Група Атона

Схема внутрішньої частини Сонячної системи (із орбітою Марса включно). Орбіти атонців позначено світло-зеленим кольором

Атонці — група навколоземних астероїдів, велика піввісь орбіти яких (a) менша за астрономічну одиницю, а відстань від Сонця у афелії (Q) — більша за 0,938 а.о. Астероїди цієї групи здебільшого перетинають земну орбіту поблизу своїх афеліїв.
За станом на 1 серпня 2010 року виявлено 579 астероїдів цієї групи. Найбільший серед них — 2100 Ра-Шалом — має діаметр близько 2,3 км.
Група отримала назву від малої планети 2062 Атон, відкритої 7 січня 1976 року американським астрономом Елеанорою Хелін (англ. Eleanor F. Helin) з Паломарської обсерваторії.
Перший астероїд групи було названо на честь давньоєгипетського монотеїстичного бога Атона. Тому атонцям заведено надавати назви за іменами давньоєгипетських божеств.

Ризики зіткнення

Представники групи часто критично зближуються із Землею (у розрахунках небезпечною вважається відстань менша за 0,05 а.о., ~ 7,5 млн км). Наприклад, астероїд 2004 FH 2004 року пролетів повз нашу планету на відстані 43 тис.км. 19 червня того ж року було відкрито ще один астероїд цієї групи — 2004 MN4, який у подальшому отримав власну назву 99942 Апофіс. Астероїд названо на честь давньоєгипетського бога Апепа. 13 квітня 2029 року він пролітатиме на відстані геостаціонарних супутників, тобто менше 40 тис.км.

У разі зіткнення астероїда з нашою планетою вивільняється енергія, порівняна з енергією потужного ядерного вибуху, тому такі зіткнення становлять потенційну небезпеку.

Див. також

• Тунгуський метеорит
• Шкала Торіно
• Група Атіри

Джерела

• Атона група // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 43. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).

Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.