Джеймс Вістлер

Джеймс Вістлер
James Abbott McNeill Whistler
	Автопортрет 1858 року
При народженні	James Abbot McNeill Whistler
Народження	10 липня 1834; Лоуелл (Массачусетс), США
Смерть	17 липня 1903 (69 років)
	Лондон
Поховання	Chiswick Burial Groundd :
Національність	американець
Країна	Британія
Жанр	пейзаж, портрет
Навчання	в Парижі у Шарля Глейра
Діяльність	художник, майстер офорту, ілюстратор, письменник, літограф, художник-гравер
Напрямок	суміш імпресіонізму, японізму, стилізацій та модерну
Роки творчості	1850-ті- 1902
Вчитель	Шарль Глейр
Відомі учні	May Wilson Prestond
Член	Burlington Fine Arts Clubd і International Society of Sculptors, Painters and Graversd
Твори	Nocturne: Blue and Gold – Old Battersea Bridged, Ноктюрн у чорному і золотому – падаюча ракета, Мати Вістлера і Зала павичів
Батько	Джордж Вашингтон Вістлер
Мати	Anna McNeill Whistlerd
У шлюбі з	Beatrice Whistlerd
Брати, сестри	William McNeill Whistlerd
Родичі	Rose Fuller Whistlerd
Нагороди
Автограф
	Джеймс Вістлер у Вікісховищі

Джеймс Вістлер, повне ім'я Джеймс Ебботт Мак-Нейл Вістлер (англ. James Abbott McNeill Whistler; 10 липня 1834 — 17 липня 1903, Лондон) — англо-американський художник 2-ї половини 19 століття. Малював портрети, пейзажі, працював графіком, творив офорти і літографії.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання[ред. | ред. код]

Народився в містечку Лоуелл, штат Массачусетс, США. Батько — відомий залізничний інженер, Джордж Вашингтон Вістлер, був запрошений на роботи до Російської імперії, де проектував Миколаївську залізницю. Син жив з батьком в Росії. Навчався у школі, де вивчив і французьку, престижну мову російського дворянства. Навчання продовжив в Академії мистецтв міста Петербург. 1848 року під час епідемії холери помер його батько.

Джеймс Вістлер мав брата. По смерті батька він таки отримав частку батьківського спадку (близько 2000 франків на рік), що дозволило не бідувати, вести життя вільного художника і навіть жити без економії.

Вістлер повернувся у Сполучені Штати, де навчався в військовій школі Вест-Пойнт, але був звільнений за неуспіхи в хімії. В 1850-тї зробив перші спроби в створенні офортів.

Паризький період[ред. | ред. код]

у 1855 р. переїздить до Парижа, де навчався живопису у Шарля Глейра (1806—1874). В часи перебування в Парижі відвідував музей Лувр, де копіював картини. На той час в Парижі зійшла зірка слави художників Іспанії, картини котрих потрапили у Лувр. Бути прихильником іспанських художників 17 ст. було черговою модою серед французьких митців. Серед прихильників картин Дієго Веласкеса були Едуар Мане та Джемс Вістлер.

Другою модною забавою була зацікавленість у японському мистецтві. Митці Франції, котрі неупинно шукали нові шляхи художньої виразності, відкрили для себе японське мистецтво (перш за все друковану графіку укійо-е), серед прихильників укійо-е були Клод Моне та Вінсент ван Гог. До вивчення японської друкованої графіки залучився і Вістлер.

Відвідини Нідерландів[ред. | ред. код]

У той період Джемс Вістлер у мистецтві був прихильником реалізму. Серед художників минулого його цікавили голландські реалісти 17 ст., серед них Ян Стен, Саломон ван Рейсдал та Рембрандт. 1858 року художник прибув у Нідерланди, де відвідав міста Гаага, Дордрехт , Домбург та Амстердам. Художню свідомість Вістлера зачепив саме Амстердам, котрому він присвятив низку власних офортів.

Судовий процес з Джоном Раскіном[ред. | ред. код]

Дружні стосунки з французьким художником Альфонсом Легро були такі тісні, що примусив того перебратися в Британію. Фігура досить космополітична за мовою і вихованням, Вістлер оселився в Лондоні. Перша серія його офортів надрукована у 1858 р. Митці Франції схвалювали офорти, тоді як Джон Раскін критикував. Образившись на Раскіна, Вістлер подав судовий позив і виграв процес. Але судові виплати збанкрутували художника.

Венеція[ред. | ред. код]

В 1879 р. Віслер на 14 місяців перебрався в Венецію, де займався акварельним живописом і зробив близько 50 офортів.

Повернення у Лондон[ред. | ред. код]

Художник таки зробив кар'єру в Британії, де посів місце президента Товариства англійських художників. Був світським «левом». Серед знайомих художника — Обрі Бердслі та драматург і письменник Оскар Уайльд, голова англійського декадансу.