Риков Валеріян Микитович
Валерія́н Мики́тович Ри́ков | |
---|---|
Народився | 1874[1] Тифліс, Російська імперія |
Помер | 1942[1] Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Діяльність | архітектор |
Alma mater | Київський Політехнічний Інститут |
Галузь | архітектура |
Заклад | Київський Художній Інститут |
Посада | Chief Architect of Kyivd |
Вчене звання | Професор Архітектурного Інституту |
Валерія́н Мики́тович Ри́ков (1874, Тифліс, нині Тбілісі — 1942, Київ) — український архітектор грузинського походження.
Народився в м. Тифліс (Кавказьке намісництво, Російська імперія; нині Тбілісі, Грузія). Вчився в Тамбовському реальному училищі; закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв, де вчився у 1894—1902 рр. в класі професора Л. Бенуа. Закінчив академію з відзнакою, отримавши звання художника-архітектора за проєкт синодального подвір'я в імперській столиці. Викладач Київського Політехнічного Інституту (1904 — 10), співорганізатор і професор Архітектурного Інституту (1918—1923), викладач Київського Художнього Інституту (1920-і pp.) і там же завідувач кафедрою архітектурного проєктування (1934 — 41); член АРМУ.
Працював у Херсоні, Києві, на Вінниччині.
- Народна аудиторія (вул. Бульварно-Кудрявська, 26; 1902; тепер «Гіпроцивільпромбуд»);
- Державний банк (вул. Інститутська; 1902-05), спільно з В.Осьмаком;
- Прибутковий будинок (вул. Антоновича, 64; 1910);
- Прибутковий будинок (вул. Саксаганського, 68/21; 1911);
- Прибутковий будинок (вул. Інститутська, 27/6; 1912);
- Особняк Товія Апштейна (вул. Спаська, 12; 1912)[2];
- Будинок Маріїнської громади Червоного Хреста (вул. Саксаганського, 75; 1913; нині Клінічний Інститут ім. М. Стражеска);
- Прибутковий будинок (Михайлівський пров., 9; 1914);
- Прибутковий будинок Ісая Іссерліса (Музейний пров., 4.)[3];
- Будівля Печерського іподрому (вул. Омеляновича-Павленка, 9; 1915-16)
- Будівля Маріїнської громади сестер милосердя Червоного хреста (вул. Сакасаганского, 75);
- Прибуткові будинки (вул. Івана Франка, 17; 1914-17);
- Кінофабрики (1927 — 30; тепер Кіностудія імені Олександра Довженка);
- кінотеатр «Жовтень» («Дев'яте Держкіно»), 1930 рік.
Реалізовані проєкти на Вінниччині
[ред. | ред. код]- Залізничний вокзал у м. Жмеринці (1902—1904; співавтори — З. Журавський, І. Бєляєв);
- Кінотеатр ім. Коцюбинського у м. Вінниці.
-
Кінотеатр «Жовтень»
-
Колишня будівля Народної аудиторії (вул. Бульварно-Кудрявська, 26)
-
Кінотеатр ім. Коцюбинського в м. Вінниці (1930-ті рр.)
-
школа типового проєкту № 104
- Митці України. К., 1992. — С.494;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.507.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.
- Риков Валеріан Микитович / Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості // «Подільські джерела». Альманах — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 128.
- Юнаков О. Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3.
- ↑ а б Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Unakov, 2016, с. 51.
- ↑ Слово о киевском зодчем. Валериан Рыков [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |