилежний, чим ледь не спровокувало громадянську війну в країні[17]. Після цього Бондар став одним з співзасновників депутатської групи «Суверенна Європейська Україна».

26 жовтня 2014 року Віктор Бондар переміг у кандидата від Партії «Блок Петра Порошенка» Дениса Москаля на позачергових парламентських виборах у одномандартному окрузі № 191 (Хмельницька область) та був обраний народним депутатом України 8-го скликання[18]. У Верховній Раді Бондар вступив до депутатської групи «Воля Народу».

З 5 червня 2015 р. по червень 2019 р. — голова політичної партії «Відродження».

З 5 вересня 2017 р. по червень 2019 р. — голова депутатської групи «Партія „Відродження“».

4 січня 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Віктора Бондаря кандидатом в Президенти на чергових виборах 31 березня[19].

На виборах до Верховної Ради України у 2019 році самовисуванець Віктор Бондар втретє отримав перемогу на 191 виборчому окрузі (Хмельницька область) з результатом 30,63 % голосів. Цього разу головним його опонентом була кандидатка від Партії «Слуга народу» Марина Потапова.

Віктор Бондар подав 1911 правок до антиколомойського закону, який є умовою для отримання Україною траншу МВФ[20].

Під час засідання Вищого антикорупційного суду Віктор Бондар вирішив взяти на поруки свого колегу із групи “За майбутнє” Ярослава Дубневича[21].

У серпні 2019 року Віктор Бондар був обраний народним депутатом України 9-го скликання та став керівником депутатської групи «За майбутнє».

Критика[ред. | ред. код]

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування[22][23].

Станом на 2013 рік суміщав депутатський мандат із підприємницькою діяльністю[24][24]. Голосував за “диктаторські закони” 16 січня 2014 року[25].

Не прокоментував походження коштів на заставу у ЦВК[26]. Займався неособистим голосуванням[27].

Займався підкупом виборців[28][29].

За інформацією аналітиків, Віктор Бондар у своєму звіті зазначив, що витратив 914 692 гривень на свої передвиборчі кампанії, але відповідно до зазначених у звіті витрат у підсумку назбиралось лише 556 128 гривень. Витрати на загальну суму у розмірі 358 564 гривень кандидат так і не відобразив[30][31].

ТОВ "Будінформ", директором якої є Падалка Олександр, а співзасновника народний депутат партії "Відродження" Віктор Бондар та Лариса Деревянко наприкінці 2018 року розпочали будівництво житлового будинку на схилах Кловського Яру базуючись на прострочених дозволах та у невідповідності Генеральному плану м. Києва[32][33].

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

Бувши народним депутатом VII скликання Верховної Ради України, Віктор Бондар став автором низки законодавчих ініціатив[34]. Серед яких: Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2011 році, автором нововведень був депутат від КПУ Валерій Бевз[35][36].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Розлучений, виховує чотирьох дітей.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЦВК. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 2 липня 2015. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 2 липня 2015. 
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15826/
  4. Бондар вийшов з Єдиного Центру. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014. 
  5. Українська Правда: «Бондар упевнений, що Ющенко відібрав у нього крісло за підтримку Тимошенко». Архів оригіналу за 25 квітня 2014. Процитовано 13 березня 2014. 
  6. Екс-губернатора Віктора Бондаря призначено на посаду заступника голови Державної митної служби. Сайт газети «Вісті Придніпров'я», яка є газетою обласної держадміністрації Дніпропетровської області. 26 травня 2010.
  7. Віктор Бондар: «Я пішов з політики». Сайт «Главком», Віталій Червоненко. 16 червня 2010. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 7 листопада 2013. 
  8. Колишньому міністру «шиють» справу на 5 мільйонів. Ukrainskaya Pravda (Ukrainian). Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 7 листопада 2013. 
  9. Генпрокуратура затримала заступника глави Держмитниці Київ. Сайт телеканалу «ТСН». 24 грудня 2010. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 7 листопада 2013. 
  10. Бондарю обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. УНІАН. 29 грудня 2010.
  11. Кадрові перестановки в керівництві Державної митної служби України. 23 березня 2011.
  12. Дело против экс-губернатора Днепропетровской области закрыли по-тихому. Сайт «Лівий берег». 27 сентября 2012. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 7 листопада 2013. 
  13. Парламентські вибори 2012 на Україні. Результати. Мажоритарні округи \ Хмельницька область \ Округ № 191. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 7 листопада 2013. 
  14. Экс-губернатор Днепропетровщины прошел в Верховную Раду. Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 13 березня 2014. 
  15. Дзеркало Тижня: «Перешедшие к регионалам мажоритарщики отказались сдавать карточки для голосования». Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014. 
  16. За декриміналізацію «статей Тимошенко і Луценка» голосували 8 регіоналів (список). 11 січня 2013. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 7 листопада 2013. 
  17. Віктор Бондар вийшов з Партії регіонів. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014. 
  18. Сайт ЦВК — Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 191. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 4 грудня 2014. 
  19. ЦИК зарегистрировала еще двух кандидатов в президенты. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019. 
  20. Правок до “антиколомойського” законопроєкту вже 16 тисяч, з них від “слуг” — 13 тисяч. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  21. Підтримали в Антикорсуді Ярослава Дубневича. Серпом по рейтингу (укр.). Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  22. Хто ці люди. Повний список 47 народних депутатів, за зверненням яких КС ухвалив скандальне рішення щодо декларацій. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 16 грудня 2021. 
  23. КС скасував е-декларації, незаконне збагачення та ще низку антикорупційних норм – ЗМІ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  24. а б У парламенті розгортається скандал із депутатами-сумісниками. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  25. Список депутатів що голосували за "диктаторські закони". Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  26. Борги, продаж майна та фандрейзинг: звідки в кандидатів мільйони на заставу. Вибори вибори. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  27. ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  28. Хмельниччина: кандидати організували розваги на вихідні. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  29. За підтримки нардепа Віктора Бондара було придбано комп'ютери, Бондар Віктор Васильович | Музей політичної агітації | Громадський рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  30. Нардепи-мажоритарники з Хмельниччини частково «забили» на виборчі звіти. Bihus.Info (укр.). 18 жовтня 2019. Процитовано 16 грудня 2021. 
  31. ПОСТ-ВИБОРНЕ: хто фінансував передвиборні кампанії депутатів-мажоритарників з Хмельниччини?. Новини Хмельницький (укр.). Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 16 грудня 2021. 
  32. Схема Бондара. НАШІ ГРОШІ (укр.). Процитовано 16 грудня 2021. 
  33. ОАСК скасував дозвіл на будівництво висотки Бондара біля метро «Кловська». НАШІ ГРОШІ (укр.). Процитовано 16 грудня 2021. 
  34. Официальный сайт Верховной Рады Украины — Законопроекты, предложенные народным депутатом В. В. Бондарем. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018. 
  35. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 14 березня 2019. 
  36. Офіційний портал Верховної Ради України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 14 березня 2019. 
Попередник:
Євген Червоненко
3-й Міністр транспорту та зв'язку України
вересень 2005 — вересень 2006
Наступник:
Микола Рудьковський