Джин Бартік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джин Бартік
Two women operating ENIAC.gif
Ім'я при народженні англ. Betty Jean Jennings[1]
Народилася 27 грудня 1924(1924-12-27)[2][3][4]
Джентрі, Міссурі, США
Померла 23 березня 2011(2011-03-23)[5][2][…] (86 років)
Поукіпзі (Нью-Йорк), штат Нью-Йорк, США
·інсульт
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність програмістка, математик, інформатик, Технічний автор
Галузь математика і балістика
Alma mater Північно-західний державний університет штату Міссуріd[6] і Пенсильванський університет
Заклад Remington Rand[6], Auerbach Publicationsd[6], Honeywell[6], Eckert–Mauchly Computer Corporationd[7] і Пенсильванський університет
Нагороди

Джин Дженнінгз Бартік (англ. Jean Jennings Bartik; 27 грудня 1924(19241227), Джентрі — 23 березня 2011, Поукіпзі) — одна з перших програмісток комп'ютера «ENIAC».

Разом з колегами з Пенсильванського університету розробила й описала низку фундаментальних понять програмування. Згодом працювала на «BINAC» та «UNIVAC», у різноманітних технологічних компаніях технічною авторкою, менеджеркою, інженеркою та програмісткою. Наприкінці життя працювала агенткою з нерухомості.

Дитинство й освіта[ред. | ред. код]

Бетті Джин Дженнінгз народилася 1924 року в бідній родині на фермі в окрузі Джентрі в Міссурі.[8][9] Була шостою з семи дітей. Батько, Вільям Сміт Дженнінгз (1893—1971), походив з Алантуса[en], де працював шкільним вчителем у однокласовій школі[8] та фермером. Її мама, Лула Мей Спейнговер (1887—1988), теж жила в Алантусі[en]. Дженнінгз мала трьох старших братів: Вільяма (народився 10 січня 1915 року), Роберта (15 березня 1918 року) та Реймонда (23 січня 1922 року); двох старших сестер Емму (11 серпня 1916 року) і Лулу (22 серпня 1919 року), та одну молодшу сестру Марбл (15 грудня 1928 року).[10][11]

У дитинстві сідлала коня і відвідувала бабусю, вчительку на пенсії. Та щодня купувала дівчині газету, тому що сім'я Бетті не могла дозволити собі такі витрати. Бабуся стала для неї прикладом на все життя. Джин почала вчитися в місцевій малокомплектній школі, де викладав її батько, і стала місцевою знаменитістю як вміла пітчерка і єдина дівчина в софтбольній команді.[8] Щоб відвідувати середню школу, вона жила зі своєю сестрою в сусідньому місті. Почала щодня водити авто, не зважаючи на те, що їй було лише 14 років. У 1941 році, коли їй було 16 років, закінчила середню школу в Стенберрі.[10]

У педагогічному коледжі при Північно-Західному університеті штату Міссурі[en] спершу вивчала журналістику. Через погані стосунки з куратором змінила вибір на користь математики. Закінчила навчання в 1945 році, після чого почалась її комп'ютерна кар'єра[12].

Пізніше, у 1967 році, отримала ступінь магістра з англійської в Пенсильванському університеті. У 2002 році була нагороджена почесним званням доктора від Північно-Західного університету Міссурі.[9]

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1945 році армія США наймала математиків з університетів для допомоги у війні. Попри попередження свого наставника про те, що вона буде лише «коліщатком механізму» в армії, і попри заохочення стати вчителем математики, Бартік вирішила стати людиною-комп'ютером[en]. Її професор математичного аналізу, показав їй листівку, що агітувала жінок-математиків йти на роботу «обчислювачем» до Пенсильванського університету[12], і переконав Бартік обрати роботу там, бо університет мав диференційний аналізатор.[13]

Мерівіль - Пенсильванський університет

Вона подала заявку і в «IBM», і в Пенсильванський університет. «IBM» відхилив її заявку. А університет прийняв її на роботу для ручного обчислення балістичних траєкторій.[10] Двадцятирічна Дженнінгз, яка ніколи не була за межами штату Міссурі, погодилась, сіла на нічний потяг і за 40 годин була на місці[12] (відстань від Мерівіля до Філадельфії приблизно 1700 км).

