Генрі Уорд Бічер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генрі Ворд Бічер
Henry Ward Beecher - Brady-Handy.jpg
Народився 24 червня 1813(1813-06-24)[1][2][…]
Litchfield[d], Коннектикут[2][4][3]
Помер 8 березня 1887(1887-03-08)[1][3][5] (73 роки)
Бруклін, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4][3]
·геморагічний інсульт
Поховання Грін-Вудський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States (1877–1890).svg США
Діяльність політик, журналіст, богослов
Alma mater Амгерстський коледж[d]
Знання мов англійська[1]
Батько Lyman Beecher[d][6][2]
Брати, сестри
У шлюбі з Eunice White Beecher[d]
Автограф Appletons' Beecher Lyman - Henry Ward signature.png

Бічер Генрі Ворд (англ. Henry Ward Beecher; нар. 24 червня 1813(18130624) — пом. 8 березня 1887) — американський проповідник, публіцист, оратор, громадський діяч.

Дитинство та родина[ред. | ред. код]

Народився 24 червня 1813 в штаті Коннектикут, м. Літчфілд. Ріс у багатодітній родині, головою якої був пресвітеріанський проповідник Ліман Бічер, відомий демократичними переконаннями.

Генрі був сьомим з 13 братів і сестер, деякі з яких стали відомими людьми свого часу. Кетрін Бічер стала досить відомим педагогом, засновницею американського жіночого руху. Молодша сестра Генрі Уорда, Єлизавета-Гаррієт, відома всьому світу як письменниця Гаррієт Бічер-Стоу, автор романа «Хатина дядька Тома». Чарльз і Ізабелла знайшли популярність на терені громадської діяльності, Томас зарекомендував себе як видатний педагог.

У побуті Бічери були зразковим сімейством з точки зору ортодоксального служіння, чому сім'я була зобов'язана батькові. Він був дуже суворих правил: у родині були під забороною «несерйозні» книги, театр, танці, у них було не прийнято відзначати дні народження домочадців і навіть Різдво. Члени сім'ї повинні були брати участь у молитовних зборах, відвідувати лекції та інші заходи церкви. Вони не тільки молилися на початку і наприкінці кожного дня, але і співали гімни і дотримувалися інших зобов'язань Церкви.

Юність[ред. | ред. код]

Генрі Уорд Бічер, на відміну від свого батька, вважав, що християнство має адаптуватися до мінливої культурі нашого часу. Він був прихильником виборчого права для жінок, виступав проти рабства, не вітав фанатизм будь-якого роду, релігійний, расовий і соціальний. Завдяки своїй популярності Бічер стає редактором низки релігійних журналів.

Довоєнний період[ред. | ред. код]

У довоєнний період Генрі Бічер займається збором коштів на закупівлю зброї для бажаючих виступати проти рабства в Канзасі і Небрасці. Куплені на ці гроші гвинтівки в народі охрестили «Біблією Бічера». В ході Громадянської війни в США, в його Церкві був зведений і обладнаний Полк добровольців. Однак лібералізм Бічера не поширюється на робітничий клас. Він виступав рішуче проти страйкарів, заробітна плата яких була скорочена до жебрацького рівня. В одну зі своїх проповідей він включив такі слова: «Людина не може жити хлібом єдиним, але той, хто не може жити на хлібі і воді не гідний жити».

Генрі Уорд Бічер, будучи харизматичним проповідником, прославився не тільки як блискучий публіцист, але і як рідкісний лицемір. Коли його таємний роман з однією з парафіянок став надбанням громадськості, американська преса писала про обставини цього скандалу більше, ніж про всі події Громадянської війни разом узятих. Бічер постав перед судом за звинуваченнями в здійсненні перелюбу з дружиною свого друга, Єлизаветою Тілтон.

Освіта[ред. | ред. код]

Першим місцем навчання Генрі Уорда стали школа-інтернат у Амхерсті (Массачусетс) і Бостонська латинська школа. У 1834 р він закінчив коледж в Амхерсті, потім навчався в пресвітеріанської духовної семінарії в Цинциннаті, очолював яку його батько. У 1837 р отримав ступінь теолога. У період з 1837 по 1839 рр. він жив у Лоуренсбурзі (Індіана), де служив священиком, після цього змінив місце проживання на Індіанаполіс, а в 1847 році в біографії Бічера відбулася важлива подія — його призначення на посаду першого священика нової Плімутської конгреціоналістской церкви в нью-йоркському Брукліні.

На нове місце роботи і проживання з ним переїхали дружина і троє дітей. Бічер зарекомендував себе як талановитий викладач, редагував кілька журналів релігійного характеру.

