Супутники Плутона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Три найбільших супутники Плутона, зображення телескопа «Хаббл»
Вся система супутників з передбачуваними орбітами для чотирьох зовнішніх

Відомо п'ять супутників карликової планети Плутон. У порядку віддалення від Плутона це Харон, Стікс, Нікта, Кербер та Гідра. Найбільший супутник, Харон, достатньо масивний, аби мати спільний барицентр з Плутоном, навколо якого вони здійснюють синхронне обертання відносно один одного. Через це систему Плутон—Харон інколи називають подвійною планетою.

Історія[ред.ред. код]

Найближчий до Плутона та найбільший супутник, Харон, був відкритий американським астрономом Джеймсом Крісті[en] 22 червня 1978 року, майже через півстоліття після відкриття Плутона. Це призвело до суттєвого перегляду оцінок розмірів Плутона, оскільки раніше припускалося, що спостережувані маса та відбите світло належали лише одному Плутонові.

Два іших супутники були виявлені астрономами англ. Pluto Companion Search Team, які готувалися до місії апарата New Horizons, на знімках, зроблених телескопом «Хаббл» 15 травня 2005 року. Супутникам були присвоєні тимчасові позначення S/2005 P 1 та S/2005 P 2. 21 липня 2006 року Міжнародний астрономічний союз офіційно найменував супутники Нікта (англ. Nix, також Плутон II, раніше P 2) та Гідра (англ. Hydra, також Плутон III, раніше P 1). Про відкриття четвертого спутника, Кербера, було офіційно оголошено 20 липня 2011 року. Кербер був відкритий за допомогою телескопа «Хаббл» під час пошуків системи кілець навколо Плутона; вперше його було помічено на знімку від 28 червня. Стікс, про відкриття якого стало відомо 7 липня 2012 року, був виявлений під час пошуків потенційних небезпек для New Horizons.

Теоретичні розрахунки припускають, що в Плутона може бути близько 10 супутників та одна чи кілька систем кілець. Проте, під час інтенсивних пошуків було підтверджено, що жодних супутників, принаймні в 15 разів тьмяніших за Стікс за орбітою Харона не існує, також не було виявлено системи кілець.

Харон[ред.ред. код]

Докладніше: Харон (супутник)

Харон був відкритий в 1978 році. Його діаметр становить близько 1200 км, що лише в два рази менше діаметра Плутона. Розміри Плутона і Харона вдалося визначити досить точно завдяки тому, що Харон проходив перед диском Плутона і стало можливим зробити відповідні розрахунки на основі змін блиску системи Плутон-Харон. У результаті відкриття Харона була уточнена маса Плутона, яка виявилася меншою очікуваної. Плутон і Харон обертаються синхронно, тобто завжди повернені один до одного однією стороною.

Центр мас системи Плутон-Харон знаходиться поза поверхнею Плутона, тому деякі астрономи вважають Плутон і Харон подвійною планетою.

Згідно з проектом Резолюції 5 XXVI Генеральної асамблеї МАС (2006) Харону (поряд з Церерою і Ерида) передбачалося надати статус планети. У примітках до проекту резолюції вказувалося, що в такому разі Плутон-Харон буде вважатися подвійною планетою.

Гідра і Нікта[ред.ред. код]

Порівняння розмірів і кольорів об'єктів системи Плутона

Два зовнішніх супутника, що одержали назви Гідра (колишній S/2005 P1) і Нікта (колишній S/2005 P2), були відкриті в результаті повторного аналізу фотографій телескопа Хаббла, зроблених у травні 2005. Про відкриття було оголошено в жовтні 2005. Оскільки альбедо супутників невідоме, то складно визначити їхні розміри. Якщо вважати альбедо супутників рівним показнику Харона, то їхні діаметри оцінюються 125 км і 140 км (але можлива помилка у два рази). Радіус орбіти меншого супутника — 49 тис. км, тобто він знаходиться в 2,5 рази далі від Плутона, ніж Харон. Інший супутник рухається орбітою радіусом 65 тис. км. Періоди звернення складають близько 11 і 14 діб відповідно (всі дані приблизні).

Якщо у Плутона і є ще інші супутники, то їхні розміри не перевищують 20 км.

Харон і два супутники знаходяться в орбітальному резонансі; за той час, коли Гідра робить один оберт, Нікта — точно два, а Харон — три.

Кербер і Стікс[ред.ред. код]

28 червня 2011 року телескопом «Хаббл» був виявлений ще один супутник Плутона S/2011 (134340) 1 (S/2011 P 1). Йому було призначене тимчасове позначення P4. За попередніми оцінками, його діаметр становить 13-34 км.

11 липня 2012 року Марком Шоуолтером був відкритий четвертий супутник Плутона, він був віднайдений на 9 знімках зроблених телескопом «Хаббл» 26, 27, 29 червня та 7, 9 липня 2012 року. Діаметр супутника становить від 10 до 25 км, обертаєтся між Хароном і Ніктою, период обертання становить близько 19 діб.

Список[ред.ред. код]

Назва Зображення Середній діаметр
(км)
Маса
(×1021 кг)
Велика піввісь
(км)
Період обертання
(діб)
Ексцентриситет Кут нахилу
(до екватора Плутона)
Відкритий
Плутон
Pluto by LORRI and Ralph, 13 July 2015.jpg
2306 ± 20 13.05 ± 0.07 2390 6.387230 0  — 1930
Плутон I Харон
NH-7-13-15-Charon-NewHorizons-20150712.png
1212 ± 3 1.52 ± 0.06 19 571 ± 4 6.387230 0 (0.000% ± 0,007%) 0.00° ± 0,014° 1978
Плутон II Нікта
Nix viewed from New Horizons 2015-07-14.jpg
45 ? < 0.002 48 675 ± 120 24.856 ± 0.001 ~0 (0.2% ± 0,2%) 0.04° ± 0,22° 2005
Плутон III Гідра
Hydra imaged by LORRI from 231 000 kilometres.jpg
45-60 ? < 0.002 64 780 ± 90 38.206 ± 0.001 0.5% ± 0,1% 0.22° ± 0,12° 2005
Плутон IV Кербер 13-34 0.002 ± 0.001 59 000 31  ? ~0° 2011
Плутон V Стікс 8–28[1] 0.000–0.002 2012

Походження малих супутників[ред.ред. код]

Наявність у Плутона трьох невеликих супутників являє собою загадку, оскільки незрозуміло, як вони могли сконденсуватися поблизу масивного Харона. Круговий характер їхніх орбіт говорить про малоймовірність випадкового захоплення цих тіл тяжінням Плутона. Група астрономів, що відкрили в 2005 році нові супутники, висловили гіпотезу, що Харон і два супутники Плутона виникли одночасно в результаті потужного зіткнення. Вчені не виключають, що Плутон може мати і кільце — результатом того ж зіткнення.

  1. [1] (англ.)