Перейти до вмісту

2060 Хірон

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
2060 Хірон ⚷
Відкриття
ВідкривачЧарльз Коваль
Місце відкриттяПаломарська обсерваторія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата відкриття18 жовтня 1977[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Названа на честьХірон Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальні характеристики
Велика піввісь13,708 а. о.
Перицентр8,5114 а. о.
Апоцентр18,891 а. о.
Ексцентриситет0,37911
Орбітальний період50,76 років
Нахил орбіти6,9311
Довгота висхідного вузла209,3049590782 ± 2,331E−6 °[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргумент перицентру339,25691029576 ± 7,1845E−6 °[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізичні характеристики
Період обертання5.918 годин (синодичний)
Температура~75
Стандартна зоряна величина5,57[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: 2060 Хірон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

2060 Хірон (англ. 2060 Chiron) — одне з небесних тіл, відомих як Кентаври. Через його розмір, що складає близько 233 км, Хірон спершу був названий журналістами десятою планетою Сонячної системи. Цей кентавр має систему кілець, що була відкрита у 2011 році[2].

Відкриття

[ред. | ред. код]

Відкритий 18 жовтня 1977 року Чарльзом Ковальом з Паломарської обсерваторії[3], отримав позначення 1977UB[4]. Преса називала Хірон «десятою планетою Сонячної системи»[5]. Після відкриття цей космічний об’єкт було знайдено на деяких архівних фотопластинках, одна з яких датована 1895 роком.

На початку класифікувався як астероїд, пізніше як комета, у 1979 році був класифікований як кентавр.

У тому ж 1979 році отримав офіційну назву «Хірон» — на честь персонажа давньогрецької міфології — наймудрішого та найсправедливішого кентавра Хірона (грец. Χείρων), що був сином Кроноса та океаніди Філіри[6].

Символ Хірона ⚷ походить від поєднання слів «Object Koval», тобто створений на честь відкривача[7].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Видимий та інфрачервоний спектр випромінювання Хірона — нейтральні[8], подібно до астероїдів типу С (англ. Type-C astroids) і ядра Комети Галлея.

У 1984 році Лебовський (англ. Lebofsky) оцінював діаметр Хірона у 180 км, у 1990-1999 роках він оцінювався у 150 км. Космічний телескоп Спітцер у 2007 році оцінив діаметр 2060 Хірона у 233±14 км.

У той час як більшість кентаврів, як вважається, перебувають у стані спокою, починаючи з кінця 1980-х років, астрономи спостерігають прояви активності Хірона, аналогічні кометним.

В 2024 році космічний телескоп «Вебб» (JWST) виявив унікальний хімічний склад кентавра 2060 Хірон, що може змінити уявлення про ці об’єкти та ранню історію Сонячної системи. Нові дослідження виявили на поверхні кентавра заморожений монооксид і діоксид вуглецю, метан, а також органічні сполуки, що утворилися під впливом сезонних змін освітлення та нагрівання Сонцем, які впливають на його льодяні та газові запаси[9][10][11].

Орбіта

[ред. | ред. код]
Розташування орбіти Хірона відносно інших об'єктів Сонячної системи

Орбіта Хірона нестабільна внаслідок збурень з боку газових планет. Хірон — SU-об'єкт, що означає, що Сатурн (S) стримує перицентр Хірона, а Уран (U) — апоцентр Хірона.

Кеплерівські елементи орбіти[12]:

  • ексцентриситет e — 0,37911o
  • нахил орбіти і — 6,9311o
  • довгота висхідного вузла (☊ або Ω) — 209,31o
  • аргумент перицентра ω. — 339,98o
  • середня аномалія М — 94,716o

Кільця

[ред. | ред. код]

