Дискримінація атеїстів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Держави, в яких атеїсти стикаються з дискримінацією[1]

Дискримінація атеїстів (або атеофобія[2][3]) включає в себе переслідування атеїстів через їх переконання у різних місцях земної кулі й в різні історичні епохи.

У країнах конституційної демократії правова дискримінація атеїстів зустрічається рідко, але деякі атеїсти, особливо в Сполучених Штатах, протестували проти законів і правил[4], які вони розглядають як дискримінаційні. У деяких[5] ісламських країнах атеїсти стикаються з дискримінацією, в тому числі через відсутність правового статусу, або їх може чекати навіть смертна кара у разі відступництва.

У давнину[ред.ред. код]

Історики, в тому числі Люсьєн Февр вважають, що атеїзму в його сучасному розумінні не існувало до кінця сімнадцятого століття[6][7][8]. Однак, до початку масової секуляризації державна влада спиралася на поняття божественного права. Платон стверджував[9], що атеїзм (як ми розуміємо його сьогодні) становить небезпеку для суспільства і повинен бути зарахований до злочинів[10]. Ті, хто стали атеїстами, а в минулому були християнами і мусульманами, піддавалися юридичному переслідуванню[10][11].

Початок Нового часу і Реформація[ред.ред. код]

За часів Нового часу термін «атеїст» використовувався як образа і застосовувався в значенні «єретик», а також при звертанні до самогубців чи аморальним людям.[6][7][12]. Атеїстичні переконання були сприйняті як загрозливі порядку і суспільству, наприклад, так вважав Фома Аквінський. Джон Локк, один із засновників сучасних уявлень про свободу віросповідання, стверджував, що атеїсти (як і католики і мусульмани) не можуть бути повноцінними громадянами.[10] За часів інквізиції кілька осіб, обвинувачених в атеїзмі і богохульстві, були піддані тортурам і / або страчені. У їх числі священик Джуліо Чезаре Ваніні який був задушений і спалений в 1619 році і польський дворянин Казимир Лищинський, який був страчений у Варшаві[6][13][14], а також француз Етьєн Доле, який був страчений в 1546 році. Хоча атеїсти протягом дев'ятнадцятого століття описуються як мученики, деякі вчені вважають, що переконання, підтримувані Доле і Ваніні не можна назвати чітко атеїстичними в сучасному світі.[8][15][16]

Новий час[ред.ред. код]

Протягом дев'ятнадцятого століття британські атеїсти піддавалися дискримінації.[17] Люди, які не хотіли клястися на Біблії в ході судового розгляду, були не в змозі давати свідчення в суді. Ця умова була скасована в 1869 і 1870 році.[17] Окрім того, поет Персі Біші Шеллі був виключений з Оксфордського університету після публікації памфлету про необхідність атеїзму.[18] Атеїст Чарльз Бредлоу був обраний членом британського парламенту в 1880 році, але йому було відмовлено у праві скласти присягу через його атеїстичні переконання. Бредлоу переобрався три рази, перш ніж він зміг зайняти своє місце в 1886 році, коли спікер палати дозволила йому скласти присягу.[18]

Нацистська Німеччина[ред.ред. код]

У Німеччині за часів нацизму в указі 1933 року йшлося:

Не відносячи себе до якогось конкретного віросповідання, ми відновили віру в свої передумови, бо ми переконалися, що народ потребує віри і вимагає її. З цієї причини ми зробили боротьбу з атеїстичним рухом, і не просто кількома теоретичними заявами: ми розтопчемо його.
Оригінальний текст (англ.)

Without pledging ourselves to any particular Confession, we have restored faith to its pre-requisites because we were convinced that the people needs [sic] and requires [sic] this faith. We have therefore undertaken the fight against the atheistic movement, and that not merely with a few theoretical declarations: we have stamped it out.

