Гумка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pelikan Radiergummi.jpg
Benutzung eines Radiergummies.gif
Гумка стала незамінним виробом у повсякденному житті

Гу́мка[1], Стирачка[2] (розм.: рези́нка[3], ластик[джерело?]) — канцелярський виріб для видалення написів олівцем або чорнилом з поверхонь для письма (найчастіше з паперу). Гумка також використовується для видалення помилок зроблених креслярем чи художником. Нею художники також роблять тон світлішим.

Електрична гумка

Існує велика кількість видів гумок, кожен з яких має своє особливе призначення. Гумки розроблені для видалення з паперу чорнила, містять більшу кількість абразивних добавок та розраховані на механічне видалення забарвлених волокон паперу.

Гумки також мають різні форми, хоча зазвичай вони подовгасті чи квадратні. Вони можуть бути як ручні так і електричні[4]. Є гумки у вигляді олівця чи у паперовій обгортці, так звані гумки-олівці, які призначені для ретуші та точного витирання[5].

За своєю структурою гумки можуть бути пластичними, які легко змінюють свою форму, чи твердими. Також є гумки з вініловими краями, призначені для стирання туші.

Гумки можуть бути виготовлені не тільки з гуми, але й з пластмаси.

Історія[ред. | ред. код]

15 квітня 1770 року Джозеф Прістлі зробив запис в своєму щоденнику про те, що для видалення з паперу записів, зроблених олівцем, він знайшов ідеальний матеріал, яким слугував каучук.

В 1770 році англійський інженер Едвард Наїрн випадково відкрив властивість гуми стирати зроблені записи, переплутавши шматок матеріалу з хлібом, котрий слугував для видалення записів з паперу. Пізніше Наїрн розпочав продаж гумок під назвою індійська гума.

1839 року Чарлз Гуд'їр винайшов процес вулканізації, який значно покращив якість та міцність гуми, що вироблялася з натурального каучуку.

30 березня 1858 року Гімен Ліпман з Філадельфії запатентував олівець, на кінчику якого було закріплено гумку[6].

Як це працює[ред. | ред. код]

Як же стирають звичні гумки? Під час тертя гумою по паперу, на якому щось написано, шматочки графіту поступово стираються з паперу за рахунок прилипання до поверхні гумки, яка теж в процесі стирається дрібними шматочками. В результаті цього поверхня очищається від напису, а у гумки стирається використаний шар.

Однак, якщо ластик неякісний чи засохлий, він бруднить папір і розмазується. У наш час гумки для стирання роблять із різних матеріалів: каучуку, вінілу і пластику. Для підвищення якості стирання до натурального каучуку додають безліч додаткових речовин.

Незамінною і практично основний добавкою є пластифікатор, який виробляють на основі різних тваринних чи рослинних олій (рапсова олія). Саме пластифікатор забезпечує високу якість гумки.

Використовуються у виробництві ластиків також сірка, кварцева пудра, різного роду наповнювачі (крейдяний, пемзова пудра).

Колірна палітра ластиків різноманітна завдяки барвників, що що входять до них . Наприклад, оксид заліза або сульфід сурми — для червоного кольору гумки, літопон або цинк використовуються для білого кольору гумки.

Існують комбіновані і двоколірні гумки, у яких одна сторона м'яка для стирання слідів від графітних олівців, а друга тверда — для видалення слідів від чорнила. Такі гумки можна вважати універсальними, функціональними і практичними[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]