В березні 1945 року в Пенсильванському університеті вже працювало близько сімдесяти жінок, які використовували підсумовувальні машини і папір. Їхнім добором і навчанням займалася Адель Гольдстайн[en], яка справила на Джин незабутнє враження своєю впевненістю. Коли Адель закурила в класі й почала читати лекцію, Дженнінгз, яку часто обурювала статева дискримінація, зрозуміла, що вона вже далеко від провінції, де жінкам доводиться курити потайки.[12]

Через кілька місяців серед жінок поширили інформацію про шість вакансій для роботи з якоюсь таємничою машиною і Дженнінгз охоче пішла на співбесіду, яку проводив Герман Ґолдстайн[en]. Він запитав її про електрику, на що Джин розповіла йому закон Ома, але Ґолдстайн сказав, що його цікавить чи не боїться вона працювати з кабелями.[12]

Влітку її та ще п'ятьох жінок (Мерлін Вескофф[en], Рут Ліхтерман, Бетті Голбертон, Френсіс Білас[en] та Кей Макналті[en]) відправили на Абердинський випробувальний полігон.[12]

Програмістки Бетті Джин Дженнінгз (ліворуч) та Френ Білас[en] (праворуч) працюють з головною контрольною панеллю ENIAC

Не провівши жодної підготовки з програмування, її попросили задавати задачі для «ENIAC».[14] Бартік, яка стала співлідеркою проєкту (з Бетті Голбертон), та інші чотири початкові програмістки стали дуже вправними в програмуванні «ENIAC». Без інструкції, на яку можна було б покладатись, група вивчила схеми пристрою, опитала інженерів, які його створили, і використала цю інформацію для того, щоб отримати необхідні вміння програмування. Спершу їм взагалі заборонялося бачити апаратне забезпечення «ENIAC», тому що воно було засекреченим, а вони не отримали необхідних дозволів, тому вони повинні були навчитися програмувати комп'ютер, просто вивчаючи його принципові схеми.[15] Також їм спершу не надали місця, де вони могли б разом працювати, тому вони знаходили приміщення для роботи деінде, у незайнятих аудиторіях або гуртожитках.[13]

Під час роботи з «ENIAC», жінки розробили підпрограми, вкладення[en] та інші техніки програмування, та, можливо, винайшли саму дисципліну програмування цифрових комп'ютерів.[10][16] Партнеркою Бартік у програмуванні була Бетті Голбертон. Разом вони створили головну програму для «ENIAC» та керували групою програмування балістичних обчислень.[15] Команда також навчилася фізично модифікувати машину перемикачами і перестановкою кабелів, що призводило до зміни її функцій.[15] Крім обчислення балістичних траєкторій, вони також невдовзі почали виконувати обчислення ядерних реакцій для Лос-Аламоської національної лабораторії і розширювали область застосування машини загалом.[13] Бартік разом з Берті Голбертон були обрані для написання програми, яка зображує симуляції траєкторій, під час першої публічної демонстрації «ENIAC».[17]

Бартік так описує першу публічну демонстрацію «ENIAC» у 1946-му році:

«

День, коли «ENIAC» представили світові, був найбільш захопливим днем мого життя. Демонстрація була легендарною. «ENIAC» обчислював траєкторію швидше, ніж снаряду потрібно було, щоб її пролетіти. «ENIAC» був у 1000 разів швидшим, ніж будь-яка машина на той час. Своїми миготливими лампами він ще більше вражав, наочно демонструючи, як швидко обчислює.


«

— Джин Бартік, [18]

На Абердинському полігоні Джин зустріла свого майбутнього чоловіка, Вільяма Бартіка, інженера, що розробляв у Пенсильванському університеті якийсь проєкт для Пентагону. Вони одружились у грудні 1946-го року.[13][16]

Хоча Бартік і зіграла визначну роль у розробці «ENIAC», її робота в Пенсильванському університеті та над «ENIAC» не була відомою, поки її не задокументували у фільмі Top Secret Rosies: The Female "Computers" of WWII[en] (2010). Бартік та чотири інші перші програмістки потім стали частиною групи, яка з Джоном фон Нейманом займалася перетворенням «ENIAC» у комп'ютер, що зберігає програми[en]. Після закінчення війни Бартік продовжила працювати з розробниками «ENIAC» Джоном Екертом та Джоном Моклі, і допомагала їм розробляти комп'ютери «BINAC» та «UNIVAC I».[10][16] «BINAC» був першим комп'ютером, що використовував зберігання даних на магнітній стрічці замість перфокарт, і першим комп'ютером з двома процесорами. Бартік запрограмувала на ньому систему наведення для «Northrop Aircraf».[13] Для «UNIVAC» вона також займалася розробкою електричних кіл логіки.[10] Коли вона згадувала свою роботу над цими проєктами з Екертом та Моклі, то описувала їхню команду як «технічний Камелот» — тісно пов'язану групу людей, яка розширює кордони обчислень.[16]

На початку 1950-их років вона переїхала зі своїм тодішнім чоловіком до Вашингтона, де працювала у відділі продаж компанії «Remington Rand», навчала програмістів відділу перепису населення, а також працювала над програмами «UNIVAC» для авіації флоту.[10]

