Гончарук Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Іванович Гончарук
Андрій Іванович Гончарук
2012 рік
Радник Президента України - керівник Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента України
5 квітня 2011 року — 24 лютого 2014 року
Президент: Віктор Федорович Янукович
Представник України у Світовій організації торгівлі
15 квітня 2013 року — липень 2015 року
Заступник Глави Адміністрації Президента України
31 березня 2010 року — 5 квітня 2011 року
Президент: Віктор Федорович Янукович
Заступник Глави Секретаріату Президента України
27 березня 2008 року — 31 березня 2010 року
Президент: Віктор Андрійович Ющенко
7-й Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України
27 січня 1999 року — 19 січня 2000 року
Прем'єр-міністр: Валерій Павлович Пустовойтенко
Президент: Леонід Данилович Кучма
Попередник: Осика Сергій Григорович
Наступник: міністерство реорганізовано
 
Освіта: Київський державний університет ім. Тараса Шевченка
Народження: 9 квітня 1961(1961-04-09) (58 років)
м. Київ, УРСР
Національність: українець
Громадянство: Україна
Віросповідання: православ'я
Батько: Гончарук Іван Михайлович
Мати: Гончарук (Лемко) Галина Володимирівна
У шлюбі з: Крижанівська Марина Вікторівна
 
Наукова діяльність
Наукова сфера: міжнародна економіка
Автограф: Avtograf Goncharuk AI.jpg
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений економіст України

Медіафайли у Вікісховищі?

Андрій Іванович Гончарук (нар.9 квітня 1961, м. Київ) — український державний діяч, дипломат, Надзвичайний та Повноважний Посол.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Андрій Гончарук народився 9 квітня 1961 року в місті Києві.

Закінчивши середню школу № 155 м. Києва, у 1978 році вступив на економічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, який закінчив 1983-го року. Продовжив навчання в аспірантурі Інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР.

Протягом 19861991 років займав посади молодшого, наукового співробітника, виконуючого обов'язки вченого секретаря та вченого секретаря Інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР.

У 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Вплив науково-технічної революції на характер економічного змагання двох світових систем».[2]. Має вчені звання старшого наукового співробітника (1991 р.) та доцента (2013 р.).

У 19911992 роках працював на різних керівних посадах у Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків України, а у 19921999 роках на посадах начальника головного управління, заступника, першого заступника Міністра зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

З 1993 по 2003 рік одночасно є заступником спеціального представника Уряду України при ГАТТ/СОТ, заступником голови урядового комітету України з питань співробітництва з ЄС, співголовою декількох двосторонніх торгово-економічних комісій, главою державної делегації України на переговорах зі вступу України до Світової організації торгівлі. У цей час він бере участь у багатьох у двосторонніх та багатосторонніх переговорах з зарубіжними партнерами в процесі вступу України у СОТ. Був одним із ініціаторів становлення та розвитку в Україні напрямку міжнародної діяльності - торгової дипломатії.[3]

В 1999 році, у віці 37 років, призначений Міністром зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України[4]. На той час наймолодший міністр в усіх урядах України. На цій посаді перебував до початку 2000 року, коли міністерство було реорганізовано. Продовжив займатися зовнішньоекономічним блоком на посаді заступника Міністра економіки України.

У 20012003 роках - перший заступник Державного секретаря, Державний секретар з питань торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України[5].

З 2000 поєднує державну, дипломатичну діяльність з науково-викладацькою. Професор кафедри міжнародної торгівлі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (2005-2015 роки).

У 2003 році він стає головним радником з питань торгової політики та захисту на зовнішніх ринках корпорації «Інтерпайп»[6][7].

З 2005 по 2007 рік Андрій Гончарук є радником прем'єр-міністра [8] з питань багатосторонньої торгової дипломатії, зокрема процесу вступу України в СОТ[9][10].

У 2008 році указом президента призначений заступником Глави Секретаріату Президента України[11]. На займаній посаді він займавався усіма міжнародними питаннями, в т. ч. зовнішньоекономічними.

З 2010 по 2011 роки перебуває на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України[12].

З 2011 року був радником Президента України - керівником Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента України[13]. 21 лютого 2014 року подав у відставку [14].

15 квітня 2013 призначений Представником України у Світовій організації торгівлі[15] та головою Державної комісії з питань співробітництва з СОТ [16].

З квітня 2014 року є дипломатичним радником Президента Л.М.Кравчука.

В липні 2014 року був обраний незалежним членом наглядової ради Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна".

З квітня 2015 року - віце-президент Української асоціації зовнішньої політики [17].

Володіє українською, російською та англійською мовами.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Андрій Гончарук є автором більше 30-ти наукових праць.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, двоє дорослих дітей, онучка, онук.

Захоплення:

  • теніс[23],
  • історична література
  • собаки породи ши-тцу

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президента України № 438/2008 від 14 травня 2008. Архів оригіналу за 13 жовтень 2012. Процитовано 25 січень 2012. 
  2. Інтернет-довідник "Офіційна Україна сьогодні"
  3. Article in the book "Opportunities and obligations. New Perspectives on Global and US Trade Policy" Kluwer Law International
  4. Указ Президента України № 77/99 від 27.01.1999
  5. Указ Президента України № 676/2002 від 30.07.2002
  6. Андрій Гончарук став віце-президентом корпорації «Інтерпайп». Архів оригіналу за 15 грудень 2012. Процитовано 25 січень 2012. 
  7. Стаття на офіційному сайті корпорації «Інтерпайп». Архів оригіналу за 31 грудень 2012. Процитовано 25 січень 2012. 
  8. Постанова КМУ № 1461/2006
  9. Стаття Гончарука А.І. в газеті "Факти і коментарі"
  10. Інтерв'ю Андрія Гончарука
  11. Указ Президента України № 271/2008
  12. Указ Президента України № 460/2010. Архів оригіналу за 13 жовтень 2012. Процитовано 25 січень 2012. 
  13. Указ Президента України № 365/2011. Архів оригіналу за 13 жовтень 2012. Процитовано 25 січень 2012. 
  14. Радник президента Гончарук подав у відставку
  15. Указ Президента України № 215/2013. Архів оригіналу за 19 квітень 2013. Процитовано 19 квітень 2013. 
  16. Указ Президента України №214/2013
  17. Гончарук Андрій Іванович віце-президент УАЗП
  18. Указ Президента України №2/2000
  19. Указ Президента України № 108/2008. Архів оригіналу за 28 січень 2014. Процитовано 25 січень 2012. 
  20. Указ Президента України № 620/2009. Архів оригіналу за 13 жовтень 2012. Процитовано 25 січень 2012. 
  21. Протокольне рішення про нагородження Грамотою Співдружності Незалежних Держав за пропозицією України від 05.12.2012 року
  22. Стаття
  23. Стаття в газеті "Факти і коментарі"

Посилання[ред. | ред. код]