Теологічний нонкогнітивізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теологічний нонкогнітивізм — філософська позиція, за якою релігійна мова, зокрема слово «бог», не несе в собі когнітивного сенсу. Часто вважається синонімом ігностицизму.

Огляд[ред. | ред. код]

У залежності від того, що розуміється під сенсом, теологічний нонкогнітивізм може бути обґрунтований різними шляхами. З позиції верифікаціонізму американський філософ Майкл Мартін підсумовує, що релігійна мова безглузда, оскільки не може бути верифікована.[1][2]

Доводячи, що за терміном «бог» немає ніякого визначення, американський публіцист Джордж Гамільтон Сміт виходить з його атрибутів. Він показує, що осмислених атрибутів бога не існує, є лише відносні або негативно визначені атрибути, що роблять термін безглуздим.

Для кожного вислову S теологічний нонкогнітивізм може бути сформульований наступним чином: S когнітивно безглуздо тоді і тільки тоді, коли висловлює неймовірне судження або не виражає ніякого. Вислів «X це чотиристоронній трикутник, який існує поза часом і простором, який не можна побачити чи виміряти, та активно ненавидить блакитні сфери» є прикладом неможливого судження. Незважаючи на те, що вислів виражає певну ідею, вона інкогерентна і тому не може бути прийнята до розгляду. Вона не піддається верифікації та неможлива. Аналогічним чином вислів «Y це те, що є» не виражає осмисленого судження поза близьким розмовним контекстом. У цьому світлі претензія вірити в існування X чи Y абсурдна в тому ж ступені, що й віра в існування «безбарвних зелених думок, які міцно сплять».

Такий погляд знаходить підтвердження в сучасній психології:

Науково-популярний журнал «Элементы»:

Психологічні експерименти показали, що далеко не всі релігійні ідеї, які є в людей, є цілком усвідомленими. Наприклад, люди на словах можуть визнавати, що Бог всемогутній і тому здатен займатись безліччю справ одночасно. Проте в ході спеціального тестування з'ясовується, що на несвідомому рівні люди вважають інакше — що Бог все-таки вирішує проблеми по черзі, одну за іншою. «Антропоморфізм» в представленнях людей про божество проявляються також в тому, що богів наділяють чисто людськими особливостями сприйняття, пам'яті, мислення, мотивації вчинків. Багато з цих поглядів не усвідомлюються самими віруючими та часто вступають в пряме протиріччя з тою вірою, яку вони сповідують на свідомому рівні.[3]

Деякі нонкогнітивісти вважають, що позитивний атеїзм означає довіру концепції бога, оскільки фактично пропонує існування чогось зрозумілого у що можна невірити.[4] Це призводить до плутанини через широкого розповсюдження релігійної віри та загального використання послідовності букв «б», «о», «г», так начебто вже було прийнято угоду, що вона має певний когнітивний сенс. З цієї точки зору позитивні атеїсти помилково допускають, начебто концепція бога дійсно містить певне логічне твердження; втім, це залежить від того, яке конкретне визначення бога використовується.

Так як ігностицизм, послідовний теологічний нонкогнітивізм чекає зрозумілого визначення слова «бог» (як і будь-якого іншого метафізичного висловлювання, що претендує стати предметом обговорення), перш ніж стане можливим залучати аргументи «за» чи «проти» його існування.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]