Дискримінація атеїстів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У давнину[ред.ред. код]

Історики, в тому числі Люсьєн Февр вважають, що атеїзму в його сучасному розумінні не існувало до кінця сімнадцятого століття [1][2][3]. Однак, до початку масової секуляризації державна влада спиралася на поняття божественного права. Платон стверджував [4], що атеїзм (як ми розуміємо його сьогодні) становить небезпеку для суспільства і повинен бути зарахований до злочинів[5]. Ті, хто стали атеїстами, а в минулому були християнами і мусульманами, піддавалися юридичному переслідуванню[5][6].

Початок Нового часу і Реформація[ред.ред. код]

За часів Нового часу термін «атеїст» використовувався як образа і застосовувався в значенні «єретик», а також при звертанні до самогубців чи аморальним людям. [1][2][7]. Атеїстичні переконання були сприйняті як загрозливі порядку і суспільству, наприклад, так вважав Фома Аквінський. Джон Локк, один із засновників сучасних уявлень про свободу віросповідання, стверджував, що атеїсти (як і католики і мусульмани) не можуть бути повноцінними громадянами. [5] За часів інквізиції кілька осіб, обвинувачених в атеїзмі і богохульстві, були піддані тортурам і / або страчені. У їх числі священик Джуліо Чезаре Ваніні який був задушений і спалений в 1619 році і польський дворянин Казимир Лищинський, який був страчений у Варшаві [1][8][9], а також француз Етьєн Доле, який був страчений в 1546 році. Хоча атеїсти протягом дев'ятнадцятого століття описуються як мученики, деякі вчені вважають, що переконання, підтримувані Доле і Ваніні не можна назвати чітко атеїстичними в сучасному світі. [3][10][11]

Новий час[ред.ред. код]

Протягом дев'ятнадцятого століття британські атеїсти піддавалися дискримінації. [12] Люди, які не хотіли клястися на Біблії в ході судового розгляду, були не в змозі давати свідчення в суді. Ця умова була скасована в 1869 і 1870 році. [12] Окрім того, поет Персі Біші Шеллі був виключений з Оксфордського університету після публікації памфлету про необхідність атеїзму. [13] Атеїст Чарльз Бредлоу був обраний членом британського парламенту в 1880 році, але йому було відмовлено у праві принести присягу через його атеїстичні переконання. Бредлоу переобрався три рази, перш ніж він зміг зайняти своє місце в 1886 році, коли спікер палати дозволила йому прийняти присягу. [13]

Нацистська Німеччина[ред.ред. код]

У Німеччині за часів нацизму в указі 1933 року йшлося:

Не відносячи себе до якогось конкретного віросповідання, ми відновили віру в свої передумови, бо ми переконалися, що народ потребує віри і вимагає її. З цієї причини ми зробили боротьбу з атеїстичним рухом, і не просто кількома теоретичними заявами: ми розтопчемо його.
Оригінальний текст (англ.)

Without pledging ourselves to any particular Confession, we have restored faith to its pre-requisites because we were convinced that the people needs [sic] and requires [sic] this faith. We have therefore undertaken the fight against the atheistic movement, and that not merely with a few theoretical declarations: we have stamped it out.

[14]

Проте, режим рішуче виступав проти «безбожного комунізму» [15][16], і більшість атеїстичних організацій вільнодумства в Німеччині були заборонені в тому ж році. Деякі праві гурти мирилися з нацистами до середини 1930-х років [17][18]. 26 квітня 1933 року Гітлер заявив, що «існування світських шкіл неприпустиме».[19]

Сучасність[ред.ред. код]

Казахстан[ред.ред. код]

На думку Даніяра Науриза в інформаційному відношенні фактично накладена заборона на тему атеїзму. [20] Також за розпалювання міжрелігійної ворожнечі був заарештований Олександр Харламов. Його звинувачують у тому, що він у своїх публікаціях про християнство і про різні релігійні течії займався пропагандою атеїзму, чим образив почуття віруючих. [21][22][23]

Україна[ред.ред. код]

Добрускін Марк Овсійович, доктор філософських наук, професор Харківського державного технічного університету радіоелектроніки в статті «Нова релігійна ситуація в ВУЗах України» писав:[24]

