Воля-Корінецька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Воля-Корінецька
пол. Wola Korzeniecka
Wola Korzeniecka, 001.jpg

Координати 49°42′ пн. ш. 22°30′ сх. д. / 49.700° пн. ш. 22.500° сх. д. / 49.700; 22.500Координати: 49°42′ пн. ш. 22°30′ сх. д. / 49.700° пн. ш. 22.500° сх. д. / 49.700; 22.500

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Перша згадка 1552
Населення 192 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-740
Автомобільний код RPR
SIMC 0599669
GeoNames 755254
Воля-Корінецька. Карта розташування: Польща
Воля-Корінецька
Воля-Корінецька
Воля-Корінецька (Польща)
Воля-Корінецька. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Воля-Корінецька
Воля-Корінецька
Воля-Корінецька (Підкарпатське воєводство)
Воля-Корінецька у Вікісховищі?
Хрест. Воля-Корінецька

Воля-Корінецька (пол. Wola Korzeniecka) — село в Польщі, в гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 192 особи (2011[1]).

Географічне положення[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 2 кілометри на північний схід від центру гміни села Бірчі, 22 кілометри на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 52 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

Історія[ред. | ред. код]

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Село вперше згадується в 1552 році.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Воля-Корінецька відійшла до імперії Габсбургів.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це українське село Надсяння, як й інші етнічні українські території (Лемківщина, Підляшшя, Сокальщина, Равщина і Холмщина), опинилося по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Село входило до ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 740 жителів, з них 550 українців, 185 поляків і 5 євреїв[3]

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Воля-Корінецька, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[4] (районний центр — Бірча) утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[5]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[6].

В березні 1945 року Воля-Корінецька, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль з складу Дрогобицької області передано Польщі.[7]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення по лінії Керзона українсько-польського кордону та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[8] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[9],[10]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[11], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[12]

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[13].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Населення[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][14]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 105 25 66 14
Жінки 87 16 47 24
Разом 192 41 113 38
  • 1785 — 133 греко-католики, 49 римо-католик
  • 1840 — 252 греко-католиків (відсутні дані про вірних інших конфесій)
  • 1859 — 230 греко-католиків
  • 1879 — 309 греко-католиків
  • 1899 — 449 греко-католиків
  • 1926 — 549 греко-католиків
  • 1938 — 504 греко-католики
  • 2006 — 209 осіб

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воля-Корінецька

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2012-09-22. 
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 20.
  4. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  5. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січень 2012. Процитовано 3 грудень 2012. 
  6. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)у, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії
  7. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  8. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютий 2014. Процитовано 31 жовтень 2012. 
  9. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 31 жовтень 2012. 
  10. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 31 жовтень 2012. 
  11. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 31 жовтня 2012. 
  12. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 31 жовтень 2012. 
  13. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Воля-Корінецька, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ Архівовано 2012-05-05 у Wayback Machine.
  14. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Див. також[ред. | ред. код]