Ручка (канцелярія)
![]() |
Цю статтю, можливо, потрібно вичитати, щоб виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. (листопад 2016) |
Ру́чка — письмове приладдя, за допомогою якого можна залишити чорнильний слід на поверхні (зазвичай паперу).
Види[ред. • ред. код]
Розрізняють такі типи ручок:
- перові ручки,
- кулькові ручки,
- капілярні ручки,
- фломастери,
- гелеві ручки,
- Ручки з біополімерним чорнилом
У кулькових і гелевих ручках іноді використовуються чорнила, які можна стерти.
Історія[ред. • ред. код]
Кілька тисяч років тому людина почала писати дерев'яними, кістяними або бронзовими тригранними загостреними паличками на сирих глиняних дощечках. Після цього керамічну плитку обпалювали для міцності. Ці глиняні таблички з клинописом дійшли до нашого часу.
Стародавні єгиптяни використовували для письма на папірусі тонкі кисті з тростини або очеретяні ручки. У кожного єгипетського писаря завжди були при собі пенал і чашка для води. Це дощечка з довгим жолобком для очеретяних паличок і двома поглибленнями для фарб. У гробниці Тутанхамона знайшли загострену трубочку з міді, у яку вставляли тростине стебло і просочували його темною рідиною — чорнилом. Рідина просочувалася по волокнах тростинного стебла і накопичувалися на загостреному кінці мідної трубки. При написанні на папірусі залишався чіткий тонкий чорнильний слід. Як чорнила використовували сажу, розведену у воді з додаванням клею. Очеретяне перо було загострене і розщеплене на кінці. Цим розщепленням чорнило стікало тонкою цівкою на лист папірусу.
Стародавні римляни писали на воскових книжечках — кодексах. Кодекси виготовлялися з дощечок із заповненою воском виїмкою. Писали на них, а вірніше, дряпали за допомогою палички — стиля (лат. stilus, stylus, дав.-гр. στύλος). Стиль виготовляли з металу. Один кінець стиля був загостреним, а інший — заокругленим. Гострим кінцем писали, а зроблений запис можна було стирати іншим заокругленим кінцем. Воскові книжечки-таблички проіснували до початку 19 століття. До наших днів збереглося дуже мало римських табличок. З появою пергаменту, винайденого англосаксами, і використовуваного для виготовлення рукописних книг, люди продовжували використовувати воскові дощечки для щоденних записів.
Поширення пергаменту призвело до появи нового пишучого інструмента — заточеного певним чином пташиного пера. Пера використовували гусячі або воронячі, а чорнило робили з соку чорнильних горішків, залізного купоросу і гуміарабіку. Ці чорнило усмоктувалися у шкіру і не змивалися, їх можна було тільки зіскоблити. Старовинні чорнила відрізнялися від наших однієї особливістю. Поки ними писали, вони були дуже блідими і чорніли тільки через деякий час. На папері також писали гусячим перами, які потрібно було попередньо зрізати навскоси, загострювати і розщеплювати за допомогою складаного ножа («цизорика»)[1]. Гусячі пера як інструмент для письма проіснували до кінця 18 століття.
Перше сталеве перо з'явилося у Німеччині у 1748 році, але воно ще не мало прорізу, і від нього летіли бризки чорнила. У 1792 році англієць Д. Перрі зробив повздовжній проріз у вістрі пера. Це поліпшило якість письма і довговічність пера. У 1826 році Мазон придумав верстат для штампування сталевих пер, що сприяло їхньому масовому розповсюдженню.
Однак, відомо, що один винахідник незадовго до появи сталевих пер випустив у продаж маленькі пера, зроблені з гусячих, але їх вставляли у спеціальний дерев'яний держак («ручку») — звідси походить назва цього приладу в деяких мовах (укр. , біл. і рос. ручка, пор. також болг. перодръжка — «проста перова ручка»). Значить, ручка з'явилася раніше сталевого пера, а не одночасно з ним, як можна було б припустити.
Після цього вони витіснили гусячі пера, що проіснували близько тисячі років. До кінця 19-го століття сталеве перо повністю витіснило гусячі пера, оскільки ті вимагають частої заміни. Однак, що ще у 1930-1950-ті роки 20 століття у деяких школах писали гусячим пером, що уможливлювало писати гарним почерком «з натиском».
