Очікує на перевірку

Керлінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керлінг

Характеристика
Категоріякомандна гра
Спортсменів у команді4 з кожного боку
Перші змагання
Олімпійські ігри1924
Чемпіонат світу1959
Чемпіонат Європи1975
Міжнародна федерація
НазваВсесвітня федерація керлінгу
Рік заснування1966
Голова федераціїКейт Ке́йтнесс[en]
ВебсайтОфіційний сайт
Національна федерація
Всеукраїнська федерація керлінгу
Пов'язані проєкти
Категорія:Керлінг

Ке́рлінг (англ. curling англ. вимова: [ˈkɜː(ɹ)lɪŋ], від curl — «крутити») — олімпійський вид спорту, командна спортивна гра на льодовому майданчику. За своїм принципом гра подібна до боулінгу на траві. Гра складна, і за технікою, і стратегічно.

Керлінг входить до програми Олімпійських ігор, починаючи із Олімпіади 1998 в Нагано[1]. 1924 року керлінг був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у Шамоні[2]. У 2006 Міжнародний Олімпійський комітет вирішив ретроспективно визнати офіційними змагання з керлінгу, що проводилися в рамках Міжнародного спортивного тижня в 1924. Під час Олімпіади 1932 теж проводився показовий матч із керлінгу між командами США та Канади.

Історія

[ред. | ред. код]
Гра в керлінг у Еглінтоні, Шотландія, 2 лютого 1860. Картина Роджера Гріффіта

Керлінг зародився в Шотландії в добу пізнього середньовіччя. Перша письмова згадка про гру датується 1541 роком. Камінь для керлінгу, на поверхні якого вибита дата його виготовлення «1511 рік», знайдений на дні осушеного ставка в Данблейні. Пітеру Брейгелю Старшому належать дві картини від 1565, на яких зображені гравці в керлінг.

Шотландці поширили гру у світі, надто в Канаді, США та в континентальній Європі. Станом на сьогодні в неї грають також в Японії, Кореї, Китаї, Австралії та Новій Зеландії.

Найстарший керлінговий клуб у світі це асоціація гравців міста Кілс, розташованого на півночі Шотландії. Асоціація заснована 1716 року.[3]

Правила

[ред. | ред. код]
Під час змагань.

У керлінг грають дві команди по чотири гравці (скіп, віце-скіп, перший та другий ), які почергово кидають гладенькі відполіровані гранітні бити крижаною доріжкою у напрямку до цілі, відзначеної на доріжці концентричними колами. Два гравці допомагають спрямувати шайбу в потрібну точку за допомогою спеціальних щіток, якими вони натирають лід у напрямку руху шайби, внаслідок чого на льодовій поверхні утворюється тонкий шар вологи, що сприяє збільшенню швидкості бити. Гра ділиться на 10 ендів, деякі фахівці називають енди іннінгами, у кожному з яких командам нараховуються очки, залежно від того, скільки своїх бит виявилося ближче до цілі, ніж найближча бита команди-супротивника. Протягом одного енду команди по черзі випускають по вісім каменів. Переможець визначається за сумою очок у всіх ендах. У разі рівності очок після десяти ендів, призначається додатковий енд — екстра-енд, переможець якого й стає переможцем матчу.

Майданчик для керлінгу

Майданчик для керлінгу являє собою прямокутне поле. Його довжина може бути від 44,5 до 45,72 м, ширина від 4,42 до 5 м. Мішень, звана «будинком», має діаметр 3,66 м. Відстань між центрами двох мішеней, нанесених на ігрову поверхню — 34,75 м. Битку, кам'яний диск із ручкою вагою 19,96 кг, виготовляється з певного виду граніту, видобутого на острові Ейлс-Крейг в Шотландії. Він має циліндричну форму та кільцеподібну ковзаючу поверхню. Зверху в каменю є ручка. Температура льоду для керлінгу близько -5 °C.

Гравець, котрий кидає битку, одягає на взуття тефлоновий слайдер, що забезпечує гарне ковзання. Для запобігання травм гравці використовують наколінники.

Організації та змагання

[ред. | ред. код]

Організацією змагань із керлінґу опікується Всесвітня федерація керлінгу, членом якої є також Всеукраїнська федерація керлінгу.

Найголовнішим змаганням світового рівня є Олімпійський турнір із керлінгу, що проводиться раз на чотири роки в рамках Зимових Олімпіад. Вперше керлінг був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у Шамоні в 1924 році[4] Чемпіонат світу з керлінгу проходить щороку, окремо для чоловіків, жінок та змішаних команд.

Канадійка українського походження Сільвія Федорук у 1986 році, за вагомий внесок у розвиток спорту, внесена до Зали Слави керлінгу Канади[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лущик І. В. Керлінг. Фізичне виховання в школах України: науково-методичний журнал. Харків: Вид. група «Основа». N 2(62). 2008

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Я не стрілятиму в людей. Тож доручили перестріляти всіх собак у селі. Архів оригіналу за 26 Червня 2018. Процитовано 26 Червня 2018.
  2. ↑ Календар історії спорту [Архівовано 26 Червня 2018 у Wayback Machine.] «Міністерство молоді та спорту України»
  3. ↑ KilsythCurling. Архів оригіналу за 7 Березня 2006. Процитовано 26 Червня 2018.
  4. ↑ Головатенко О. М., Олексієнко Я. І. Олімпійський рух в Україні. Участь українських спортсменів в Олімпійських іграх (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 Жовтня 2018. Процитовано 24 Серпня 2020.
  5. ↑ Конґрес Українців Канади висловлює співчуття з приводу відходу у вічність вельмишановної Сільвії Федорук. Архів оригіналу за 26 Червня 2018. Процитовано 26 Червня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікісловнику є сторінка керлінг.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Керлінг
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Керлінг&oldid=41916893