Вчені тільки недавно виявили кільцеву систему Харікло. Тепер вчені з Массачусетського технологічного інституту та інших місць виявили можливу кільцеву систему навколо іншого кентавра — Хірона. У листопаді 2011 року група вчених спостерігала зоряне покриття, у якому Хірон пройшов перед яскравою зорею, блокуючи її світло. Команда проаналізувала функцію зміни блиску зорі й дійшла висновку, що функція може означати кільцеву систему, круглу оболонку з газу й пилу або симетричні струмені матеріалу, що стріляють із поверхні кентавра. Отже, дослідники повинні спостерігати більше зіркових покриттів Хірона, щоб по-справжньому визначитись з інтерпретацією спостережних даних[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  2. ↑ A second minor planet may possess Saturn-like rings. MIT News | Massachusetts Institute of Technology (англ.). 17 березня 2015. Процитовано 1 квітня 2025.
  3. ↑ Kowal, C. T.; Liller, W.; Marsden, B. G. (1 січня 1979). The discovery and orbit of /2060/ Chiron (англ.). Процитовано 18 березня 2025.
  4. ↑ Campins, H.; Telesco, C. M.; Osip, D. J.; Rieke, G. H.; Rieke, M. J.; Schulz, B. (1 грудня 1994). The Color Temperature of (2060) Chiron: A Warm and Small Nucleus. The Astronomical Journal. Т. 108. с. 2318. doi:10.1086/117244. ISSN 0004-6256. Процитовано 18 березня 2025.
  5. ↑ Collander-Brown, S.; Maran, M.; Williams, I. P. (11 жовтня 2000). The effect on the Edgeworth-Kuiper Belt of a large distant tenth planet. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 318, № 1. с. 101—108. doi:10.1046/j.1365-8711.2000.03640.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 18 березня 2025.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ Schmadel, Lutz D., ред. (2007). (2060) Chiron. Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 167—167. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_2061. ISBN 978-3-540-29925-7.
  7. ↑ Comment on U+26B7 CHIRON (PDF).
  8. ↑ Campins, H.; Telesco, C. M.; Osip, D. J.; Rieke, G. H.; Rieke, M. J.; Schulz, B. (December 1994). The Color Temperature of (2060) Chiron: A Warm and Small Nucleus. The Astronomical Journal. 108 (6): 2318—2322. Bibcode:1994AJ....108.2318C. doi:10.1086/117244. Процитовано 15 березня 2009.
  9. ↑ Unveiling the ice and gas nature of active centaur (2060) Chiron using the James Webb Space Telescope. // N. Pinilla-Alonso1, J. Licandro3, R. Brunetto, E. Henault et al. Issue A&A Volume 692, December 2024
  10. ↑ Незвичайний об’єкт знайшли в Сонячній системі. // Автор: Анатолій Шевченко. 28.12.2024
  11. ↑ Астрономи відкрили аномальне космічне тіло невідомого походження. 07.01.2025, 7:08 pm
  12. ↑ (10370) Hylonome. AstDyS. Italy: University of Pisa. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 20 грудня 2008.
  13. ↑ Jessica D. Ruprecht, Amanda S. Bosh, Michael J. Person, Federica B. Bianco, Benjamin J. Fulton, Amanda A.S. Gulbis, Schelte J. Bus, Amanda M. Zangari. 29 November 2011 stellar occultation by 2060 Chiron: Symmetric jet-like features // Icarus. — 2015. — Вип. 252. — С. 271–276. Архівовано з джерела 24 вересня 2015. Процитовано 17 березня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Marc W. Buie (2007-08-18). «Orbit Fit and Astrometric record for 2060». SwRI (Space Science Department). Retrieved 2008-10-13.(англ.)
  • «JPL Small-Body Database Browser: 2060 Chiron (1977 UB)». 2008-11-28 last obs. Retrieved 2009-03-15.(англ.)
  • John Stansberry, Will Grundy, Mike Brown, Dale Cruikshank, John Spencer, David Trilling, Jean-Luc Margot (2007). «Physical Properties of Kuiper Belt and Centaur Objects: Constraints from Spitzer Space Telescope». University of Arizona, Lowell Observatory, California Institute of Technology, NASA Ames Research Center, Southwest Research Institute, Cornell University. Retrieved 2008-10-18.(англ.)
  • Groussin (January 2004). «Properties of the nuclei of Centaurs Chiron and Chariklo». Astronomy and Astrophysics, v.413, p.1163-1175 (2004). Retrieved 2007-10-18.(англ.)
  • Using the 2007 Spitzer radius of 116.5 km; volume of a sphere * an assumed density of 1.5 g/cm³ yields a mass (m=d*v) of 9.93E+18 kg.(англ.)
  • «AstDys (2060) Chiron Ephemerides». Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Retrieved 2009-03-15.(англ.)
  • Meech, Karen (19 February 1994). «The Structure of the Inner Coma of Comet Chiron: Imaging The Exopause». Institute for Astronomy, University of Hawaii. Retrieved 2007-10-19.(англ.).
  • Grayzeck, Ed (2003-12-11). «The Chiron Perihelion Campaign». NASA Goddard Space Flight Center. Retrieved 2007-10-18.(англ.)
  • Kowal, C. T.; Liller, W.; Marsden, B.G. (1979). «The Discovery and Orbit of (2060) Chiron». Dynamics of the solar system; Proceedings of the Symposium, Tokyo, Japan, May 23-26, 1978.. Tokyo: Reidel Publishing Co.. pp. 245—250. Bibcode: 1979IAUS…81..245K. Retrieved 2009-03-17.(англ.)
  • Campins, H.; Telesco, C. M.; Osip, D. J.; Rieke, G. H.; Rieke, M. J.; Schulz, B. (December 1994). «The Color Temperature of (2060) Chiron: A Warm and Small Nucleus». The Astronomical Journal 108 (6): 2318—2322. doi:10.1086/117244. Bibcode: 1994AJ….108.2318C. Retrieved 2009-03-15.(англ.)
  • Collander-Brown, S.; Maran, M.; Williams, I.P. (2000). «The effect on the Edgeworth-Kuiper Belt of a large distant tenth planet». Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 318 (1): 101—108. doi:10.1046/j.1365-8711.2000.t01-1-03640.x. Retrieved 2010-02-22.(англ.)
  • Luu, Jane X.; Jewitt, David C. (September 1990). «Cometary activity in 2060 Chiron». The Astronomical Journal 100: 913—932. doi:10.1086/115571. Bibcode: 1990AJ….100..913L. Retrieved 2009-03-15.(англ.)
  • Ken Croswell (Harvard University) (1990-08-25). «The changing face of Chiron». New Scientist issue 1731. Retrieved 2008-10-13.(англ.)
  • Trigo-Rodríguez, Melendo, García-Hernández, Davidsson, Sánchez (2008). «A continuous follow-up of Centaurs, and dormant comets: looking for cometary activity.» (PDF). European Planetary Science Congress. Retrieved 2008-10-12.(англ.)
  • «Chiron's Osculating Elements 700AD generated with Solex 10». Retrieved 2009-04-16.(англ.)
  • Horner, J.; Evans, N.W.; Bailey, M. E. (2004). Simulations of the Population of Centaurs II: Individual Objects. The Journal of Business. Retrieved 2008-08-28.(англ.)
  • Jewitt, David C.; A. Delsanti (2006). «The Solar System Beyond The Planets». Solar System Update : Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences. Springer-Praxis Ed.. ISBN 3-540-26056-0. (Preprint version (pdf)) -(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2060_Хірон&oldid=45148237