У 1884 році з'явилася перша автоматична перова ручка[2], яку можна заправляти чорнилом («самописна ручка», «самописка», «авторучка», «вічне перо»)[3][4][5][6]. Усередині ручки поміщався балончик з чорнилом. Спочатку заправка ручки здійснювалася збоку за допомогою спеціальної піпетки, потім піпетка увійшла до складу ручки і стала розміщатися у її верхній частині — під загвинтним ковпачком. Втім, авторучки подібної конструкції зараз складають меншість, більш поширені моделі зі змінними чорнильними картриджами.
У 1888 році у США вперше була запропонована ідея кулькової авторучки капілярної системи (рапідографа), яку придумав Л. Є. Вотерман (L. E. Waterman), нью-йоркський торговець канцелярськими товарами. Близько 1944 року угорець Ласло Біро (László Bíró), спираючись на останні методи виготовлення вальниць кочення для машин і зброї, додав до капілярного каналу кульковий механізм, створивши таким чином кулькову ручку. Кулькові ручки стали використовувати штурмани в авіації і офіцери у похідних умовах. Спочатку кулькові стержні були зігнуті для збільшення ємності чорнила і мали «подвійну довжину». Пізніше з'явилися кулькові ручки зі змінним стержнем, який містив пасту і мав пишучий вузол з кулькою на кінці.
У 1960-ті роки у Японії були винайдені наконечники у вигляді фетру. Ручки з фетровими наконечниками отримали назву «фломастер». Вони мали пористий стрижень для письма, просочений фарбувальною рідиною на спиртовій або нітрооснові.
Наприкінці 20 століття з'явилися ролери. Це була більш «тонка» і просунута технологія кулькових ручок (менша кулька і менш в'язкі чорнила).
У 1997 році була розроблено ручку з прогумованими поверхнями, яку немає необхідності сильно притискати під час писання.
У культурі[ред. • ред. код]
Написане пером не витягнеш і волом.
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- З 1960-х років Фішер розробив ручки Space, які могли працювати при нульовому атмосферному тиску, в умовах невагомості і екстремальних температур. До цієї розробки американське аерокосмічне агентство NASA використовувала для своєї місячної програми олівці, проте останні часто ламалися та становили небезпеку для космонавта (уламки могли потрапити йому в очі). Крім того, дерево становило небезпеку загоряння у кисневій атмосфері. Треба зауважити, що ці ручки не єдині, які можуть застосовуватися у космосі, звичайні кулькові ручки також непогано справляються ([1], астронавт Педро Дук).
- Також існує цікава легенда-анекдот, згідно з якою NASA витратила мільйон доларів на розробку спеціальної кулькової ручки для невагомості, а радянські застосували в космосі олівець. Ця «притча» зазвичай наводиться як ілюстрація раціонального підходу до вирішення проблем. Реальних підстав під собою не має[7].
- Ручки з можливістю стирання власних чорнила зворотним кінцем стали «коником» з початку 1980-х до початку 1990-х. Випускалися з синіми, чорними і червоними чорнилом. Ручки майже зникли з ужитку через низьку якість чорнила, негарантованість «стертості» і відсутность конкретної області застосування.
- Існує вельми популярне хобі, яке зародилося у Японії і поширилося всім світом — пенспінінг, або «крутіння ручки». Це вид маніпуляції, де головну роль грає ручка і вправність пальців.
- На початку 21-го століття набули поширення «тактичні ручки». По суті, прості ручки з ковпачком, але виготовлені з алюмінію, титану або неіржавіючої сталі. Відрізняються значною товщиною стінок корпусу, і максимальною стійкістю до будь-яких навантажень.
- Існують ручки, чорнила яких після висихання зникають.
Див. також[ред. • ред. код]
- Канцелярські товари
- Лист
- Малювання
- Чорнило
- Олівець
- Пензель
- Перо
- Цифрова ручка
- Перова ручка
- Світлове перо
- Рапідограф
- Пенспінінг
- Світлове перо
- Графічний планшет
- Сенсорний екран
- Туш (фарба)
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ручка (канцелярія) |
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Цизорик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Изобретение ручки, пера, кисточки
- ↑ Самописний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Самописка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Авторучка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вічний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ пишуть в космосі?
|