« Дискримінація атеїзму, що стала системою протягом останніх років, має ряд передумов, суб'єктивних і об'єктивних. Однією з важливих причин були його теоретична обмеженість і догматизм. Помилки радянських атеїстів, свого часу визнані і усунені, однак, стали ототожнюватися з антицерковною політикою радянської влади. У негативному ставленні до подібного світорозуміння велике значення мало спрощене розуміння його сутності. Вважалося, що головна функція атеїзму - критика релігії. Оскільки подібна критика в умовах зрослого авторитету релігії і церкви була небажаною, атеїзм відкинули, що збігалося і з наполегливими вимогами церкви. Тим часом, насправді, як видається, критика релігії є другорядною функцією атеїзму. Його провідною стороною є сприйняття і наукове пояснення навколишньої дійсності на основі об'єктивних законів природи і суспільства, формування духовних сил людини, що пізнає і перетворює світ. Атеїзм також помилково вважався властивим тільки матеріалістичній філософії, в якій він дійсно має найбільш повне втілення. Але атеїзм властивий і ряду ідеалістичних систем (згадаємо Ф. Ніцше, А. Камю, Ж.-П. Сартра, Б. Рассела).  »

Доктор філософських наук Климов Валерій Володимирович писав:[25]

« У постсоціалістичних, пострадянських країнах атеїзм негласно намагаються витіснити із позитивної системи цінностей* і робиться це з такою ж непримиримістю, як це свого часу вчинялося «войовничим атеїзмом» щодо релігії та Церкви, хоча нібито настали часи декларованого світоглядного плюралізму, толерантності й демократії.  »

ВО Свобода не приймає до своїх лав атеїстів.[26][27][28]

З проголошенням Незалежної України з Бібліотеки-філії с.Кропивище №43 було вилучено атеїстичну літературу.[29]

За останні роки не вийшло друком жодної праці, присвяченої вивченню атеїзму[30].

У конституції України написано: «‎Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви».[31]Але в школах вводять обов'язкове вивчення предметів з релігійної тематики, проводять у навчальних закладах всіх типів відправлення культових та релігійних обрядів.[32] Атеїстичні диспипліни вилучені з навчальних планів навчальних закладів[33]. Така ситуація у вищій школі веде до ослаблення позицій наукового світогляду і посилення впливу ненаукових концепцій і поглядів, під впливом яких виявилася значна частина студентів і педагогів.[34]

Кафедри навчальних та академічних закладів, що носили назву «Наукового атеїзму», були скасовані. В деяких університетах з'явилися кафедри богослов'я.[35][36][37][38]

Міжреспубліканська філія Інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук у м. Києві була скасована[39].

Сьогодні майже неможливо знайти в крамницях атеїстичної книги. Частина населення — атеїсти — позбавлені свободи совісті, слова, друку і наукових досліджень[40]. Видавці та продавці охоплені самоцензурою, бояться окрику церкви чи звинувачень в атеїзмі[Джерело?]. Книгу Є. К. Дулумана «Бог. Религия. Священники. Верующие и атеисты», видану накладом в триста примірників, книжкові магазини продавати відмовлялися.[41]

Із законодавства вилучаються згадки про атеїзм як тип світогляду, підміняючи його терміном «переконання»; водночас у Конституції України, ігноруючи світськість держави, нерелігійну позицію значної у 1996 р. частини населення, згадку про «відповідальність перед Богом» включили до преамбули.[42]

Тенденційність і комерціалізація ЗМІ, закладів освіти і культури практично знищили можливість публічно знайомити населення з поглядами на світ, суспільство та особу, альтернативними релігійному. Один з наслідків такої інформаційної дискримінації – судові позови щодо викладання еволюційної теорії в школах України[43]

