Гранітне (Монастириський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гранітне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Гранітненська сільська рада
Код КОАТУУ 6124283401
Облікова картка Гранітне 
Основні дані
Засноване 1466
Населення 384
Територія 2.654 км²
Густота населення 144.69 осіб/км²
Поштовий індекс 48331
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°05′00″ пн. ш. 25°01′00″ сх. д. / 49.08333° пн. ш. 25.01667° сх. д. / 49.08333; 25.01667Координати: 49°05′00″ пн. ш. 25°01′00″ сх. д. / 49.08333° пн. ш. 25.01667° сх. д. / 49.08333; 25.01667
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 48331, с. Гранітне
Карта
Гранітне. Карта розташування: Україна
Гранітне
Гранітне
Гранітне. Карта розташування: Тернопільська область
Гранітне
Гранітне

Грані́тне — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на заході району.

До 1964 року село називалося Баранів. Центр сільради. Біля Гранітного був хутір Мазурі. 1957 Гранітне захопила велика повінь. Населення — 365 осіб (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та голіградської культур.

Перша відома писемна згадка — 1441 — походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова.[1] Ще одна відома писемна згадка — 1461[2] (част. В, с. 30).

Катажина з Баранова, Абрагам з Баранова[3] — львівський староста 1352, 1362, підчаший сандомирський[4] Бучацька-Творовська — дружина сина дідича Бучача Яна Творовського-Бучацького[5].

Діяли українські товариства «Просвіта» і «Луг», кооператива.

1957 року тоді ще Баранів охопила велика повінь.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святого Димитрія (1855; дерев'яна, відновлена 1986), «фігура» Ангела-Хоронителя на склепі панської родини (реставрована 1987; кам'яна; висота 5 м).

Встановлено хрест на честь скасування панщини (відновлено 1990), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Запис 881. — С. 90.
  2. Jabłonowski, Aleksander (1902-01-01). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. 
  3. може, це Баранув-Сандомирський
  4. Urzędnicy województwa ruskiego.— № 1150. — S. 148. (пол.)
  5. Buczaccy-Tworowscy (01) (яп.)

Джерела[ред. | ред. код]