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

У 50-х рр. Бічер набуває популярність (особливо в північних штатах США) як публіциста й оратора, боровся за рівноправність негритянського населення. Після опублікування праць Ч. Дарвіна священик зробив спробу примирити біблійне вчення і теорію еволюції. Його дарвіністські виступи лягли в основу книги під назвою «Еволюція і релігія», опублікованій в 1885 р і названої ортодоксами атеїстичної.

Крім дарвінізму, Бічер ратував за рух непитущих, виборче право для жінок, імміграцію китайців, з усім даром красномовства нападав на фанатизм і рабство в усіх їх різноманітних проявах. Він був переконаний, що християнство не повинно бути консервативним, воно повинно підлаштовуватися під сучасні культурні та соціальні умови. На власні гроші священик купував гвинтівки, якими постачав борців проти рабства в Небрасці і Канзасі.

Проповідницька діяльність[ред. | ред. код]

Розпочата в 1861 р Громадянська війна особливо яскраво виявила його позицію. При його церкві був сформований добровольчий полк, забезпечений всім необхідним. У 1863 р американський пастор почав поїздку в Англію — країну, де рабовласницькі і антидемократичні настрої були в той час особливо сильними, намагався виступами вплинути на них.

Яскравому, харизматичному оратору вдавалося багато чого, він дійсно чинив сильний вплив на світогляд людей і був з тих, кого називають фігурами національного масштабу.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Помер Генрі Уорд Бічер в 73-річному віці 8 березня 1887 в Нью-Йорку. Причиною смерті став крововилив у мозок. Троє синів пішли по його стопах, перейняли його демократичні переконання і служили пасторами пресвітеріанської церкви.

Висловлювання, цитати і афоризми Бічерa[ред. | ред. код]

  • Всі високі спонукання, ідеї, задуми і почуття людини не варті і ламаного гроша, якщо вони не зміцнюють його для кращого виконання обов'язку в буденному житті.
  • Не можна вважати розумним людини, яка не вміє бути одержимим, коли це потрібно.
  • Ніхто не може сказати, бідний він чи багатий, заглянувши в свою книгу доходів і витрат. Багатим людини робить його серце. Багатство визначається не тим, що людина має, а тим, яким він є.
  • Жодна людина, що зробив гідний вчинок, ніколи не отримав у нагороду менше, ніж віддав.
  • Пісня, яку співає мати біля колиски, супроводжує людину все його життя, до труни.
  • Перемоги, які досягаються легко, небагато чого варті. Тільки тими з них можна пишатися, які є результатом наполегливої боротьби.
  • Нерідко нещастя — це інструмент, за допомогою якого Бог надає нам більш досконалу форму.
  • Немає переможця сильніше того, хто зумів перемогти самого себе.
  • Не зберігайте алебастрові судини вашої любові і ніжності запечатаними до тих пір, поки ваші друзі не помруть. Наповніть солодкістю їхнє життя, поки вони ще живі. Говоріть їм слова розради, поки їх вуха ще можуть почути ці слова і поки їхні серця ще можуть схвилюватися від ваших промов.
  • Підтримати добрим словом людини, що потрапила в біду, часто так само важливо, як вчасно переключити стрілку на залізничній колії: всього один дюйм відокремлює катастрофу від плавного і безпечного руху по життю.
  • Різниця між завзятістю та впертістю полягає в тому, що перше має своїм джерелом сильне бажання, а другий, навпаки, сильне небажання.
  • Співчуття зцілить більше гріхів, ніж осуд.
  • Почуття гумору — велика річ. Йти по життю без почуття гумору так само безглуздо, як їхати у візку без ресор.
  • З усієї земної музики найближче до небес — биття істинно люблячого серця.
  • Кожен милосердний вчинок — це щабель сходів, що ведуть до небес.
  • Справжнє самоповагу полягає в тому, щоб не думати про себе.
  • Чи не благородні діяння людей, а діяння, що завершилися успіхом, — ось що поспішає зафіксувати історія.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Всесвітня історія. Оксфордська ілюстрована енциклопедія. — М .: Весь світ, ВД «Инфра-М», Oxford University Press. Гаррі Джадж. 2003.
  • Прилуцький В. В. ІДЕЇ нативізму У США В 1830 — 1850-ті РОКИ // Діалог з часом. 2012. Вип. 39. С. 347—361.
  • Макінерні Деніел. США. Історія країни / Пер. з англ. Т.Мініной. М .: Ексмо; СПб .: Мидгард, 2009. С. 263.

Посилання[ред. | ред. код]