[19]

Проте, режим рішуче виступав проти «безбожного комунізму»[20][21], і більшість атеїстичних організацій вільнодумства в Німеччині були заборонені в тому ж році. Деякі праві гурти мирилися з нацистами до середини 1930-х років[22][23]. 26 квітня 1933 року Гітлер заявив, що «існування світських шкіл неприпустиме».[24]

Сучасність[ред.ред. код]

Казахстан[ред.ред. код]

На думку Даніяра Науриза в інформаційному відношенні фактично накладена заборона на тему атеїзму.[25] Також за розпалювання міжрелігійної ворожнечі був заарештований Олександр Харламов. Його звинувачують у тому, що він у своїх публікаціях про християнство і про різні релігійні течії займався пропагандою атеїзму, чим образив почуття віруючих.[26][27][28]

Україна[ред.ред. код]

Добрускін Марк Овсійович, доктор філософських наук, професор Харківського державного технічного університету радіоелектроніки в статті «Нова релігійна ситуація в ВУЗах України» писав:[29]

« Дискримінація атеїзму, що стала системою протягом останніх років, має ряд передумов, суб'єктивних і об'єктивних. Однією з важливих причин були його теоретична обмеженість і догматизм. Помилки радянських атеїстів, свого часу визнані і усунені, однак, стали ототожнюватися з антицерковною політикою радянської влади. У негативному ставленні до подібного світорозуміння велике значення мало спрощене розуміння його сутності. Вважалося, що головна функція атеїзму - критика релігії. Оскільки подібна критика в умовах зрослого авторитету релігії і церкви була небажаною, атеїзм відкинули, що збігалося і з наполегливими вимогами церкви. Тим часом, насправді, як видається, критика релігії є другорядною функцією атеїзму. Його провідною стороною є сприйняття і наукове пояснення навколишньої дійсності на основі об'єктивних законів природи і суспільства, формування духовних сил людини, що пізнає і перетворює світ. Атеїзм також помилково вважався властивим тільки матеріалістичній філософії, в якій він дійсно має найбільш повне втілення. Але атеїзм властивий і ряду ідеалістичних систем (згадаємо Ф. Ніцше, А. Камю, Ж.-П. Сартра, Б. Рассела).  »

Доктор філософських наук Климов Валерій Володимирович писав:[30]

« У постсоціалістичних, пострадянських країнах атеїзм негласно намагаються витіснити із позитивної системи цінностей* і робиться це з такою ж непримиримістю, як це свого часу вчинялося «войовничим атеїзмом» щодо релігії та Церкви, хоча нібито настали часи декларованого світоглядного плюралізму, толерантності й демократії.  »

ВО Свобода не приймає до своїх лав атеїстів.[31][32][33]

З проголошенням Незалежної України з бібліотеки-філії с. Кропивище № 43 було вилучено атеїстичну літературу.[34]

За останні роки не вийшло друком жодної праці, присвяченої вивченню атеїзму[35].

У конституції України написано: «‎Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви».[36] Але в школах вводять обов'язкове вивчення предметів з релігійної тематики, проводять у навчальних закладах всіх типів відправлення культових та релігійних обрядів.[37] Атеїстичні дисципліни вилучені з навчальних планів навчальних закладів[38]. Така ситуація у вищій школі веде до ослаблення позицій наукового світогляду і посилення впливу ненаукових концепцій і поглядів, під впливом яких виявилася значна частина студентів і педагогів.[39]

Кафедри навчальних та академічних закладів, що носили назву «Наукового атеїзму», були скасовані. У деяких університетах з'явилися кафедри богослов'я.[40][41][42][43]

Міжреспубліканська філія Інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук у м. Києві була скасована[44].

Сьогодні майже неможливо знайти в крамницях атеїстичної книги. Частина населення — атеїсти — позбавлені свободи совісті, слова, друку і наукових досліджень[45]. Видавці та продавці охоплені самоцензурою, бояться окрику церкви чи звинувачень в атеїзмі[джерело?]. Книгу Є. К. Дулумана «Бог. Религия. Священники. Верующие и атеисты», видану накладом в триста примірників, книжкові магазини продавати відмовлялися.[46]

Із законодавства вилучаються згадки про атеїзм як тип світогляду, підміняючи його терміном «переконання»; водночас у Конституції України, ігноруючи світськість держави, нерелігійну позицію значної у 1996 р. частини населення, згадку про «відповідальність перед Богом» включили до преамбули.[47]

Тенденційність і комерціалізація ЗМІ, закладів освіти і культури практично знищили можливість публічно знайомити населення з поглядами на світ, суспільство та особу, альтернативними релігійному. Один з наслідків такої інформаційної дискримінації — судові позови щодо викладання еволюційної теорії в школах України[48]

