Явірник-Руський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Явірник-Руський
пол. Jawornik Ruski

Jawornik Ruski cerkiew 1.jpg

Координати 49°43′42″ пн. ш. 22°18′13″ сх. д.H G O

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Ґміна Бірча
Дата заснування 1469
Населення 161 осіб (2006 рік)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-751
Автомобільний код RPR
Код SIMC 0599209
GeoNames 770220
OSM пошук у Nominatim
Явірник-Руський. Карта розташування: Польща
Явірник-Руський
Явірник-Руський
Явірник-Руський (Польща)
Явірник-Руський. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Явірник-Руський
Явірник-Руський
Явірник-Руський (Підкарпатське воєводство)
Jawornik Ruski.jpg
Греко-католицька церква святого Дмитра в Явірнику-Руському

Явірник-Руський (пол. Jawornik Ruski) — село у гміні Бірча Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві Польщі.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 14 кілометрів на захід від центру гміни села Бірчі, 35 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 42 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[1]

Історія[ред. | ред. код]

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Село засноване в 1469 році й було тоді власністю Анни Ряшівської (пол. Anny Rzeszowskiej).

У 1508 році, коли власниками були Кміті (пол. Kmitowie), назву села змінено на Явірничок (пол. Jawornyczek).

В 1519 році село стало власністю Стадницьких (пол. Stadnickich), а у 1588 році Красицьких (пол. Krasickich).

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла до імперії Габсбургів. Село увійшло до Добромильського повіту.

У 1882 році в селі збудовано греко-католицьку церкву святого Дмитра на місці своєї попередниці, що існувала щонайменше до 1830 року. До 1843 року греко-католицька громада села належала до парафії в селі Липа. Далі аж до депортації українців у 1947 році в селі була греко-католицька парафія Бірчанського деканату Перемиської єпархії, до парафії також належали Борівниця і Жогатин з Процівкою[2].

Після розпаду Австро-Угорщини село 4 листопада 1918 року ввійшло у склад «Східно-Лемківської Республіки». У січні 1919 року окуповане ІІ Річчю Посполитою. Це село Надсяння, як й інші етнічні українські території (Лемківщина, Підляшшя, Сокальщина, Равщина і Холмщина), опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні, яким надалі польські апетити не обмежились. Анексія західноукраїнських земель була закріплена в Ризькому мирному договорі 1921 року.

1 липня 1926 року з сільської гміни Явірник Руський вилучені присілки Борівниця, Жмулиська і Потік Чорний і з них створено самостійну сільську гміну Борівниця[3].

1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи сільська громада Явірника Руського втратила право самоврядності та була включена до об’єднаної сільської гміни Жогатин.

Перед початком Другої світової війни в 1938 році населення парафії становило 2457 осіб, з яких 1200 греко-католиків Явірника-Руського. Навіть якщо припустити, що серед римо-католиків та баптистів українців не було, все одно українці греко-католики були найбільшою етнічно-конфесійною групою в околиці, а їх частка становить майже 49 %.

На 1.01.1939 в Явірнику Руському з 1500 населення було 1180 українців-грекокатоликів, 160 українців-латинників, 80 поляків і 80 євреїв[4].

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Явірник-Руський, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшов до СРСР і ввійшов до складу Бірчанського району[5] (районний центр — Бірча) утвореної 4 грудня 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[6]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[7].

У березні 1945 року Явірник-Руський, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.[8]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[9] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[10],[11]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[12], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[13]

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[14].

Після виселення українців греко-католицька церква святого Дмитра була передана владою Польщі римо-католикам і використовувалась як філіальний костел римо-католицької парафії в Борівниці аж до побудови в селі нового мурованого костелу (біля 2000 року). Зараз приміщення церкви не використовується, хоча влада Греко-Католицької Церкви з 2008 року вимагає повернення приміщення.

Біля села знаходиться діюча копальня діатоміту.

Населення[ред. | ред. код]

Село Явірник-Руський. Сучасний вигляд.
  • 1785 — 284 греко-католики, 100 римо-католиків i 16 євреїв
  • 1840 — 513 греко-католиків (нема даних про інші конфесії)
    • греко-католицька громада села до 1843 року належала до парафії в селі Липа
  • 1859 — 615 греко-католиків (нема даних про інші конфесії)
  • 1879 — 709 греко-католиків (нема даних про інші конфесії)
  • 1899 — 902 греко-католики (нема даних про інші конфесії)
  • 1926 — 1030 греко-католиків (нема даних про інші конфесії)
  • 1929 — 1215 жителів
  • 1938 — 1200 греко-католиків, 1068 римо-католиків, 154 євреї i 35 баптисти (дані з усієї парафії)
  • 2006 — 161 особа

Визначні особистості, пов'язані з селом[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. 
  2. Шематизм Перемиськои єпархії. – Перемишль, 1936. – с. 31
  3. Dz.U. 1926 nr 49 poz. 298 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 6 maja 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Borowica w powiecie dobromilskim w województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
  5. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  6. Оперативная сводка за 31 июля
  7. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах Червоної армії
  8. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  9. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору»
  10. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991)
  11. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору»
  12. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  13. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору»
  14. * Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]