Подальше життя[ред. | ред. код]

Невдовзі після того як Вільям Бартік вибрав посаду в «Remington Rand» у Філадельфії, пара переїхала туди. Джин Бартік, розгнівана через те, що їй не дозволити працювати в одному місці з чоловіком, покинула компанію й галузь на 16 років, присвятивши себе сім'ї. За цей час у них народилося троє дітей: Тімоті Джон (у 1954 році), який обрав кар'єру економіста[19], Джейн Гелен (у 1959 році) і Мері Рут (у 1961 році).[10]

У 1967 році Бартік приєдналася до «Auerbach Corporation», ставши авторкою і редакторкою технічних звітів про мінікомп'ютери.[10][13] Вона залишалася там протягом восьми років, згодом змінювала роботу в кількох інших компаніях, будучи менеджеркою, технічною письменницею і інженеркою.[10] Вона і Вільям Бартік розлучились у 1968 році.[16] Бартік зовсім покинула комп'ютерну галузь у 1986 році, коли її останній роботодавець «Data Decisions», закрився. Наступні 25 років працювала агенткою з нерухомості.

Померла від застійної серцевої недостатності 23 березня 2011 року в Поукіпзі (Нью-Йорк).[10][16]

Нагороди й вшанування[ред. | ред. код]

Комп'ютерний музей Джин Дженнінгз Бартік у Північно-Західному університеті штату Міссурі[en] присвячений історії комп'ютера та кар'єрі Бартік. [22]

Стандартна тема системи керування вмістом Drupal названа «Bartik» на її честь.[23] Випадкові імена за замовчуванням для контейнерів «Docker» контейнери можуть використовувати прізвище «bartik»[24]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Зноски[ред. | ред. код]

  1. https://www.nytimes.com/2011/04/08/business/08bartik.html
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Find a Grave — 1995.
  5. Computing pioneer Jean Jennings Bartik dies // CNN.com — 2011.
  6. а б в г https://www.computer.org/profiles/betty-jean-bartik
  7. https://www.nytimes.com/2011/04/08/business/08bartik.html?
  8. а б в Айзексон, 2017, с. 92
  9. а б в Jean Bartik. Computer History Museum. Процитовано 21 листопада 2017. 
  10. а б в г д е ж и к л м н Bartik biography. www-history.mcs.st-and.ac.uk. Процитовано 21 листопада 2017. 
  11. Gardner Hendrie. Oral History: Jean Bartik. Архів оригіналу за 19 квітень 2011. Процитовано 21 листопада 2017. 
  12. а б в г д е Айзексон, 2017, с. 93
  13. а б в г д е Barkley Fritz, W. (1996). The Women of ENIAC. IEEE Annals of the History of Computing 18 (3): 13–28. doi:10.1109/85.511940. 
  14. Beyer, Kurt (2009). Grace Hopper and the Invention of the Information Age. MIT Press. с. 178–181. ISBN 978-0-262-01310-9. 
  15. а б в г ENIAC Programmers. WITI Hall of Fame. Women in Technology International (WITI). Процитовано 22 April 2014. 
  16. а б в г д е Lohr, Steve (2011-04-07). Jean Bartik, Software Pioneer, Dies at 86. The New York Times. Процитовано 21 листопада 2017. 
  17. Bartik, Jean Jennings (2013). У Rickman, Jon T.; Todd, Kim D. Pioneer programmer: Jean Jennings Bartik and the computer that changed the world. Kirksville, Missouri: Truman State University Press. ISBN 9781612480862. OCLC 854828754. 
  18. https://www.lifehacker.com.au/2015/11/invisible-women-the-six-human-computers-behind-the-eniac/
  19. https://investinginkids.net/2013/11/09/pioneer-programmer-jean-jennings-bartik-and-the-computer-that-changed-the-world/
  20. Kleiman, Kathy. Jean Bartik: the untold story of a remarkable ENIAC programmer. Official Google Blog. Процитовано 21 листопада 2017. 
  21. а б Betty Jean Jennings Bartik. IEEE Computer Society Awards. IEEE Computer Society. Процитовано 22 April 2014. 
  22. Jean Jennings Bartik Computing Museum | Special Collections & Archives | Northwest. www.nwmissouri.edu. Northwest Missouri State. Процитовано 21 листопада 2017. 
  23. Bartik | Drupal.org. www.drupal.org. Процитовано 21 листопада 2017. 
  24. Код генератора імен Docker. Github. Процитовано 18 липня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Jean Bartik and the ENIAC Women, «Computer History Museum», November 10, 2010
Nuvola apps kaboodle.svg Jean Jennings Bartik — ENIAC Pioneer, «Computer History Museum», October 22, 2008