Кузьмина
Село
.jpg) Координати 49°36′00″ пн. ш. 22°25′00″ сх. д. / 49.600000000027776536626334° пн. ш. 22.41667000002777854206° сх. д.Координати: 49°36′00″ пн. ш. 22°25′00″ сх. д. / 49.600000000027776536626334° пн. ш. 22.41667000002777854206° сх. д.
|
Кузьми́на (пол. Kuźmina) — село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 400 осіб (2011[1]).
До 1954 року існувала гміна Кузьмина.
В Кузьмині знаходиться найглибша в Польщі бурова свердловина Кузьмина-1 глибиною 7541 метр. Була то дослідницька свердловина, що мала на меті дослідити геологічну будову Карпат. До кристалічного щита дійшли на глибині понад 7300 метрів.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на відстані 12 кілометрів на південний захід від центру гміни села Бірчі, 33 кілометри на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 57 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]
Історія[ред. | ред. код]
В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.
Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.
Перша письмова згадка про село Кузьмина відносяться до 1497 року, наступна до 1500 року.
Першу церкву збудовано в 1526 році.
В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Крайна відійшло до імперії Габсбургів.
В 19 столітті село було власністю Песьоровських (пол. Pieciorowskich). На схід від села знаходяться фрагменти двірської фортифікації.
Під кінець 19 століття село поділялося на чотири частини: Кузьмина гірська, Маргел, Кічера і Кам'янка, яку також звали Вапнисько (пол. Kuźminę górną, Margel, Kiczerę i Kamionkę zwaną również Wapienisko).
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це частково населене українцями село Надсяння окупувала Польща, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.
1 серпня 1934 року село стало центром гміни Кузьмина в складі добромильського повіту львівського воєводства. До складу гміни, крім власне Кузьмини, входили також населені пункти Лещава-Горішня, Лещавка, Розтока (тепер вони входять в склад гміни Бірча), Креців, Ляхава, Розпуття (тепер входять в склад гміни Тирява Волоська).
В 1938 році село стало місцем кількаденних протистоянь українського населення з Кузьмини та околиць, що боролося за відібрану в них римо-католиками церкву святого Дмитра, з поляками. Після декількох днів зіткнень в село прибули відділи жандармерії, стягнені з Добромиля, Сянока і Перемишля. Кількадесят осіб, серед них жінки і діти, внаслідок побиття отримали тілесні ушкодження, а декілька осіб закатовано на смерть. Церква святого Дмитра була польською владою зачинена, а повернула та відкрила доступ до неї вірним УГКЦ щойно окупаційна німецька влада в 1941 році.
У 1939 році в селі проживало 1 080 мешканців, з них 220 українців-грекокатоликів (частина українців переписались на поляків), 845 поляків і 15 євреїв[3]
Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Кузьмина, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[4] (районний центр — Бірча) утвореної 4 грудня 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).
З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.
В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[5]
13 серпня розпочато насильну мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[6].
В березні 1945 року Кузьмина, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі[7] і село опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні.
Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[8] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[9],[10]
Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, у якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[11], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[12]
Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками. Вночі з 21 на 22 жовтня 1945 року сотня Громенка в кількості понад 200 вояків та дві чоти сотні сотенного Барона виконали акцію на село Кузьмина, де перебували майже 600 вояків ВП та 40 МО. В цьому бою впав чотовий Барон — поручник 1 УД УНА, а з сотні Громенка було 4 вбитих і 9 ранених. Скільки втрат мали поляки не вдалось ствердити, бо вони вбитих відвезли до Перемишля. 2 листопада 1945 року село Кузьмина було заатаковане сотнею УПА «Громенки». В результаті атаки 11 поляків загинуло і 4 особи було поранено.
Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[13].
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][14]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 208 | 41 | 142 | 25 |
| Жінки | 192 | 36 | 109 | 47 |
| Разом | 400 | 77 | 251 | 72 |
- 1785 — 103 греко-католики, 265 римо-католиків та 5 юдеїв
- 1840 — 250 греко-католиків
- 1859 — 250 греко-католиків
- 1880 — 90 греко-католиків, 560 римо-католиків
- 1899 — 144 греко-католики
- 1900 — 234 греко-католики і 644 римо-католиків
- 1926 — 320 греко-католиків
- 1929 — 924 мешканці
- 1938 — 246 греко-католиків
- (відсутні дані про мешканців інших конфесій)
- 2006 — 480 мешканців
Віровизнання[ред. | ред. код]
Католики східного обряду (УГКЦ)[ред. | ред. код]
В Кузьмині знаходиться стародавня церква святого Дмитра, збудована в 1804 році коштом Возняків (пол. Woźniaków). В 1880 році церковна громада налічувала 90 вірних, літургії відбувалися нерегулярно. До 1926 року церква підлягала греко-католицькій парафії в Лещаві-Горішній Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, потім — греко-католицькій парафії в Крецові, після Другої світової війни влада Польщі передала церкву у власність римо-католикам.
Католики латинського обряду (РКЦ)[ред. | ред. код]
В 1880 році римо-католицька парафія в Тиряві Волоській налічувала 560 вірних з Кузьмини.
Див. також[ред. | ред. код]
- Різня в Бахові
- Різня в Березці
- Різня в Сівчині
- Бої в Бірчі та околицях
- Трагедія села Павлокоми
- Пискоровичі
- Різня в Сагрині
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кузьмина
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 7 листопада 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 18, 118.
- ↑ Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 7 грудня 2012.
- ↑ Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 7 грудня 2012.
- ↑ Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
- ↑ Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 15 жовтня 2012.
- ↑ Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 15 жовтня 2012.
- ↑ Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
- ↑ Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
- ↑ Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 15 жовтня 2012.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]
- Кузьмина // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 10. (пол.)
| ||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |