Вільгельм Едуард Вебер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Едуард Вебер
Wilhelm Eduard Weber
Wilhelm Eduard Weber II.jpg
Народився 24 жовтня 1804(1804-10-24)
Віттенберг
Помер 23 червня 1891(1891-06-23) (86 років)
Ґетінґен, Геттінген, Німеччина[1]
Поховання Ґетінґенський міський цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Prussia 1933.svg Королівство Пруссія
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Університет Мартіна Лютера
Галузь фізика
Заклад Університет Мартіна Лютера
Геттінгенський університет
Лейпцизький університет
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Johann Schweigger[d]
Член Лондонське королівське товариство, Саксонська академія наук[d], Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина, Саксонська академія наук[d], Баварська академія наук і Academy of Sciences of Turin[d]
Нагороди Медаль Коплі (1859)
Медаль Маттеуччі (1879)

Вільгельм Едуард Вебер у Вікісховищі?

Вільгельм Едуард Вебер (нім. Wilhelm Eduard Weber, 24 жовтня 1804 — 23 червня 1891) — німецький фізик, член-кореспондент Берлінської академії наук (1834).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Віттенберзі. Закінчив університет у Галле (1826). Був професором університетів у Галле (1828—1831), Геттінгені (1831—37 і з 1849) та Лейпцигу (1843—1849).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці присвячені електромагнетизму. Спільно з Карлом Гаусом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частки (1848). У 1846 вказав на зв'язок сили струму з густиною електричних зарядів і швидкістю їхнього упорядкованого переміщення. Спільно з Р. Кольраушем в 1856 визначив швидкість світла, виходячи з відношення заряду конденсатора в електростатичних і магнітних одиницях. Автор теорії елементарних магнітів — магнітних диполів (1854) і гіпотези дискретності електричного заряду (1848). Побудував першу електронну модель атома, давши його планетарну структуру (1871). Роботи відносяться також до акустики, термодинаміки, молекулярної фізики, земного магнетизму. Спільно з братом Е. Вебером виконав експериментальне дослідження хвиль на воді та повітрі. Спостерігав інтерференцію звуку (1826), висунув ідею запису звуку (1830). Відкрив (1835) пружну післядію. Винайшов ряд фізичних приладів, зокрема електродинамометр (1848).[2]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Вільгельм Едуард Вебер був одним із Геттінгенської сімки — групи професорів Геттінгенського університету, яка 1937 року виступила проти скасування конституції Гановеру, за що його було звільнено з університету.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь ученого названо одиницю магнітного потоку Вебер.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]