Климент (Друмев)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Васил Друмев)
Перейти до: навігація, пошук
Васил Друмев
Васил Друмев
Васил Друмев
Прапор
2-й Голова Ради міністрів Болгарії
6 грудня 1879 — 7 квітня 1880 року
Монарх: Олександр Баттенберг
Попередник: Тодор Стоянов Бурмов
Наступник: Драґан Цанков
Прапор
9-й Голова Ради міністрів Болгарії
21 — 24 серпня 1886 року
Монарх: Олександр Баттенберг
Попередник: Петко Каравелов
Наступник: Петко Каравелов
 
Партія: Консервативна партія
Освіта: Одеська духовна семінарія
Професія: священик і письменник
Народження: 1841[1]
Шумен, Османська імперія
Смерть: 10 (23) серпня 1901[1]
Софія, Болгарія

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Митрополит Климент Тирновський (у світському житті Васил Друмев; 1841 (за іншими даними, 1838), Шумен — 10 липня 1901, Софія) — болгарський політик. Єпископ Болгарської Церквисхизмі), письменник. Його визнано Національним героєм Болгарії.

Скорочений життєпис[ред.ред. код]

В юності брав участь в революційному русі, навіть кинув на деякий час семінарію, щоб у легіоні Раковського в Белграді готуватися до боротьби за болгарську державність. Закінчив Одеську семінарію та Київську духовну академію, де виховувався у московському патріотичному дусі.

В 1873 Друмев стає єпископом невизнаної Болгарської Церкви, бере активну участь у політичному житті Болгарії, виступаючи за обмеження виборчих прав і будучи відвертим адептом російської зовнішньої політики в Болгарії.

В 1879-1880 протягом 4 місяців займав пост прем'єр-міністра Болгарії (і одночасно міністра народної освіти). За вказівкою князя Фердинанда в 1893 відправлений у Гложенський монастир.

В 18941898 — голова Болгарського літературного товариства, ядра майбутньої Болгарської Академії наук.

Навчання[ред.ред. код]

Духовні цінності а також моральні засади особистості Васила Друмева були сформовані під вагомим впливом рідного для нього містечка — Шумена. У другій половині XVIII ст. тут була розміщена Преславська митрополія, а також функціонували церковно-парафіяльні навчальні заклади. Саме у Шумені 11 травня 1813 року було організовано вшанування пам'яті святих братів — Кирила та Мефодія. Ця подія здійснила істотний вплив на мешканців міста, серед яких був, зокрема й головний герой даної статті. Варто зауважити: Друмев народився значно пізніше, а саме у 1879 році. Але мусимо розуміти: події 1813 року вплинули не лише на свідомість свідків вшанування пам'яті святих Кирила та Мефодія, а також і на свідомість наступних поколінь болгар. Отож, Васил обрав шлях служіння Богу. Серед його церковних педагогів були також Стефан Ізворський та Сава Филаретов.

Під час Кримської війни (1853 -1856 рр) юнак перервав навчання, оскільки військовий конфлікт істотно вплинув на духовний й моральний стан тринадцятирічного підлітка, Крім того.болгарські школи були зачинені. Палкий юнак прагнув приєднатися до російських військ. А потім — здобути освіту в одному з великих російських міст. Цей намір залишився нездійсненим: у 1855 році освітні заклади Болгарії були знову відкриті, й Друмев продовжив навчання на теренах Батькіщини. Значний вплив на майбутнього Метрополита здійснив Сава Доброплодні. Він запровадив своєрідні практично-духовні експедиції до руїн стародавнього болгарського міста Преслава. Васил здобув посаду помічника вчителя. Але у цей самий час здійснилася його давня мрія: він отримав степендію для навчання на теренах Російської Імперії. Отже, у 1858 р. юнак опинився у місті Одесі, Варто зазначити: здійсненню прагнень Васила Друмева сприяла громада болгар Одеси. Хлопець оселився у щойно заснованому Південнослов'янському пансіоні. Цікаво, що саме тут він зустрівся із Георгієм Раковским що працював вихователем. Участь Друмева у національно-визвольному русі болгарського народу, значною мірою визначалася впливом Раковского .

У славетному місті Одесі, юнак написав перші у своєму житті вірші. У 1860 р було створено повість «Нещасне прізвище» - першу болгарську оригінальну повість. Цей твір справив значне враження на болгарських читачів. Але у 1862 р студент перервав навчання й вирушив до Белграду, де узяв участь у Першій Болгарській Легії. Та після її провалу, повернувся до Одеси. Продовжив навчання у семінарії. Створив наступну повість «Учень і благодійники» (1864-1865).

Навчання у Херсонській духовній семинарії тривало до червня 1865 р. Несхвальне ставлення Васила до тогочасного духовенства було продемонстровано у курсовій роботі "Моральні недоліки болгарського духовенства, згубний вплив їх на самих пастирів і паству, причини недоліків і засоби позбутися від них". На думку Друмева, притаманними болгарському духовенству рисами були лінощі та зловживання їжею.