ВО «Тризуб» ім. С.Бандери пропонує ввести кримінальну відповідальність за пропаганду атеїзму.[49]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Evans, Robert (Dec 9, 2012). Atheists around world suffer persecution, discrimination: report. Reuters.com. Процитовано 2013-01-04. 
  2. Rafford, Robert L. (1987). «Atheophobia: An Introduction». Atheophobia: An Introduction. 21. Fellowship of Religious Humanists. 33. http://books.google.com/books?id=fI_XAAAAMAAJ&dq=atheophobia. «Atheophobia is pathological, and similar in nature to homophobia. It is unconscious, internalized, and taught from early years on.» 
  3. Nash, Robert J. (Spring 2003). Inviting Atheists to the Table: A Modest Proposal for Higher Education. Religion & Education 30 (1) (New York). ISSN 1550-7394. doi:10.1080/15507394.2003.10012315.  Проігноровано невідомий параметр |passage= (довідка)
  4. Почему атеистам приходится бороться за свои права | ІноЗМІ - Все, що гідне перекладу. Архів оригіналу за 2013-02-13. Процитовано 2013-02-09. 
  5. Сім країн світу, де закон передбачає смерть для атеїстів - ПРАВО.RU. Архів оригіналу за 2013-02-13. Процитовано 2013-02-09. 
  6. а б в Davidson, Nicholas (1992). Unbelief and Atheism In Italy. У Michael Hunter; David Wootton. Atheism from the Reformation to the Enlightenment. Oxford University Press. с. 55–86. ISBN 978-0-19-822736-6. 
  7. а б Armstrong, Karen (1994). A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity, and Islam. Random House, Inc. с. 286–87. ISBN 978-0-345-38456-0. 
  8. а б Kelley, Donald R. (2006). Frontiers of History: Historical Inquiry in the Twentieth Century. Yale University Press. с. 115. ISBN 978-0-300-12062-2. 
  9. Платон допускає, що невіра по суті є якась одержимість хворобою, яка з віком проходить. … Платон бачить наявність значного матеріалістичного напрямку в філософії, кажучи про «дивне вчення», «яке більшість людей вважає наймудрішим з усіх» (йдеться про софістів). У чому ж бачить Платон сутність цього вчення? У міркуваннях про те, що всі речі зобов'язані своїм виникненням частиною природі, частиною мистецтву, частиною нагоді, а зовсім не розуму або якому-небудь божеству. Про богів ж ці люди стверджують: «Боги існують не за природою, а в силу мистецтва і деяких законів, причому в різних місцях вони різні згідно з тим, якими кожен народ умовився їх вважати при виникненні свого законодавства» (Платон, Соч.: В 3 т. М,, 1972. Т. 3, Ч. 2. С. 376, 380, 381, 382). Дещо нижче філософ констатує поширеність такого роду навчань: якби це було не так, «то не було б потреби захищати вчення про буття богів. Але тепер це необхідно». Підкреслимо, що Платон пов'язує атеїзм з матеріалістичними вченнями: їх прихильники, пише він, «дивляться на вогонь, воду, землю і повітря як на першооснови всіх речей, і саме це вони і називають природою. Душу ж вони виводять пізніше з цих першопочатків». Від Платона ж йде традиція теоретичного обґрунтування необхідності покарань тих, хто не визнає віри в богів або в бога. Людей, що помиляються з приводу богів, треба, за Платоном, піддати покаранням. Платон виділяє, по-перше, тих, хто абсолютно заперечує буття богів, але не робить поганих вчинків, по-друге, тих, «у кого до думки, ніби Всесвіт позбавлений богів, додається нестриманість в задоволеннях і стражданнях, хоча вони і мають сильну пам'ять і прекрасну сприйнятливість до наук. Загальна хвороба тих і інших та, що вони не визнають богів; але перші творять менше зла на згубу інших людей, ніж другі», сповнені підступності і підступні; з них, пише Платон, виходять віщуни, тирани, демагоги, засновники приватних таїнств, а також софісти; вони, лицеміри, «заслуговують більше, ніж смертної кари», люди ж іншого різновиду «потребують в благанні і тюремному ув'язненні». Доля атеїстів — в'язниця або насильницька смерть. Поняття атеїзму в історії західноєвропейської думки (Від античності до Нового часу)
  10. а б в Gey, Steven G. (2007). Atheism and the Freedom of Religion. У Martin, Michael. The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press. с. 250–253, 260–2. ISBN 978-0-521-84270-9. 