ВО «Тризуб» ім. С.Бандери пропонує ввести кримінальну відповідальність за пропаганду атеїзму.[44]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в Davidson, Nicholas (1992). Unbelief and Atheism In Italy. У Michael Hunter; David Wootton. Atheism from the Reformation to the Enlightenment. Oxford University Press. с. 55–86. ISBN 978-0-19-822736-6. 
  2. а б Armstrong, Karen (1994). A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity, and Islam. Random House, Inc. с. 286–87. ISBN 978-0-345-38456-0. 
  3. а б Kelley, Donald R. (2006). Frontiers of History: Historical Inquiry in the Twentieth Century. Yale University Press. с. 115. ISBN 978-0-300-12062-2. 
  4. Платон допускає, що невіра по суті є якась одержимість хворобою, яка з віком проходить. ... Платон бачить наявність значного матеріалістичного напрямку в філософії, кажучи про "дивне вчення", "яке більшість людей вважає наймудрішим з усіх" (йдеться про софістів). У чому ж бачить Платон сутність цього вчення? У міркуваннях про те, що всі речі зобов'язані своїм виникненням частиною природі, частиною мистецтву, частиною нагоді, а зовсім не розуму або якому-небудь божеству. Про богів ж ці люди стверджують: "Боги існують не за природою, а в силу мистецтва і деяких законів, причому в різних місцях вони різні згідно з тим, якими кожен народ умовився їх вважати при виникненні свого законодавства" (Платон, Соч.: В 3 т. М,, 1972. Т. 3, Ч. 2. С. 376, 380, 381, 382). Дещо нижче філософ констатує поширеність такого роду навчань: якби це було не так, "то не було б потреби захищати вчення про буття богів. Але тепер це необхідно". Підкреслимо, що Платон пов'язує атеїзм з матеріалістичними вченнями: їх прихильники, пише він, "дивляться на вогонь, воду, землю і повітря як на першооснови всіх речей, і саме це вони і називають природою. Душу ж вони виводять пізніше з цих першопочатків". Від Платона ж йде традиція теоретичного обґрунтування необхідності покарань тих, хто не визнає віри в богів або в бога. Людей, що помиляються з приводу богів, треба, за Платоном, піддати покаранням. Платон виділяє, по-перше, тих, хто абсолютно заперечує буття богів, але не робить поганих вчинків, по-друге, тих, "у кого до думки, ніби Всесвіт позбавлений богів, додається нестриманість в задоволеннях і стражданнях, хоча вони і мають сильну пам'ять і прекрасну сприйнятливість до наук. Загальна хвороба тих і інших та, що вони не визнають богів; але перші творять менше зла на згубу інших людей, ніж другі", сповнені підступності і підступні; з них, пише Платон, виходять віщуни, тирани, демагоги, засновники приватних таїнств, а також софісти; вони, лицеміри, "заслуговують більше, ніж смертної кари", люди ж іншого різновиду "потребують в благанні і тюремному ув'язненні". Доля атеїстів - в'язниця або насильницька смерть. Поняття атеїзму в історії західноєвропейської думки (Від античності до Нового часу)
  5. а б в Gey, Steven G. (2007). Atheism and the Freedom of Religion. У Martin, Michael. The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press. с. 250–253, 260–2. ISBN 978-0-521-84270-9. 
  6. Armstrong, Karen (1994). A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity, and Islam. Random House, Inc. с. 98, 147. ISBN 978-0-345-38456-0. 
  7. Laursen, John Christian; Nederman, Cary J. (1997). Beyond the Persecuting Society: Religious Toleration Before the Enlightenment. University of Pennsylvania Press. с. 142. ISBN 978-0-8122-1567-0. 
  8. Brooke, John Hedley (2005). Heterodoxy in Early Modern Science and Religion. Maclean, Ian. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-926897-9. 
  9. Kłoczowski, Jerzy (2000). A History of Polish Christianity. Cambridge University Press. с. 155. ISBN 978-0-521-36429-4. 
  10. Onfray, Michel (2007). Atheist manifesto: the case against Christianity, Judaism, and Islam. Leggatt, Jeremy (translator). Arcade Publishing. с. 24. ISBN 978-1-55970-820-3. 
  11. Chadwick, Owen (2003). The Early Reformation on the Continent By. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-926578-7. 
  12. а б Larson, Timothy (2003). Victorian England. У Cookson, Catharine. Encyclopedia of religious freedom. New York: Routledge. ISBN 0-415-94181-4. 
  13. а б Gey, Steven G. (2007). Atheism and the Freedom of Religion. У Martin, Michael. The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press. с. 253–255. ISBN 978-0-521-84270-9. 
  14. Baynes, Norman Hepburn (1969). The Speeches of Adolf Hitler, April 1922 – August 1939'. H. Fertig. с. 378. 