Подальше життя та суспільно-політична діяльність[ред.ред. код]

Під час навчання, Друмев продемострував зацікавленість у суспільно-політичному та культурному житті. Його зацікавила болгарська література. Отож, разом із Павлом Калянджі, Димитром Благоевим, Іваном Гюзелевим, Васил у 1862 р. створив "Літературне товариство". Ця подія заклала підвалини літературно-публіцистичної діяльності Васила Друмева.

У 1865 -1869 рр. головний герой даної статті навчався у Київській Духовній Академії. У Києві він прослухав курс не тільки духовних, а й світських наукових дисциплін. Надалі, В. Друмев долучився до складу болгарської еміграції у Румунії. Там він спілкувався з діячами Болгарського Літературного Товариства, яке потім перетворилося на Болгарську Академію Наук. Під час установчих зборів Літературного Товариства що відбулися 29 вересня 1879 р В. Друмева було обрано секретарем зазначеної установи. Проте саме він був фактичним керівником: формальний голова Болгарського Літературного ТоваристваМарин Дринов — постійно знаходився у Російській Імперії і не мав реальної можливості особисто керувати цією установою.

Незважаючи на величезну зайнятість в Ліітературному товаристві, Васил Друмев активно діяв як педагог та письменник-драматург. У цей період була створена драма "Іванко, вбивця Асеня I", Загалом цей період життя й діяльності Друмева були найбільш плідними: він перетворився на одного з найбільш видатних борців за духовну самобутність Болгарського Народу .

У 1872 р. було проголошено створення Болгарського екзархату. Але, цю церковну організацію не було визнано Константинопольським Патріархатом та іншими грецьким церквами. Крім того, болгарській церковній організації були потрібні священики. У 1873 р. В. Друмев залишив посаду директора Браілівської школи, щоб цілком присвятити себе церковному служінню. 16 червня 1873 р. Друмев був пострижений у чернецтво і висвячений до сану ієродиякона митрополитом Доростольським і Червенським Григорієм (Нємцовим). 24 червня того ж року його було висвячено до сану ієромонаха, а 18 липня 1873 він був зведений до архімандрита. У 1873 -.1874 роках головний герой даної статті займав посаду протосінкела Доростоло-Червенської митрополії. 21 квітня 1874 р Васила було призначено вікарним єпископом Доростоло-Червенської митрополії Болгарського екзархату із церковним прізвищем Браницький. У період з 1875 до 1876 рр. Друмев знаходився на посаді у повітовому місті Тулче. У вересні і878 року Васил Друмев посів місце ректора Петропавлівської Духовної Семінарії Тирновської єпархії Болгарського екзархату. У 1878 р, після звільнення Болгарії від Османського панування, Васил продемонстрував активну участь у політичному житті, виступаючи за обмеження виборчих прав і підтримуючи русофільську політику. У 1878-1879 рр він обирався депутатом Установчих зборів, а також Великих Народних зборів Болгарії. Крім того, брав участь у створенні конституції Болгарії. Після невдачі першого кабінету міністрів, що його очолював Бурмов, у листопаді 1879 князь доручив Василу Друмеву створити новий уряд. Васил звернувся із до консерваторів (Начевіч, Греков) з пропозицією увійти до складу нового кабінету міністрів . Друмев посів посаду прем'єр-міністра Князівства Болгарія від Консервативної партії і одночасно — посаду міністра народної освіти. Цей уряд існував до 24 березня 1880 року та поступився місцем ліберальному урядові Цанкова.

Починаючи з 27 травня 1884 року Друмев займав посаду митрополита Тирновського, а восени того ж року йому було доручено керувати Софійською єпархією. У період з 1885 по 1887 рр. Друмев очолював Болгарський Червоний Хрест. А у 1886 році разом із Цанковим взяв участь у подіях, що призвели до зречення князя Олександра I Баттенберга. Надалі, Друмев вів боротьбу проти ліберального прем'єр-міністра Стефана Стамболова. 14 лютого 1893 У День Народження князя Фердинанда I виголосив у церкві проповідь,. за наслідками якої, Друмева було засуджено до трьох років тюремного ув'язнення за звинуваченням у неповазі до і князя і підбурюванні бунту. Цікаво, що Васил був помилуваний, власне, князем Фердинандом. Крім того, переслідування зробили його дуже популярним; коли після державного перевороту у Болгарії 18 травня 1894 р, він приїхав до Софії, його зустрічали величезні натовпи народу, влаштовуючи овації. У 1894-1898 рр. Друмев ізнов очолював Болгарське Літературне Товариство.

Помер 10 липня 1901 року у Софії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Друмов В. Твори.
  • Ангелов Б. Българска література, ч. 2. — Софія. 1924
  • Трифонов Ю. В. Друмов — Климент Браницьких та Т'рновскі. — Софія. 1927.
  • Климент Търновски — Васил Друмов. За 25 годишнината от смъртта му / под ред. на проф. Арнаудов М. — Софія. 1928.