  11. Armstrong, Karen (1994). A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity, and Islam. Random House, Inc. с. 98, 147. ISBN 978-0-345-38456-0. 
  12. Laursen, John Christian; Nederman, Cary J. (1997). Beyond the Persecuting Society: Religious Toleration Before the Enlightenment. University of Pennsylvania Press. с. 142. ISBN 978-0-8122-1567-0. 
  13. Brooke, John Hedley (2005). Heterodoxy in Early Modern Science and Religion. Maclean, Ian. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-926897-9. 
  14. Kłoczowski, Jerzy (2000). A History of Polish Christianity. Cambridge University Press. с. 155. ISBN 978-0-521-36429-4. 
  15. Onfray, Michel (2007). Atheist manifesto: the case against Christianity, Judaism, and Islam. Leggatt, Jeremy (translator). Arcade Publishing. с. 24. ISBN 978-1-55970-820-3. 
  16. Chadwick, Owen (2003). The Early Reformation on the Continent By. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-926578-7. 
  17. а б Larson, Timothy (2003). Victorian England. У Cookson, Catharine. Encyclopedia of religious freedom. New York: Routledge. ISBN 0-415-94181-4. 
  18. а б Gey, Steven G. (2007). Atheism and the Freedom of Religion. У Martin, Michael. The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press. с. 253–255. ISBN 978-0-521-84270-9. 
  19. Baynes, Norman Hepburn (1969). The Speeches of Adolf Hitler, April 1922 – August 1939'. H. Fertig. с. 378. 
  20. Smith, Christian (1996). Disruptive religion: the force of faith in social-movement activism. Routledge. с. 156–57. ISBN 978-0-415-91405-5. 
  21. Stackelberg, Roderick (2007). The Routledge Companion to Nazi Germany. Routledge. с. 136–8. ISBN 978-0-415-30860-1. 
  22. Bock, Heike (2006). Secularization of the modern conduct of life? Reflections on the religiousness of early modern Europe. У Hanne May. Religiosität in der säkularisierten Welt. VS Verlag fnr Sozialw. с. 157. ISBN 3-8100-4039-8. 
  23. Kaiser, Jochen-Christoph (2003). У Christel Gärtner. Atheismus und religiöse Indifferenz. Organisierter Atheismus. VS Verlag. с. 122, 124–6. ISBN 978-3-8100-3639-1. 
  24. Ernst Helmreich, The German Churches Under Hitler. Detroit: Wayne State University Press, 1979, p. 241.
  25. Даніяр Науриз: «У інформаційному відношенні фактично накладена заборона на тему атеїзму» / Відео / Інтернет-газета. Казахстан. Процитовано 2013-02-11. 
  26. Соціалістичний рух Казахстану» Олександр Харламов заарештований за пропаганду атеїзму!. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-03-28. 
  27. Правозахисник звинувачується в пропаганді атеїзму, каже адвокат. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-03-28. 
  28. Казахстан: правозахисник Олександр Харламов заарештований за пропаганду атеїзму - Портал-Credo.Ru. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-03-28. 
  29. Нова релігійна ситуація в ВУЗах України. 2003
  30. Атеїзм у духовному світі сучасності
  31. Історія ВО «Свобода»
  32. Ігор Славгородський: Донбас прокинеться
  33. Виступ Олега Тягнибока на ХХІ Зїзді ВО «Свобода»
  34. Бібліотека-філія с. Кропивище № 43.
  35. Політологічний аналіз феномена атеїзму
  36. Проблеми відокремленості церкви і релігії від держави на сьогоднішньому етапі розвитку України
  37. НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА «ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА»: ПОЗАКОНФЕСІЙНИЙ АСПЕКТ
  38. журнал «Рідна школа», 1994, с. 76
  39. Нова релігійна ситуація в ВУЗах України
  40. Національний університет «Острозька академія»
  41. східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
  42. Міжрегіональна Академія управління персоналом
  43. Класичний приватний університет
  44. Онищенко Олексій Семенович
  45. Нова релігійна ситуація в ВУЗах України
  46. Бог. Религия. Священники. Верующие и атеисты
  47. Атеїзм у духовному світі сучасності
  48. Атеїзм у духовному світі сучасності
  49. Релігійно-конфесійна політика

Посилання[ред.ред. код]