  15. Smith, Christian (1996). Disruptive religion: the force of faith in social-movement activism. Routledge. с. 156–57. ISBN 978-0-415-91405-5. 
  16. Stackelberg, Roderick (2007). The Routledge Companion to Nazi Germany. Routledge. с. 136–8. ISBN 978-0-415-30860-1. 
  17. Bock, Heike (2006). Secularization of the modern conduct of life? Reflections on the religiousness of early modern Europe. У Hanne May. Religiosität in der säkularisierten Welt. VS Verlag fnr Sozialw. с. 157. ISBN 3-8100-4039-8. 
  18. Kaiser, Jochen-Christoph (2003). У Christel Gärtner. Atheismus und religiöse Indifferenz. Organisierter Atheismus. VS Verlag. с. 122, 124–6. ISBN 978-3-8100-3639-1. 
  19. Ernst Helmreich, The German Churches Under Hitler. Detroit: Wayne State University Press, 1979, p. 241.
  20. Даніяр Науриз: «У інформаційному відношенні фактично накладена заборона на тему атеїзму» / Відео / Інтернет-газета. Казахстан. Процитовано 2013-02-11. 
  21. Соціалістичний рух Казахстану» Олександр Харламов заарештований за пропаганду атеїзму!. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-03-28. 
  22. Правозахисник звинувачується в пропаганді атеїзму, каже адвокат. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-03-28. 
  23. Казахстан: правозахисник Олександр Харламов заарештований за пропаганду атеїзму - Портал-Credo.Ru. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-03-28. 
  24. http://ecsocman.hse.ru/data/739/559/1216/013.DOBRUSKIN.pdf Нова релігійна ситуація в ВУЗах України. 2003
  25. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ukrr/2012_61/3.10.htm Атеїзм у духовному світі сучасності
  26. http://www.tyahnybok.info/dopysy/dopysy/024431/ Історія ВО «Свобода»
  27. http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/023226/ Ігор Славгородський: Донбас прокинеться
  28. http://www.tyahnybok.info/dokumenty/vystupy/012466/ Виступ Олега Тягнибока на ХХІ Зїзді ВО «Свобода»
  29. http://kollib.at.ua/index/0-6 Бібліотека-філія с. Кропивище № 43.
  30. https://docs.google.com/viewer?a=v&q=cache:QFhaBL9bVFkJ:dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace/bitstream/handle/123456789/26713/11-Kiryusko.pdf?sequence%3D1+%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F+%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%97%D0%B7%D0%BC&hl=uk&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESgAOVTDLJE-1hTrQpKofR0is9EwLsqHXIh6zhT451WhecuVHpkm4vH4FucIgBKeSG2uwMXhpOvZXDYxragcRyE1B1oY8NonUCAtfINey3U-inVxRtKBBzkHRtvWynJU_wcAeGsL&sig=AHIEtbSH54Uf8mDVNXewm4xgZ-Rc9sj9CQ Політологічний аналіз феномена атеїзму
  31. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3615 Проблеми відокремленості церкви і релігії від держави на сьогоднішньому етапі розвитку України
  32. http://web.archive.org/web/20130925121616/http://dspace.nbuv.gov.ua:8080/bitstream/handle/123456789/15346/03-Buliga.pdf?sequence=1 НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА «ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА»:ПОЗАКОНФЕСІЙНИЙ АСПЕКТ
  33. http://books.google.com.ua/books?ei=_5wYUuGwOIeC4gTT4YDIDg&hl=uk&id=xM_qAAAAMAAJ&dq=%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%97%D0%B7%D0%BC+%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE&q=%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96#search_anchor журнал «Рідна школа», 1994, с. 76
  34. http://ecsocman.hse.ru/data/739/559/1216/013.DOBRUSKIN.pdf Нова релігійна ситуація в ВУЗах України
  35. http://www.oa.edu.ua/ua/departments/humanities/filol_god/ Національний університет «Острозька академія»
  36. http://snu.edu.ua/index.php?mode=114 східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
  37. http://www.maup.com.ua/instituts/isns/kafedra-pravoslavia Міжрегіональна Академія управління персоналом
  38. http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/node/1617 Класичний приватний університет
  39. http://znannya.org.ua/biography/onishenko.htm Онищенко Олексій Семенович
  40. http://ecsocman.hse.ru/data/739/559/1216/013.DOBRUSKIN.pdf Нова релігійна ситуація в ВУЗах України
  41. http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=4216287 Бог. Религия. Священники. Верующие и атеисты
  42. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ukrr/2012_61/3.10.htm Атеїзм у духовному світі сучасності
  43. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ukrr/2012_61/3.10.htm Атеїзм у духовному світі сучасності
  44. http://banderivets.ho.ua/index.php?page=pages/zmist4/zmist415 Релігійно-конфесійна політика

Посилання[ред.ред. код]